Економічні і політичні перетворення, що відбуваються в Україні, а також значне майнове розшарування суспільства, стали каталізатором для кількісних і якісних змін у структурі злочинності. Це повною мірою стосується грабежів і розбоїв, особливо таких, що вчиняються організованими групами. При цьому розкриття таких злочинів є особливо значимим, оскільки такі кримінальні правопорушення становлять підвищену суспільну небезпеку, пов’язану із заволодінням чужим майном, вчиняються із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров’я громадян.
Незважаючи на те, що, в порівнянні з 90-ми роками минулого століття, коли значна частина представників організованої злочинності почала «переключилася» на «білокомірцеву» діяльність, окремі новостворювані організовані групи ще спеціалізуються на грабежах і розбоях. Зазвичай, вони формуються з осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, мають значний злочинний досвід, стійку антисоціальну поведінку, що з великою ймовірністю, зумовлює повернення багатьох з них, до корисливо-насильницької злочинної діяльності. Такі особи, зазвичай, виступають в ролі організаторів і лідерів злочинних угруповань. Досить тривожним фактором є те, що кількість розбоїв і грабежів, вчинених організованими групами, перевищує кількість зареєстрованих, тобто значна їх частина залишається латентною, тому правоохоронні органи не завжди поінформовані про реальну кримінальну обстановку в регіоні, що перешкоджає вживати адекватних заходів протидії такому виду злочинності.
Працівники Національної поліції України постійно зіштовхуються з модифікованими способами і механізмами підготовки, вчинення і приховування грабежів і розбоїв, зростаючою протидією досудовому розслідуванню [1, с. 75].
Теоретичні питання криміналістичної характеристики злочинів розглядалися у публікаціях різних авторів, в цілому дану криміналістичну категорію визначають як модель зведених відомостей про криміналістично значимі ознаки виду, групи або конкретного кримінального правопорушення [1, с. 71]. В теорії добре розробленими є джерела інформації та методи, що використовуються під час формування криміналістичних характеристик кримінальних правопорушень [2].
Узагальнення відомостей про криміналістичну характеристику грабежів і розбоїв свідчать, що залежно від розпорядку дня потерпілого, злочинці визначають час і місце нападів на потерпілих. У квартирах громадян найчастіше напади вчиняються вдень. У цей час, зазвичай, відсутні свідки (більшість сусідів працюють або навчаються). У приватних будинках напади вчиняються найчастіше у вечірній і нічний час доби, оскільки в присутності господарів будинку злочинці за допомогою фізичного і психічного насильства можуть отримати більше інформації про місцезнаходження цінних речей, при цьому не бояться бути поміченими сусідами чи іншими очевидцями. У продуктових магазинах ймовірність нападу залежить від графіка роботи. Якщо магазин працює цілодобово, то найчастіше це нічний час. Рідше нападають на продуктові магазини вдень, у цей час мало виручки і багато покупців. На банки, пункти видачі швидких позик, ювелірні магазини і ломбарди напади вчиняються лише в денний час, що значною мірою пов’язано з їх графіком роботи. Напади на банкомати, інкасаторів, торгові бази і комерційні організації найчастіше вчиняють між 12 і 18 годинами доби. На автодорогах на легкові автомобілі, як з метою заволодіння майном, так і з метою заволодінням автомобілем, найчастіше нападають у вечірній і нічний час. На водіїв, які керують вантажним транспортом, в основному нападають здійснюються в ранкові години і нічний час. Повторюваність місць і часу нападу на потерпілих дозволяє висунути версію про вчинення злочину однією і тією ж організованою групою. Чим більше подібних повторень, тим більша ймовірність вчинення злочину однією і тією ж організованої групою.
Узагальнення кримінальних проваджень також вказує на те, що найчастіше жертвами грабежів і розбоїв, вчинених організованими групами, є громадяни, які перебувають в квартирі або приватному будинку; при цьому стать жертв не має принципового значення, а також громадяни, які керують транспортними засобами або перебувають в певних комерційних організаціях. Основу відносин між потерпілими та злочинцями у даному випадку найчастіше складають випадкові зв’язки. Зазвичай, злочинці заздалегідь намічають жертву, вивчають її розпорядок дня для вибору оптимального варіанту нападу, в тому числі і за «наведенням». У цих випадках виникає важливий для розкриття злочину опосередкований зв’язок, що дозволяє виявити в кінці «ланцюжка» такого зв’язку конкретного злочинця – чим коротший цей «ланцюжок», тим легше досягти позитивного результату.
Підводячи підсумок зазначимо, що для криміналістичної характеристики грабежів і розбоїв, використання її безпосередньо у розслідуванні таких протиправних дій, велике інформаційно-пошукове значення мають статистично значимі зв’язки між елементами такої характеристики. Найбільший практичний інтерес представляють взаємозв’язку не двох, а трьох і більше елементів криміналістичної характеристики. Зі збільшенням числа пов’язаних елементів, збільшується і ймовірність висунутих версій. Найвиразніше такі зв’язки простежуються між відомостями про потерпілого, часом і місцем вчинення кримінального правопорушення; видом організованої групи, місцем і часом вчинення грабежу або розбою.
Література
1. Лисиченко В. К., Шехавцов Р. М. Проблеми теорії та практики подолання протидії розслідуванню окремих різновидів злочинів, вчинених організованими групами, злочинними організаціями. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2012. 320 с.
2. Старушкевич А. В. Визначення криміналістичної характеристики кримінального правопорушення. Юридична наука: проблеми та досягнення: матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (Київ, 19 лютого 2013 року). Тернопіль: Юридична лінія, 2013. С. 68-71. URL: http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=1372.
3. Старушкевич А. В. Джерела інформації та методи, що використовуються під час формування криміналістичних характеристик кримінальних правопорушень. Проблеми розвитку законодавства і правозастосовчої практики: матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (Київ, 9 квітня 2013 року). Тернопіль: Юридична лінія, 2013. С. 53-57. URL: http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=1402.
_________________________
Науковий керівник: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної фіскальної служби України
|