:: LEX :: СВІТОВИЙ ДОСВІД ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЙНИМ ЯВИЩАМ: ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 3


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СВІТОВИЙ ДОСВІД ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЙНИМ ЯВИЩАМ: ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ
 
18.09.2020 18:54
Автор: Бориславська Марина Георгіївна, магістрантка Хмельницького інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом, м. Хмельницький; Авсієвич Алла Валеріївна, доктор філософії в галузі права, доцент кафедри права та правоохоронної діяльності Хмельницького інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом, м. Хмельницький
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право. Судові та правоохоронні органи. Адвокатура]

Проблеми явища корупції стосуються всіх держав світу, саме цим можна обумовити появу великої кількості міжнародних актів в сфері запобігання корупції. Основоположним актом є Конвенція ООН проти корупції 2003 р., яка є антикорупційним документом світового значення, в якому визначено пакет стандартів, заходів та правил, які всі країни можуть застосувати для удосконалення національного законодавства та режимів державного регулювання у сфері боротьби з корупцією. Вона є основою для приведення законодавства кожної держави-учасниці у відповідність із загальновизнаними методами і заходами щодо попередження і протидії корупції [6].

Серед інших, не менш значимих документів можна назвати Кримінальну конвенцію Ради Європи про боротьбу з корупцією разом із Додатковим протоколом до неї, що ратифікований 2006 р.; Цивільну конвенцію Ради Європи про боротьбу з корупцією 1999 р., Конвенцію ООН проти корупції 2003 р., Конвенцію Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму, що ратифікована 2010 р., Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку 1979 р., резолюція Комітету міністрів Ради Європи від 6 листопада 1997 р. «Про двадцять принципів боротьби з корупцією», резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 4 жовтня 2010 р. «Функціонування демократичних інституцій в Україні» та ряд інших.

Запровадження міжнародних стандартів антикорупції пропонується Національним інститутом стратегічних досліджень [6]. Так, ефективне впровадження міжнародно-правової основи в національну практику зазначеного напряму може передбачати функціонування незалежних за повноваженнями і взаємодіючих між собою за напрямами діяльності спеціальних державних органів із запобігання і протидії корупції; очищення від корупційних основ економіки України та її сталий розвиток за мінімального втручання держави у вільні економічні відносини; запровадження політики нульової толерантності до проявів корупції з боку населення країни; відкритість і суспільна демонстрація антикорупційної діяльності через широке залучення громадськості та інституцій відкритого громадянського суспільства і міжнародних організацій до участі в реалізації державної антикорупційної політики.

Фахівці у боротьбі з корупцією також наголошують, що однієї державної програми для подолання корупції недостатньо, оскільки суспільство має продовжувати активно контролювати діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. Дослідження організації Transparency International виявило, що найактивнішу роль у протидії корупції в державі відіграє громадянське суспільство. Однак є особливості національного сприйняття корупції, українці, до прикладу, впевнені, що саме державі відведено першочергову роль у боротьбі з корупцією. В той же час в країнах Європи більшість населення вважає, що це обов’язок кожного громадянина. 

У підсумку, шляхи впровадження міжнародних підходів у протидію корупції не обмежуються загальними пропозиціями щодо оцінки законодавства, а спрямовані на справжню уніфікацію антикорупційного законодавства. Така уніфікація розглядається як одне з головних міжнародно-правових зобов’язань держав-членів GRECO. Саме у цій площині ключовими питаннями національної імплементації вважаються: створення організаційно-правових умов для здійснення належної публічної політики у сфері антикорупції; ухвалення належного законодавства у сфері виявлення та покарання корупції; створення належних національних антикорупційних органів із запровадженням громадського контролю за їхньою діяльністю; мінімізація імунітетів із збереженням ефективного правового механізму їх позбавлення; запровадження прозорості в діяльності органів держави та місцевого самоврядування; створення сучасної державної служби [4, с. 135].

Відповідно до міжнародної практики існує три моделі спеціалізованих інституцій із протидії корупції: 

1) багатоцільові спеціалізовані органи, наділені правоохоронними повноваженнями та превентивними функціями; 

2) служби протидії корупції у структурі органів кримінальної юстиції (служби боротьби проти корупції у структурі правоохоронних органів);

3) інституції із запобігання корупції, розроблення політики і координації дій [3, с. 44].

Модель багатоцільових органів, які мають правоохоронні повноваження та превентивні функції, реалізована в окремих державах шляхом створення відповідних органів, зокрема у: Гонконзі – Незалежної комісії по боротьбі з корупцією; Сінгапурі – Бюро з розслідування випадків корупції; Литві – Спеціальна слідча служба; Латвії – Бюро по запобіганню та боротьбі з корупцією. Окремі елементи гонконгської та сінгапурської моделей протидії корупції простежуються у Кореї, Таїланді, Аргентині та Еквадорі. Друга модель передбачає функціонування спеціалізованих служб у структурі правоохоронних органів або органів прокуратури (у країнах Західної Європи, зокрема, Спеціалізовані прокуратури по боротьбі з корупцією у ФРН, Національний антикорупційний директорат Румунії). Третя модель охоплює інституції із запобігання корупції, розроблення політики і координації дій. Інституції, створені за цією моделлю, функціонують: у Франції – Центральна служба із запобігання корупції; в Албанії – Антикорупційна моніторингова група; на Мальті – Постійна комісія проти корупції; у Сербії і Чорногорії – Антикорупційне управління; у США – Управління з урядової етики; в Індії – Центральна служба пильності; на Філіппінах – Офіс омбудсмена; у Болгарії – Комісія з координації діяльності у сфері боротьби проти корупції [5, с. 25-26].

Характеризуючи підходи країн Євросоюзу щодо антикорупційної діяльності, варто звернути увагу на огляд діяльності спеціалізованих прокурорських органів. Наприклад, антикорупційна політика з протидії корупції в Німеччині має такі особливості:

- відсутність єдиної політики з протидії корупції у зв’язку з наявністю федеральної політичної системи;

- відсутній єдиного спеціалізованого антикорупційного органу. У структурі деяких правоохоронних органів створено спеціалізовані підрозділи по боротьбі з корупцією; в адміністративних органах ФРН створено відділення внутрішнього аудиту, омбудсменів або вони мають співробітника по боротьбі з корупцією;

- нормативно-правова база створюється з боку урядів і парламентів як на федеральному, так і на земельному рівнях;

- вертикальна підзвітність, наявність механізмів контролю у межах міністерств та адміністративних органів (всередині організації, ієрархія у системі виконавчої влади та нагляд з боку вищих рівнів влади) [2; 3, с. 214].

Практичні ж засади антикорупційної протидії на рівні правоохоронних органів у Німеччині не лише не функціонують автономно (боротьбою з корупційними злочинами займаються поліція та прокуратура), але і побудовані децентралізовано – на місцевому рівні. Зокрема, з актуальних прикладів можна наголосити, що відомство кримінальної поліції федеральної землі Нижня Саксонія впровадило прийом анонімних повідомлень від громадян про економічні злочини. Таке рішення було прийнято за результатами пілотного проекту, під час якого за чотири місяці до вищезазначеного спецпідрозділу, який складається усього з 9 працівників прокуратури та 33 поліцейських, надійшло 184 повідомлення [2]. Отже, на німецькому досвіді можна отримати ефективні можливості протидії корупції на рівні децентралізованої місцевої поліції та прокуратури.

Проте, серед позитивних тенденцій в літературі можна побачити і чимало негативних тенденцій, на які особливо важливо звернути увагу в Україні. Резонансні справи щодо впливових посадовців у пронизаній корупцією країні зумовили значний спротив з боку органів влади, правоохоронної і судової системи. Кожне питання удосконалення повноважень антикорупційної прокуратури складно ухвалюється у парламенті, корумповані судді не санкціонують слідчі дії та випускають підозрюваних тощо.

Аналіз досягнень і прорахунків багатьох країн щодо діяльності антикорупційної прокуратури зумовлює потребу при розвиткові Національного антикорупційного бюро та антикорупційної прокуратури України враховувати такі критерії ефективності діяльності, як вихідна організаційна та процесуальна незалежність, гарантії непідкупності та ефективності їх діяльності. Ними, як видно, можуть бути залучення незалежних експертів із провідних країн Європи та світу, неприпустимість ознак приятельських відносин між главами антикорупційних відомств та вищими посадовцями, можливість автономізації розслідувань від корумпованої правоохоронної та судової системи з дієвою роботою антикорупційного суду. Вважаємо, що саме названі тенденції міжнародно-правових засад мають служити функціонуванню антикорупційної прокуратури в Україні як спеціалізованої інституції, що наділена ініціативністю та незалежністю.

Література:

1. Антикорупційне законодавство: міжнародні стандарти та їх запровадження в Україні: метод. посіб. / укл. В.І. Григор’єв, М.А. Микитюк, Г.О. Гончарук. К. : КМДА, 2013. 92 с.

2. Вольф С. Борьба с коррупцией и гражданское общество в Германии [Доповідь] / Себастьян Вольф. Бишкек, Январь 2014. URL: http:www.hss.de/fileadmin/centralasia/Kirgistan/downloads/Berichte/140124.pdf

3. Зарубіжний досвід створення та діяльності спеціальних антикорупційних органів: наук.-практ. посіб. / З.А. Загиней, В.М. Драган, О.Н. Ярмиш та ін.; Національна академія прокуратури України. К., 2018. 314 с.

4. Нуруллаєв І. С. Роль ООН та РЄ у боротьбі з корупцією як загальносвітовою проблемою. Юридична наука очима молодих вчених : тези доповідей та наук. повідомл. за матеріалами всеукр. наук.-практ. конф., 16-17 травня 2008 р. / за заг. ред. А.П. Гетьмана. Х. : Нац. юрид. акад. України, 2008. С. 134-136.

5. Спеціалізовані інституції з боротьби проти корупції: огляд моделей  Горан Клеменчіч, Янек Стусек : Організація економічного співробітництва і розвитку, Мережа боротьби проти корупції для країн Східної Європи і Центральної Азії, 2007. 133 с.

6. Сьомін С.В. Міжнародний досвід боротьби з корупцією в секторі безпеки: висновки для України. Аналітична записка / Національний інститут стратегічних досліджень. № 21. Серія «Національна безпека». URL: http:www.niss.gov.ua/articles/1848/



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
РЕФОРМА СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
16.09.2020 19:03
ПРЕДСТАВНИЦТВО ЯК ФОРМА НАДАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ АДВОКАТОМ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
16.09.2020 10:29
СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ – «НЕЗАКОННЕ ПРОВЕДЕННЯ АБОРТУ (СТ. 134 ККУ)
14.09.2020 19:23
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУТУ ПРИВАТНОЇ ДЕТЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
11.08.2020 15:22




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше