:: LEX :: БЕЗПІЛОТНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ ЯК ЗАПОБІЖНИК ДТП ТА СУБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

БЕЗПІЛОТНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ ЯК ЗАПОБІЖНИК ДТП ТА СУБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
 
10.02.2021 18:13
Автор: Кліпановський Андрій Петрович, студент, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут Імені Ігоря Сікорського»
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право. Судові та правоохоронні органи. Адвокатура]

З моменту прийняття Україною незалежності на території нашої держави було прийнято низку нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері дорожнього руху та передбачають як правила дорожнього руху, так і відповідальність за їх недотримання. Такою, зокрема, є ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК), яка містить санкції за порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, котрі призвели до суспільно небезпечних наслідків (від тілесних ушкоджень середньої тяжкості до смерті кількох осіб) [1]. Статистичні дані рівня летальності у сфері дорожнього руху ілюструють відносне зменшення кількості смертей унаслідок ДТП порівняно з попередніми роками, проте все ж є доволі високими (склавши у 2019 р. 3,5 тис. летальних випадків) [2]. 

У зв’язку з цим заслуговують на увагу спроби впровадження безпілотного транспортного засобу (автопілоту, самокерованого автомобіля), розробленням та випробуванням яких займаються найбільш відомі всесвітні організації (Tesla, Google, BMW, General Motors тощо). Згідно з класифікацією транспортних засобів Національної адміністрації з безпеки дорожнього руху США в залежності від ступеня їх автоматизації виділяють автомобілі з 0-5 рівнем автоматизації системи, де рівень 0 стосується транспортного засобу, який потребує повного керування з боку водія, а рівень 5 обмежує функції людини лише включенням системи та налаштуванням місця призначення і не потребує втручання водія під час руху. 

Інститут безпілотного транспортного засобу знаходить свою підтримку в багатьох країнах світу. До прикладу, у ФРН прийняли відповідний закон, у Китаї запустили безпілотне таксі, а в Нідерландах – самокерований автобус. Широкого загалу безпілотні транспортні засоби набули не лише завдяки економічним перевагам, а й соціальним чинникам, оскільки, виключаючи людський фактор як головну причину ДТП, виступають потенційним запобіжником настання суспільно небезпечних наслідків шляхом володіння більшими можливостями щодо недопущення перетворення небезпечної дорожньої обстановки в аварійну (питання поведінки водія, швидкості його реакції, гостроти зору, слуху та інші людські фактори вже не матимуть такого значного впливу, як за відсутності безпілотних автомобілів у сфері дорожнього руху). 

Тому не викликає особливих сумнівів твердження про те, що застосування самокерованих автомобілів такого рівня автоматизації, де є обов’язковою присутність водія та його участь у дорожньому русі (більшою чи меншою мірою), незабаром набуде поширеності і на території України. Особливих проблем визначення суб’єкта кримінального правопорушення не виникатиме, так як саме водій відповідатиме за недопущення настання аварійної дорожньої обстановки та суспільно небезпечних наслідків за ст. 286 КК. 

Однак у зв’язку з тим, що подальшою метою впровадження безпілотних транспортних засобів є повна заміна водія автоматизованою системою 5-го рівня та перекладення обов’язку вживати заходів для недопущення аварійної дорожньої обстановки на штучний інтелект, простежується декілька способів (підходів) визначення суб’єкта злочину в разі настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених ст. 286 КК, якщо причиною ДТП стало невжиття можливих та необхідних заходів при небезпечній дорожній обстановці, яку автоматизована система мала змогу об’єктивно виявити.

Перший підхід полягає в обмеженні відповідальності виключно цивільно-правовим зобов’язанням усунення матеріальної шкоди та збитків. Незважаючи на превалювання в потерпілої сторони, як правило, інтересу одержати повну матеріальну компенсацію заподіяної шкоди, настання таких наслідків, як смерть, тілесні ушкодження тяжкої або середньої тяжкості, за наявності інших ознак складу кримінального правопорушення в обов’язковому порядку мають тягти кримінальну відповідальність, оскільки такі діяння суперечать ст. 3 Конституції України та характеризуються суспільною небезпечністю. Щодо цивільно-правової відповідальності, то Резолюція Європарламенту від 16.02.2017 (2015/2013(INL)), котра несе рекомендаційних характер для держав з приводу заходів, пов’язаних із розвитком робототехніки та штучного інтелекту, в розділі про відповідальність містить ідею про створення загального компенсаційного фонду для всіх розумних роботів або, навпаки, створення окремих фондів для кожної категорії роботів, де акумулюватимуться кошти за рахунок або єдиного внеску при впровадженні робота в цивільний обіг, або завдяки періодичним внескам протягом терміну роботи штучного інтелекту [3]. За рахунок цих коштів виконуватиметься зобов’язання щодо усунення матеріальної шкоди та збитків. Проте, з урахуванням того, що компенсаційна функція є прерогативою цивільно-правових відносин, питання про визначення суб’єкта кримінальної відповідальності залишається невирішеним.

Другий підхід полягає в тому, щоб суб’єктом злочину визнавати власника або користувача безпілотного транспортного засобу. Проте факт заборони об’єктивного ставлення у вину свідчить про недоцільність цього способу.

Третій підхід передбачає суб’єктом злочину вважати виробника/розробника безпілотного транспортного засобу. На перших етапах становлення та поширення безпілотних автомобілів в Україні такий спосіб вартий уваги, однак з практичної точки зору притягнення виробника/розробника автопілоту до кримінальної відповідальності може бути малоймовірним, особливо коли виробниками різних елементів для функціонування безпілотного транспортного засобу були декілька різних суб’єктів підприємництва. Проте таку точку зору не слід виключати, оскільки з-поміж попередніх вона виглядає більш раціональною.

Четвертий підхід полягає у визнанні суб’єктом злочину фізичну особу, яка перевірятиме програмне забезпечення. Для реалізації такої ідеї вбачається доречним зобов’язати власників (користувачів) безпілотних транспортних засобів проходити періодичну перевірку на належність функціонування програмного забезпечення. Такий підхід вартий уваги, однак заходи з перевірки можуть стати неприємними обтяженнями для власників (користувачів) таких автомобілів, породжувати корупційну складову у відповідній сфері та не вирішуватимуть проблему в цілому (до прикладу, якщо ДТП трапилося після перевірки, під час якої в програмному забезпеченні не було знайдено жодних невідповідностей). 

П’ятий підхід – останній з-поміж найбільш можливих, полягає в наділенні безпілотного транспортного засобу спеціальним статусом «електронної особи» («електронної особистості», «цифрової особи») та визнанні його суб’єктом злочину. На противагу вищезгаданим підходам, такий спосіб є дещо революційним у сфері кримінально-правових відносин та передбачає внесення змін до низки інститутів кримінального права. Однак з урахуванням науково-технічного прогресу у сфері штучного інтелекту та можливістю безпілотного транспортного засобу 5-го рівня автоматизації автономно приймати рішення, він виглядає найбільш доцільним у подальшому. Зокрема, Резолюція Європарламенту (2015/2013(INL)) у пп. «f» п. 59 вважає за необхідне взяти до уваги та проаналізувати можливість наділення в перспективі роботів особливим правовим статусом. Таким чином, щонайменше найбільш просунуті автономні роботи можуть створюватися як електронні особи і нести відповідальність за завдану ними шкоду в тих випадках, коли вони приймають рішення автономно або іншим чином самостійно взаємодіють з третіми особами [3]. 

Тому заслуговує на увагу пропозиція виділення у Загальній частині КК окремого розділу, на кшталт, «Заходи кримінально-правового характеру щодо електронних осіб» та виділення в Особливій частині окремих складів кримінальних правопорушень, що вчиняються за участі безпілотних транспортних засобів. 

Суспільні відносини з приводу функціонування та відповідальності автономних автомобілів в Україні знаходяться поки на стадії зародження та наразі не володіють популярністю з-поміж народних депутатів та в уряді, проте динамічність розвитку безпілотних транспортних засобів у світі свідчить про необхідність розроблення чіткого напрямку розвитку, який знаходитиме свою деталізацію в законодавстві України та Кримінальному кодексі зокрема.

Література:

1. Кримінальний кодекс України від 5 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26 – ст. 131 / Офіційний сайт Верховної Ради України. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 

2. Статистика ДТП в Україні. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://patrol.police.gov.ua/statystyka/ 

3. Нормы гражданского права о робототехнике. Резолюция Европарламента от 16 февраля 2017 г. 2015/2013(INL) P8_TA-PROV(2017)0051 – [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://robopravo.ru/riezoliutsiia_ies 

________________ 

Науковий керівник: Мисливий Володимир Андрійович; доктор юридичних наук, професор, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут Імені Ігоря Сікорського»



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗОВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ
29.01.2021 15:55
КРИМІНАЛІЗАЦІЯ ТА ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЯ ДІЯНЬ КРІЗЬ ПРИЗМУ КРИМІНАЛЬНОЇ ЗАКОНОТВОРЧОСТІ
08.02.2021 17:47
ДОСЛІДЖЕННЯ ДИНАМІКИ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ ЗА 2011-2021 РОКИ
04.02.2021 18:06
СОЗДАНИЕ И ВЫЯВЛЕНИЕ СКРЫТЫХ ЭЛЕКТРОННЫХ ДАННЫХ СРЕДСТВАМИ ОС WINDOWS
01.02.2021 15:56




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше