Особливим напрямом у розслідуванні злочинів є моделювання особи невідомого злочинця – складання та використання психологічного портрету (профілю). Як один з різновидів криміналістичних мисленнєвих моделей, портрет (профіль) розшукуваного злочинця представляє собою систему відомостей про психологічні та інші ознаки цієї особи, істотні з точки зору її виявлення [1; с. 12]. Використання подібного методу в діяльності правоохоронних органів України з розкриття і розслідування злочинів наштовхується на такі проблеми: а) відсутність належно підготовлених фахівців щодо практикування даного методу; б) окремі психологи, які допомагають у розслідуванні, мають обмежені знання юридичної психології та криміналістики; в) психологів, котрі практикують зазначену діяльність, не допускають до усіх матеріалів кримінальної справи, а надають тільки окремі джерела інформації для аналізу, що обмежує можливості застосування методу; г) висновок, який надає психолог при використанні методу, є, зазвичай, статичним, тобто дається одноразово за наявною інформацією на певний момент розслідування і не поповнюється або корегується у ході розслідування справи; д) обмежене фінансування правоохоронних органів не дає можливості широко використовувати вже наявні у психологів напрацювання щодо застосування методу; е) окремими керівниками правоохоронних органів метод криміналістичного профілювання вважається недостатньо науковим і законодавчо неврегульований [2; с.66-67]. Хоча такі проблеми і дійсно мають місце у правоохоронній діяльності щодо застосування криміналістичного профілювання, однак вони можуть бути успішно вирішені, зокрема наступними шляхами. Проблема підготовки відповідних кадрів вирішується через тривале або хоча б короткострокове стажування у правоохоронних органах чи науково-дослідних центрах, де метод розробляється або активно впроваджується. Психологів, які у майбутньому будуть застосовувати метод, можна додатково підготувати, забезпечивши їм здобуття вищої освіти за спеціальністю «правознавство». Психологів, як спеціалістів потрібно залучати не тільки при проведенні окремих слідчих дій, а й у весь процес розслідування. Тоді і висновки будуть не статичними, а динамічними, тобто весь профіль злочинця коректуватиметься по мірі розслідування справи. Проблему фінансування можна вирішити, готуючи штатних психологів правоохоронних органів зазначеного напряму або при потребі шляхом укладання контрактів на розслідування конкретної кримінальної справи. Щодо науковості методу, то вона не викликає сумнівів. Є ряд монографій і наукових публікацій за рубежем, наприклад у Російській Федерації. Метод пройшов досить ретельну перевірку практикою у розвинутих країнах світу (США, Великобританії, Данії, Німеччині тощо). Нормам КПК України та іншим законодавчим актам, а також принципу моральності даний метод не суперечить[2; с.66-67]. Щодо законодавчої регламентації методу, то необхідно зазначити, що результати, отримані за допомогою складання психологічного портрету злочинця матимуть доказове значення лише у випадку їх використання при проведенні судово-психологічної експертизи. Таким чином, метод криміналістичного профілювання має високі шанси продуктивного використання у діяльності правоохоронних органів. Наявні недоліки мають реальні шляхи вирішення, їх усунення сприятиме вдосконаленню процесу його запровадження.
Література: 1. Охріменко І.М. Використання спеціальних психологічних знань в процесі розкриття злочинів // Митна справа. – 2009. – №6 (ч.2). 2. Старушкевич А. Криміналістичне профілювання: наукове обґрунтування та проблеми використання у розслідуванні злочинів // Право України. – 2004. – № 8.
e-mail: lucky_star_alina@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
