На сьогодні вкрай мало науковців-криміналістів досліджували окремо предмет злочинного посягання, лише окремі наукові праці присвячені окремому розгляду цього питання, інші науковці в основному розглядають предмет злочину. Предмет злочинного посягання цікавить криміналістів переважно щодо конкретного виду злочинів [1], такий аналіз можна знайти в роботах П.Д. Біленчука, В.Г. Гончаренка, М.В. Капустіної, В.К. Лисиченка, В.М. Шевчука, В.Ю. Шепітька, присвячених формуванню окремих криміналістичних методик.
В криміналістиці, під предметом злочинного посягання розуміють кінцевий продукт, результат протиправної діяльності суб’єкта, перед яким опиняється слідчий на стадії порушення кримінальної справи [2, c. 45].
На сьогодні зайняття гральним бізнесом законодавцем віднесено до категорії економічних злочинів, а саме до злочинів у сфері господарської діяльності. Предметом посягання будь-якого злочину у сфері господарської діяльності є майно різних видів (грошові кошти, валютні кошти, матеріальні цінності), отримання яких є результатом здійснення такої діяльності.
Особливістю грального бізнесу є те, що він не створює нових благ (продукції, робіт чи послуг), а фактично є добровільним перерозподілом грошових коштів між гравцями та організатором азартних ігор. Більше того, азартні ігри формують стійку психічну залежність гравця від гри, хоча організатор грального бізнесу має на меті виключно отримання прибутку від такої незаконної діяльності, не усвідомлюючи шкоду азартних ігор для здоров’я гравця. Отже предметом злочинного посягання зайняття гральним бізнесом є, насамперед, грошові кошти та майно гравця в азартні ігри, за рахунок яких він робить ставку, проте додатковим предметом злочинного посягання є те, на що діє (впливає) злочинець, тобто на свідомість особи, яка грає, її психічне здоров’я з тим, щоб змусити її більше часу проводити за грою свідомість гравця, його психічне здоров’я.
При цьому слід пам'ятати, що свідомість є функцією головного мозку, який є частиною біологічної складової людини і, таким чином, предметом у даному випадку знов-таки є людина як біологічна істота. Також слід зазначити, що бажання гравця «відігратися» штовхає його на продовження гри за будь-яку ціну. У такому випадку гральний заклад не безпосередньо, а на підставних осіб, може запропонувати послуги отримання позики під заставу будь-якого майна гравця. При цьому, встановлюючи дуже великі відсотки за користування такими коштами, що призводить до заволодіння майном гравця в рахунок погашення цієї заборгованості. Існують випадки і безпосереднього заволодіння майном гравця, коли гральний заклад дає можливість робити ставку у грі майном і у разі програшу особа позбавляється свого майна. Нерідко залежні від азартної гри особи програвали все майно: бізнес, житло, автомобілі, дорогоцінні речі, і опинялися в глибокій борговій ямі.
Так, азартна гра формує стійку психологічну залежність від гри у гравця, коли особа не здатна керувати своїми бажаннями (розлад звичок та потягів) і контролювати своє бажання грати. У такому стані особа здатна здійснити будь-які вчинки, в тому числі і нові злочини, лише з метою роздобути грошові кошти для продовження гри.
При цьому організатор грального бізнесу створює всі умови для того, щоб гравець витратив якомога більше коштів, для чого застосовуються різні засоби психологічного впливу. Так, зокрема, в казино завжди створюється атмосфера комфорту та затишку з тим, щоб особа не відчувала часу, який вона там проводить: гральний заклад часто пропонує безкоштовну каву, алкогольні напої та закуски, з тим, щоб особа не бажала залишати гральний заклад і змінювати обстановку. Вікна такого закладу завжди затемнені та підсвічуються лампами, а на стінах взагалі відсутні годинники для того, щоб особа не помічала і не відчувала часу, який вона провела в закладі. Організатори також намагаються розмістити в закладі банкомати з тим, щоб у особи не було необхідності виходити в пошуках можливості зняття з картки готівки. Все це призводить до того, що особа не відчуває і не може підрахувати проведеного за грою часу, а отже і не контролює розмір витрачених коштів та не помічає формування у неї стійкої залежності від гри.
Інколи організатор також погоджується надати постійним клієнтам певні привілеї і навіть дозволяє гру в борг, оскільки розуміє, що особа поверне ці кошти і наступного дня витратить ще більше на гру.
Таким чином, предметом злочинного посягання при зайнятті гральним бізнесом є грошові кошти, майно, майнові права гравців в азартні ігри. Додатковим предметом злочинного посягання є свідомість та психічне здоров’я людини – гравця в азартні ігри.
Посилання:
1. Федотов О.А. Предмет злочинного посягання за злочинами у сфері комп’ютерних технологій / О.А. Федотов // Економіка, фінанси, право. – 2010. – № 2. – С. 37-39.
2. Криміналістика: [Підручник] / [Біленчук П.Д., Лисиченко В.К., Клименко Н.І. та ін.] за ред. П.Д. Біленчука. – [2-ге вид., випр. і доп.]. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
