:: LEX :: ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОСТУПКІВ ДО КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
UA  RU  EN
 
  Main page
  How to take part in a scientific conference?
  Calendar of conferences
  Editorial board. PA «Naukova Spilnota»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Archive

Actual researches of legal and historical science (Issue 60)

Date of conference

16 April 2024

Remaining time to start conference 19


  Scientific conferences
 

  Useful legal internet resources
 

 Useful references
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Counters


 References


 Our bottun
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОСТУПКІВ ДО КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
 
11.04.2014 13:47
Author: Матвійчук Вікторія Володимирівна, студентка Інституту підготовки кадрів для органів юстиції України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
[Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal-executive law]

У 2001 році було прийнято новий Кримінальний кодекс України, нещодавно - новий Кримінальний процесуальний кодекс. На часі запровадження інституту кримінального проступку у вітчизняну правову систему. Про цей інститут протягом останніх  років згадувалося на всіх рівнях. При цьому скрізь йдеться  про пріоритетність побудови демократичної системи кримінальної юстиції.В Україні вже давно стало предметом наукових дискусійпитання доцільності запровадженняу законодавство інституту кримінального проступку. Вченими опрацьовується низка аспектів змін до діючого законодавства - від готовності суспільства сприйняти нові правові реалії, до розроблення конкретних пропозицій із вдосконалення як проектів законів про кримінальні проступки в цілому, так і окремих їх положень.

Взагалі вказівка  про  створення норм матеріального права – закону  України «Про  кримінальні проступки» - надійшла  через згадування  в  нормах  процесуального закону в п.7 ч.1 ст.3 КПК і  далі. З  останнього  випливає, що не  тільки  злочин, але і  кримінальний проступок є  різновидом  кримінального  правопорушення. Хоча можна припустити, що створення досліджуваного  інституту може стати перехідним етапом у гуманізації  кримінального  права, адже  у кримінальні проступки «трансформуватимуться»  злочини  невеликої  тяжкості. Але тут  варто  бути  обережними, щоб   наступні кроки у напрямку  гуманізації  не привели до нівелювання самої  кримінальної  відповідальності  або навпаки,  обтяження  останньої [2].

Європейський  досвід (наприклад, КК Бельгії, КК Франції) свідчить про наявність у більшості країн двох-трьох  видів  кримінально-караних  діянь (злочин, проступок, порушення). Їх правова доктрина дійшла  висновку  про те, що у  галузі  кримінального  права  не  може  бути  лише  одного  різновиду  караних  діянь - злочину. У вітчизняній  науці  і практиці переважає  протилежна позиція. Ще у 1994-1995 рр., коли  були  проголошені  концептуальні  положення  українського  кримінального  закону,  було сказано, що цей закон повинен бути, як «автомат Калашникова – надійний,  безвідмовний, одноманітний». До  недавнього часу такими  ознаками і  характеризувався  вітчизняний  закон  про  кримінальну  відповідальність.  Але   поступово почали  з’являтися  колізії, ускладнилися процедури кваліфікації  злочинів, відмежування суміжних злочинів, призначення покарання. 

Дореволюційне  кримінальне  право, яке  діяло на  українських  теренах,  розвивалось у контексті європейських традицій. Поряд з Кримінальним  уложенням  1832 р. існувало  Уложення  про  покарання кримінальні і  виправні  1845 р., які накладалися мировими суддями. Останнє передбачало відповідальність за проступки  проти  власності,  особистої  безпеки, честі, здоров’я  тощо. До  відповідальності  притягали  саме  за  проступки, а  не за злочини. 

Ідея  запровадження  у  сучасну  правову систему України  кримінального проступку  має  багато  противників.  Найвагомішим  аргументом  на їх користь є  імперативна  вимога відповідності  Кримінального  кодексу України  нормам  Конституції.  Без  внесення  відповідних  змін до Основного Закону  держави    це  питання  ставитися  взагалі не  повинно.   Ч.3 ст.29, ч.3 ст. 30,ст. 31, ч. 3 ст. 34, ч. 2 ст. 39, ч. 1, 2 ст. 60, ч. 1, 2 ст. 62, ч. 3 ст. 76, п. 22 ч. 1 ст. 92, ч. 1, 6 ст. 111, п. 13 Перехідних положень Конституції України містять поняття «злочину», а «кримінальний проступок» не  зустрічається  жодного разу. П.22 ч.1 ст. 92 Конституції України закріпив положення щодо злочину, адміністративного, дисциплінарного  правопорушення.  Зміст  розглядуваних  положень було  розкрито в офіційному тлумаченні у Рішенні  Конституційного  Суду  України  від  30.05.2001 р. № 7-рп/2011 (справа  про відповідальність  юридичних  осіб).  Злочин,  адміністративне, дисциплінарне  правопорушення - єдині  підстави  відповідно  кримінальної, адміністративної  та  дисциплінарної  відповідальності. Тому  у  даному  випадку  кримінальний  проступок  лежить за  межами  правового  поля [1].

Окремої  уваги   потребує  ст. 62 Конституції  України – презумпція  невинуватості. Особа  вважається   невинуватою у  вчиненні  злочину і  не  може  бути  піддана   кримінальному  покаранню,  доки її  вину  не  буде  доведено   в  законному  порядку і  встановлено  обвинувальним  вироком  суду. Але   це  положення  не  буде  поширюватися  на ситуації,  коли  вчинено  кримінальний  проступок. Отже, йдеться про гарантії прав та свобод людини і громадянина в окремих ситуаціях, пов’язаних зі злочинами.

Існують й інші небезпеки запровадження інституту кримінальних  проступків. Серед них – «криміналізація»  соціальної  активності  населення внаслідок перетворення окремих адміністративних правопорушень у кримінальні  проступки, але  засудження  особи за  вчинення  кримінального  проступку не  матиме  наслідком її  судимість та  не  буде  впливати на   реалізацію  цією особою своїх  прав у майбутньому. Обвинувачена  у  вчиненні  кримінального  проступку  особа  отримає усі  процедурні  права  і  гарантії  кримінального  процесу і  до  неї буде  неможливо  застосовувати  запобіжний  захід у  вигляді  тримання  під  вартою, а  інші  стягнення – не інакше, ніж за  рішенням  суду [3].

Тому на підставі викладеного необхідно сказати, що питання впровадження інституту кримінальних проступків є досить актуальним сьогодні. Та  незважаючи на  це,  для його вирішення  потрібно  визначитися у  великій  кількості концептуальних положень, оскільки є досить  багато  неузгодженостей, зокрема, і у  площині  Основного  Закону.  Без  внесення  відповідних  змін до  останнього  немає  правових  підстав  розглядати  питання щодо  імплементації  розглядуваного  інституту до вітчизняного  кримінального  права .




Література:

1. Висновок кафедр кримінального права Національного університету «Юридична академія України  імені Ярослава Мудрого» та Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових  наук України на проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення інституту кримінальних проступків» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://ivpz.org/golovna-konferents

2. Павлик Л. В. Перспективи виділення категорії кримінального проступку за злочинні посягання у сфері економіки/  – Л., Форум права. – 2012. – № 2. – с. 524–531. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-2/12plvuce.pdf.

3. Задоя К.П. Положення  Кримінального процесуального кодексу  України  2012  року як  орієнтири при  підготовці проекту  закону України  про кримінальні  проступки // Адвокат, 2012. - № 10. – с. 16-18



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРИЧИНИ ТА УМОВИ РЕЦИДИВНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
25.04.2014 23:34
МОТИВИ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ
23.04.2014 11:31
ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ОБ’ЄКТА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН
23.04.2014 11:26
ПРАВО НА ЕВТАНАЗІЮ – СКЛАДОВА ПРАВА НА ЖИТТЯ
23.04.2014 11:18
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРОЦЕДУРИ ДОПИТУ МАЛОЛІТНЬОЇ ЧИ НЕПОВНОЛІТНЬОЇ ОСОБИ
23.04.2014 11:12
ЛІКАРСЬКІ ПРЕПАРАТИ ТА ПРИСТРОЇ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ В УКРАЇНІ
22.04.2014 19:17
ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ БАНДИТИЗМУ І РОЗБОЮ
22.04.2014 17:52
ФОРМИ СПІВУЧАСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ РОЗМЕЖУВАННЯ
22.04.2014 15:11
КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОЗНАКИ ЗАПАХОВИХ СЛІДІВ
16.04.2014 12:33
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОЦІНКА ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ПОДОЛАННЯ ЦЬОГО ЯВИЩА
11.04.2014 13:54




© 2006-2024 All Rights Reserved At use of data from the site, the reference to the www.lex-line.com.ua is obligatory!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше