Введення арешту як виду виконання покарання до системи покарань - результат тривалого розвитку вітчизняної правової думки. Проте, його введенню передували тривалі наукові пошуки такого виду покарання, яке б дозволило досягнути мети покарання в коротші строки, аніж при застосуванні позбавлення волі. Однак для ефективної боротьби зі злочинністю замало самого факту існування покарання, важливо, аби закладені в ньому правообмеження належно реалізовувалися при його виконанні.
Відбування арешту насамперед пов’язано з обмеженням свободи вибору місця проживання й перебування, пересування й визначення власного способу життя.
Арешт може застосовуватися майже до всіх засуджених, у тому числі й до непрацездатних (інвалідів І-ІІ груп), осіб пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби. Для деяких категорій засуджених арешт має свої особливості.
Особливості застосування арешту щодо неповнолітніх визначено у ст. 101 КК України. Зокрема, неповнолітні повинні відбувати арешт окремо від дорослих засуджених. Крім того, у порівнянні з дорослими засудженими тривалість арешту для неповнолітніх істотно скорочена - удвічі мінімальний термін і в чотири рази - максимальний, тобто від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.
Не можна застосовувати арешт до вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до семи років.
До осіб, які відбувають арешт, не може застосовуватися звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) та умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України) [2].
Під правовим статусом засуджених до арешту слід розуміти встановлений кримінальним, кримінально-виконавчим та іншими галузями законодавства сукупність загальних для всіх засуджених до арешту прав та обов’язків, що виникають в особи з моменту надходження до адміністрації арештного дому повідомлення про вступ вироку в законну силу і припиняються після її звільнення[5, 164].
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КВК України на засуджених до арешту поширюються права, обов’язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі [3].
Проте, слід зауважити, що права засуджених осіб до арешту відрізняються від прав засуджених до позбавлення волі. Зокрема, засуджені до арешту мають аналогічні права, як і засуджені до іншого виду покарання:
1. Звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і службових осіб. Кореспонденція засуджених надсилається відповідно до вимог Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань за належністю. Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, прокурору, захиснику у справі, який здійснює свої повноваження відповідно до статті 44 КПК України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
2.Одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку.
3. Отримувати грошові перекази.
4. Одержувати і відправляти листи та телеграми без обмеження їх кількості.
5. Право на прогулянку тривалістю одна година, а неповнолітнім - дві години [3].
Засуджені до арешту мають і інші права, що передбачені Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань[4]. Серед них виділяють такі: користування книгами, журналами і газетами з бібліотеки установи; в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою; право на восьмигодинний сон у нічний час; за виняткових обставин засудженим до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами.
Поряд з конституційними правами, якими користуються засуджені як громадяни України, на засуджених покладаються і певні обов'язки. Так, на них поширюються обов'язки дотримуватися Конституції України та виконувати закони, сумлінно працювати та берегти державну власність. Ухилення засуджених від суспільно корисної праці тягне за собою застосування певних санкцій, у тому числі заходів дисциплінарного впливу[5, 165].
Що стосується особливостей комунально-побутового та медичного обслуговування засуджених до арешту та засуджених до позбавлення волі, то засудженим надається індивідуальне спальне місце і видаються постільні речі. Заміна постільних речей здійснюється в дні миття у бані - не менше одного разу на тиждень. Засуджені спеціальним одягом не забезпечуються і відбувають увесь строк покарання у цивільному одязі. Приміщення, де тримаються засуджені, радіофікуються. Час радіотрансляції визначається розпорядком дня установи.
Комунально-побутове забезпечення засуджених до арешту здійснюється органами виконання покарань відповідно до норм, установлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, та в порядку, передбаченому законодавством. Медичне обслуговування в арештних домах здійснюється органами виконання покарань у порядку, передбаченому законодавством.
Засуджені до арешту, так як і засуджені до позбавлення волі забезпечуються триразовим гарячим харчуванням згідно із затвердженими нормами добового забезпечення продуктами харчування для засуджених, які тримаються в ПКТ виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах [4].
Засуджені залишаються суб'єктами прав і обов'язків у сфері сімейно-шлюбних правовідносин батьківських прав, якщо вони не позбавлені їх за рішенням суду. Однак в наслідок ізоляції засуджених, ці права зазнають певних обмежень. Так, наприклад, засуджений, який відбуває покарання, не може безпосередньо брати участь у вихованні дитини. Засудження особи до арешту не є перешкодою для вступу особи у шлюб. Такий шлюб є можливим з дозволу адміністрації арештного дому за відсутності причин, які перешкоджають реєстрації шлюбу [5, 165].
На підставі вище викладеного, варто відмітити, що змістом покарання у виді арешту, як і будь-якого іншого виду покарання, є кара, що виражається у фізичних і духовних обмеженнях. Правовий статус засудженого до арешту - це система всіх прав та обов’язків, передбачених у законодавстві для засудженого до цього виду покарання. Також варто підсумувати, що арешт, як один з відносно нових видів покарання, є доволі перспективним. Однак для покращення процесу його відбування необхідні подальші наукові розробки в цьому напрямку, особливо, у вивченні прав та обов’язків засуджених до арешту та їх правового статусу.
Джерела:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року, із наступними змінами та доповненнями / Відомості Верховної Ради України (ВВР) // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
2. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 року, станом на 16.10.2012 року / Відомості Верховної Ради України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv
3. Кримінально-Виконавчий Кодекс України від 11 липня 2003 року із змінами та доповненнями станом на 21.01.2010 р. / Відомості Верховної Ради України (ВВР) / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/conv/page
4. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 25.12.2003 № 275, із змінами та доповненнями станом на 10.04.2007 р. / Відомості Верховної Ради України (ВВР) / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1277-03/parao4#o4
5. Авраменко, А. М. Моніторинг засуджених, які відбувають покарання у виді арешту / А. М. Авраменко // Вісн. Запоріз. юрид. ін-ту Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. - 2010. - № 2. - С. 163-169.
6. Автухов К. А. Основні теоретичні та прикладні проблеми виконання покарання у виді арешту / К. А. Автухов // Університетські наукові записки. - 2013. - № 1 (45). - С. 256-260.
7. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право України : підруч. / І. Г. Богатирьов. - К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 352 с.
8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України перероблене і доповнене / За ред. М. І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К. : Каннон, А.С.К., 2006. - 1104 с.
_____________________
Науковий керівник: Жукорська Ярина Михайлівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного права Тернопільського національного економічного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
