:: LEX :: ПРАВОВА ПРИРОДА ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ У СФЕРІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
UA  RU  EN
 
  Main page
  How to take part in a scientific conference?
  Calendar of conferences
  Editorial board. PA «Naukova Spilnota»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Archive

Actual researches of legal and historical science (Issue 61)

Date of conference

16 May 2024

Remaining time to start conference 24


  Scientific conferences
 

  Useful legal internet resources
 

 Useful references
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Counters


 References


 Our bottun
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВОВА ПРИРОДА ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ У СФЕРІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
 
22.04.2016 15:02
Author: Брояков Сергій Вікторович, студент Інституту підготовки кадрів для органів юстиції України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
[Section 9. Arbitration law. Arbitration judicial law]

В умовах стрімкого розвитку наукових технологій, ми повинні констатувати перманентну модернізацію ринку ІТ-послуг, що зумовлює зміну не тільки економічної кон'юнктури їх функціонування, але й трансформацію нормативних (юридичних) конструкцій, якими послуговуються суб’єкти господарювання, які надають послуги/виконують роботи у сфері інформатизації.

Як правило суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність щодо надання послуг або ж виконання робіт у сфері інформатизації, послуговуються багаторівневими договірними конструкціями, які мають господарсько-правову природу. В особливості хотілося б звернути увагу на багаторівневу конструкцію взаємодії юридичних осіб (як резидентів, так і не резидентів України (як правило, ТОВ)), які на підставі господарсько-правових договорів здійснюють співробітництво з фізичними-особами підприємцями, які також діють на ринку ІТ-послуг. Звертаючись до класифікації за КВЕД, до послуг у сфері інформатизації можна віднести: а) надання послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення (підклас 72.21.0 та підклас 72.22.0) ; б) оброблення даних (підклас 72.30.0); в) надання консультацій з питань інформатизації (підклас 72.10.0 та  підклас 72.22.0) тощо.

Встановлення господарських відносин на ринку ІТ-послуг, як правило, опосередковується такими типовими договорами, як договори про надання послуг у сфері інформатизації. Виходячи зі змісту глави 20 ГК України, ми говоримо, що господарськими договорами може передбачатися зокрема надання послуг. В цілях визначення нормативної основи регулювання відповідних договірних відносин вважаємо за необхідне в субсидіарному порядку звернутися до ЦК України.

Зважаючи на специфіку діяльності таких суб’єктів договірних відносин, відповідними договорами як правило передбачається як надання послуг,  так і виконання робіт в сфері інформатизації. До такого висновку можна прийти, проаналізувавши зміст типових договорів про надання послуг у сфері інформатизації, якими в частині, що визначає предмет договору зазначається – “тестування програмного забезпечення” та “розробка програмного забезпечення”. Правовідносини, які виникають в рамках відповідних зобов’язань договірного характеру, повинні регулюватися параграфом 1 главою 61 та главою 63 ЦКУ. Укладаючи де-юре договори про надання послуг, де- факто сторони (суб’єкти господарювання на ринку ІТ-послуг) укладають в той же час договори про виконання робіт. Проте потрібно відмітити, що відповідно до ч.1 ст. 628 ЦКУ сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі. В той же самий час, слід відмітити, що договори про надання послуг у сфері інформатизації є непоіменованими договорами, так як їх укладення не передбачено приписами чинного господарського (цивільного) законодавства. 

Слід відмітити, що суб’єкти господарювання на ринку ІТ-послуг, укладають договір про надання послуг в сфері інформатизації, який не передбачено актами цивільного (господарського) законодавства, проте потрібно зазначити, що практика укладення непоіменованих договорів є правомірною, адже відповідно до ч.1 ст. 6 ЦКУ сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства.

Також особливістю надання послуг/виконання робіт у сфері інформатизації, які надаються/виконуються в порядку, визначеному господарсько-правовими договорами, є притаманність таким взаємовідносинам суб’єктів господарювання багаторівневість їхніх договірних взаємозв’язків, яка може бути як внутрішньодержавною (господарська діяльність виключно резидентів України), так і такою, що характеризується залученням іноземного елемента (коли одним із контрагентів по відповідних господарських договорах є нерезидент України). Такого роду багаторівневість проявляється в тому, що, як правило, юридичні особи України залучають до виконання робіт/надання послуг у сфері інформатизації певну кількість фізичних осіб-підприємців, які виконують роботи та надають послуги за посередництвом комп’ютерної мережі Інтернет на серверах юридичної особи нерезидента, яка у свою чергу є замовником робіт та послуг у сфері інформатизації за договорами із юридичною особою резидентом України. Щодо виконання робіт, то в даному випадку застосуванню підлягає передбачена приписами ЦКУ договірна конструкція генерального підряду, за якої замовником виступає – юридична особа нерезидент, підрядником – юридична особа резидент, а субпідрядником – фізичні особи підприємці. Така господарсько-договірна взаємодія відповідає приписам чинного законодавства. Що ж стосується надання послуг, то як правило закладена законодавцем логіка розвитку відповідних суспільних відносин у рамках такої взаємодії порушується, що зумовлено наступним: замовником послуг виступає юридична особа нерезидент України, виконавцем -  юридична особа резидент України, а субвиконавцями – фізичні особи-підприємці. В даному випадку, хоча роботи і виконуються як правило безпосередньо на сервері юридичної особи нерезидента, проте, саме між фізичними особами-підприємцями та юридичними особами резидентами України укладаються акти приймання-передачі наданих послуг, що явно не відповідає приписам чинного законодавства, адже так як послуги споживаються безпосередньо замовником, саме замовник і є тим суб’єктом, який повинен виступати в якості сторони, яка приймає надані послуги.

___________________________

Науковий керівник: Погрібний Дмитро Ігорович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ПІДПРИЄМСТВА ЛІКВІДУВАЛИ, ЩО ДАЛІ? АБО ЧИ Є ЖИТТЯ ПІСЛЯ НИХ…
22.04.2016 15:06
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПОШИРЕННЯ «МОРАТОРІЮ» НА ПЕРЕВІРКИ ЩОДО ОКРЕМИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
19.04.2016 15:29
БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ
18.04.2016 11:01




© 2006-2024 All Rights Reserved At use of data from the site, the reference to the www.lex-line.com.ua is obligatory!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше