:: LEX :: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ МІЖНАРОДНОГО СПАДКОВОГО ПРОЦЕСУ
UA  RU  EN
 
  Main page
  How to take part in a scientific conference?
  Calendar of conferences
  Editorial board. PA «Naukova Spilnota»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Archive

Actual researches of legal and historical science (Issue 60)

Date of conference

16 April 2024

Remaining time to start conference 19


  Scientific conferences
 

  Useful legal internet resources
 

 Useful references
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Counters


 References


 Our bottun
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ МІЖНАРОДНОГО СПАДКОВОГО ПРОЦЕСУ
 
03.11.2018 18:31
Author: Парфенюк Олена Олексіївна, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
[Section 3. Civil and domestic law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law ]

Причиною для необхідності формування загальнотеоретичної моделі міжнародного спадкового процесу, насамперед є наявність суттєвих неузгодженостей в процесуальних нормах, що носять діючий характер при вчиненні процедур з оформлення спадщини в різних країнах європейського континенту. 

Варто констатувати, що теоретична модель міжнародного спадкового процесу матиме не лише наукове значення, а відкриє змогу для встановлення послідовності й розкриття необхідного змісту процедур, котрих необхідно дотримуватись обов’язково. 

Цікавим для нас є законодавчий досвід Європейського  Союзу як регіонального наднаціонального утворення. Зокрема, Європейський Регламент ЄС 650/2012 від 4 липня 2012 р. «Про компетенції, застосовне право, визнання та виконання рішень, прийняття та виконання нотаріальних актів з питань спадкування, а також про створення європейського свідоцтва про спадкування» [1] є нормативним актом, що має пряму дію і безпосередньо застосовується на території тих країн, що входять до складу ЄС та існують поряд з нормами національного законодавства. 

Згідно до вимог п. 8 цей Регламент має в подальшому виконати об’єднуючу функцію стосовно норм юриспруденції, застосовного права, визначити  визнання і в певних випадках прийняття, можливості реалізації й примусового виконання рішень, судових постанов, нотаріальних актів, а також вжиття заходів щодо складання Європейського свідоцтва про спадкування.  [2, c. 42].

Висловлю свою думку, оскільки даний регламент не в повній мірі відноситься до джерела міжнародного права, то й ймовірно належить до так званого « м’якого права» , котрий сприймається як рекомендаційний документ. А це означає, що навіть процеси в широкому значенні, які охоплюватимуть правову інтеграцію, уніфікацію, а також гармонізацію національних законів  і законодавства в цілому країн – членів ЄС, не дадуть в кінцевому результаті введення однакових правил з питань спадкування із іноземним суб’єктом. 

Для переконливості зауважу, що Європейський Регламент вже застосовується у більшості країн – учасниць ЄС. Але є і такі країни, що уже відмовились від прийняття даного регламенту – Данія, Великобританія та Ірландія, які зберігають на їх територіях власні колізійні норми. Відомо, що у кожному випадку оформлення спадщини має процесуальний порядок і наявність стадій, послідовність яких зафіксована, як нормами національного, так ( або) і наднаціонального законодавства. 

Серед центральних питань теорії міжнародного спадкового процесу є стадії, які використовуються в застосуванні права в ході процесу оформлення спадщини. Як вважає науковець С.С. Алексєєв, «стадії є логічно взаємопов’язаними і послідовними етапами правозастосовної діяльності», оскільки це є відносно відособлені групи  правозастосовної діяльності [3, c. 28].

Безумовно, міжнародний спадковий процес починається із прийому заяви і завершується видачею заявнику рішення. В організаційній частині нотаріуси чи уповноважені особи займаються встановленням особи громадян, які звернулись, їх представників чи представників юридичної особи, держави. Крім того, компетентний орган здійснює перевірку щодо правоздатності та дієздатності особи, яка звернулась для вчинення ним відповідних дій. Обов’язок по доведенню факту наявності іноземного громадянства лежить на іноземцеві, що подав звернення на оформлення спадщини. Функції компетентного органу і його роль зростають, коли потрібно оцінити отримані матеріали та вчинити перевірку їхнього змісту, якщо виникли сумніви у їх достовірності [4].

Застосування норм іноземного права в нотаріальному процесі вважається одним із найскладніших етапів, який є у нотаріальному проваджені, бо нотаріусу важливо мати обізнаність у нормах чинних міжнародних договорів в Україні, а також відповідних норм іноземних держав. Тому, виникає доцільність на перспективу передбачити окремий розділ, де б регулювалось застосування норм іноземного права в нотаріальному проваджені, враховуючи особливості, які визначає Закон  України «Про міжнародне приватне право» [5]. 

Таким чином, міжнародний спадковий процес за своєю структурою можна визначати як сукупність комплексних правових процедур, що мають встановлену форму, необхідних для реалізації спадкових справ іноземними громадянами.

Література

1. Regulation (EU) No 650/2012 on jurisdiction, applicable law, recognition and enforcement of decisions and acceptance and enforcement of authentic instruments in matters of succession and on the creation of a European Certificate of Succession URL: http://eurlex.europa.eu/ LexUriServ/LexUriServ.do?uri =OJ:L:2012:201:0107:0134:EN:PDF  (дата звернення 25.10.2018)

2. Морун Н. Международное наследование во Франции и России: содержание и влияние Регламента ЕС 650/2012  Нотариус. № 6.   2013.   С. 38–46.

3. Алексеев С. С. Общая теория права: учебник / 2-е изд.  М.: Проспект, 2009.  576 с

4. Кармаза О. О. Особливості посвідчення нотаріусами правочинів про відчуження житла в міжнародному нотаріальному процесі URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/uazt_2012_6_26.pdf  (дата звернення 25.10.2018)

5. Про міжнародне приватне право : Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 (дата звернення 25.10.2018)

__________________________

Науковий керівник: Попов Роман Віталійович, кандидат юридичних наук, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЕЛЕКТРОННИЙ СУД ЯК ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА
14.11.2018 17:56
ОХОРОНА АВТОРСЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ
14.11.2018 17:19
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВА СПОЖИВАЧА НА НАЛЕЖНУ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ТОВАРИ ТА ПОСЛУГИ
14.11.2018 17:13
МАРКЕТИНГОВІ ПОСЛУГИ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
14.11.2018 16:57
ЗАБОРОНА КОНКУРЕНЦІЇ – ЗА І ПРОТИ
14.11.2018 16:43




© 2006-2024 All Rights Reserved At use of data from the site, the reference to the www.lex-line.com.ua is obligatory!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше