Author: Семеній Юлія Олександрівна, студентка факультету підготовки юристів для МЗС України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
[Theory and history of the state and law. History of political and legal studies. Philosophy of law]
Запорукою успішної євроінтеграції України є приведення її законодавства у відповідність з законодавством Європейського Союзу. На даний момент, Верховна Рада України, приймаючи нові закони, керується міркуваннями політичної доцільності і прагненням задовольнити бізнесові інтереси, забуваючи про стандарти правового регулювання аналогічних суспільних відносин у Європейському Союзі. Але політична та економічна інтеграція неможлива без успішної правової інтеграції.
Правова інтеграція здійснюється в рамках загального процесу зближення або апроксимації (від англ. Approximation – зближення, наближення) правових систем. Необхідно розрізняти апроксимацію права та правову інтеграцію. Апроксимація права – це стихійний, закономірний та довготривалий процес максимального зближення двох або більше правових систем. Правова інтеграція є складовою апроксимації; це діяльність спеціально спрямована на зближення правових систем з метою спільного ефективного регулювання суспільних відносин.
Структуру правової інтеграції складають три елементи: суб’єкти інтеграції; правова сфера та юридичний інструментарій інтегрування, тобто методи правової інтеграції.
На відміну від правової сфери та суб’єктів інтеграції, які змінюються в кожному конкретно визначеному випадку, метод є більш стабільним елементом правової інтеграції.
До основних методів правової інтеграції відносять гармонізацію та уніфікацію.
Гармонізація (від грец. harmonia - „співзвуччя, злагода», що відповідає етичним законам узгодженості частин у розчленованому цілому) – це процес проведення комплексу заходів по усуненню розбіжностей в правотворчості, правозастосуванні та право розумінні в різноманітних правових системах.
Розрізняють наступні рівні гармонізації позитивного права: узгодження елементів норми в межах власне правової норми; в межах одного акту за певними критеріями на основі вимог юридичної техніки; в межах блоку (пакету) нормативних актів, пов’язаних одним предметом регулювання.
Уніфікація правових систем (від лат. unus- один і facio- робити) – це діяльність компетентних органів щодо створення правових норм, які єдинообразно регулюють суспільні відносини. Уніфіковані норми можна поділити на дві групи: уніфіковані матеріальні та процесуальні норми. Перші єдинообразно визначають права та обов’язки суб’єктів права. Другі встановлюють єдині правила для правозастосування та вирішення правових спорів. Правова уніфікація може здійснюватися в декількох формах – приєднання до міжнародних договорів, застосування приблизних договорів міжнародних організацій, використання міжнародних звичаїв та прийняття модельних актів.
Правова гармонізація у порівнянні з уніфікацією є більш гнучким інструментом правової інтеграції, оскільки передбачає узгодження правових принципів, цінностей, правової культури і, звичайно ж, європейського законодавства з національним законодавством. Гармонізація дозволяє досягти функціональної рівноваги правових актів, забезпечити ту міру їх збалансованості між собою, яка дозволить правовим системам функціонувати та розвиватися в одному напрямку.
Правова ж уніфікація сприяє єдинообразному правовому регулюванню в принципових сферах суспільного життя, де розбіжності правової регламентації у різних країнах створюють особливі труднощі та перешкоди для ефективного вирішення проблем.
e-mail: semeniy_y_a@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
