Author: Моркова Ольга Ігорівна, студентка Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого
[Law of intellectual ownership and his defence. Informative law]
У зв’язку зі вступом України до Світової Організації Торгівлі більш актуальним стало питання правового регулювання авторського права. В даному контексті важливим є не тільки визнання за творцем його цивільно-правових прав, але функціонування ефективної системи їх захисту. В Україні ситуація склалась таким чином, що одним з найбільш уразливих суб’єктів даного субінституту є архітектори.
Правове регулювання особистих немайнових та майнових прав авторів творів архітектури регламентовано у Конституції України, Цивільному Кодексі, Законі України «Про авторське право та суміжні права» та Законі України «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актах. Чітка правова регламентація діяльності архітекторів може істотно обмежити реалізацію одного із основних принципів авторського права, а саме принципу свободи мистецтва, у зв’язку із необхідністю урахування соціально-економічних, політичних, технічних, нормативних, кліматичних аспектів подальшого будівництва. [1] Однак саме законодавче закріплення авторських прав та регламентація відповідальності за їх порушення гарантує захист архітекторів від піратства, плагіату та інших видів порушення авторських та суміжних прав.
Порушником авторських і суміжних прав згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права» є будь-яка особа, котра вчинює дії, які порушують особисті немайнові та майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав.
Порушником може стати будь-який учасник цих правовідносин, з урахуванням самого творця, який ігнорує права і законні інтереси інших осіб, співавторів або не виконує умов авторського договору. Але найчастіше порушниками авторських і суміжних прав виявляються особи, які незаконно використовують об’єкти авторського права і суміжних прав. [2] Розглянемо найбільш розповсюджені випадки таких порушень.
По-перше, в практиці значне поширення має порушення принципу одноразової реалізації твору архітектури. Відповідно до Закон України «Про архітектурну діяльність» використання проекту твору архітектури, містобудування чи садово-паркового мистецтва для реалізації допускається тільки одноразово, якщо інше не обумовлено договором, згідно з яким створено проект. Повторне використання такого проекту і розробленої на його основі робочої документації здійснюється виключно за згодою автора з виплатою йому або його правонаступникам авторської винагороди. Данне порушення здійснюється як у формі повторного будівництва, так і повторного продажу проекту без згоди автора.
Іншим розповсюдженим випадком порушення авторських прав архітекторів є внесення змін до проекту в процесі будівництва без відповідної згоди автора твору архітектуру. Найчастіше ці зміни впроваджуються іншим архітектором, залученним до будівництва. Закон України «Про авторське право та суміжні права» встановлює право авторів на участь у реалізації проектів творів архітектури. Закон України «Про архітектурну діяльність» конкретизує: автор проекту твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником (забудовником) або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює, а також на внесення змін до не завершеного будівництвом чи збудованого твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції.
Вище зазначені правопорушення в сфері авторського права несуть загрозу інтересам автора (співавторів) та суспільним інтересам, оскільки при внесенні змін до проекту без згоди архітектора вірогідним є порушення встановлених будівельних норм.
Особливості системи цивільно-правового захисту прав є те, що вона певною мірою носить штрафний (каральний) характер. Так, у Законі України «Про авторське право та суміжні права» законодавець наділяє органи судової влади широким колом повноважень. Важливою умовою ефективності закону є застосування цих повноважень в повному обсязі. [3]
На наш погляд, одною з причин, що перешкоджає формуванню достатньої кількості прецедентів в даної сфері є низкий рівень правової свідомості авторів творів архітектури. Отже, необхідним заходом є просвітництво архітекторів з метою усвідомлення ними своїх особистих немайнових та майнових прав на твори та можливості їх захисту.
Треба враховувати високий рівень приховуваності порушень авторського та суміжних прав. Ми вважаємо, що є доцільним розроблення спеціальної системи заходів по виявленню даних протиправних дій.
Крім того, слабка ефективність заходів боротьби із порушеннями авторського права визначається порівняльно новою правовою базою, що регламентує данні відносини. Однак, порушення авторських прав є значно поширеними. Боротьба з ними може бути системною та ефективною тільки за умови діяльності високо кваліфікованих спеціалістів.
Література:
1. А.А. Заславский, Авторское право в области архитектурной деятельности: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03/ Уральская гос. Юрид. Акад. - Екатеринбург, 2001;
2. М.В. Мельников, Система захисту авторського права і суміжних прав: Питання інтелектуальної власності, вип. 1, 2004;
3. Є.А. Греков, Право автора на доступ до творів архітектури: Луганський державний університет внутрішніх справ Вісник луганського державного універсітету внутрішніх справ: Л.: Науково-теоретичний журнал, вип. 1, 2007.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
