Україна проголосила курс на розбудову соціальної та правової держави, а також приведення публічних інституцій до вимог Європейського Союзу. Особливої уваги набувають питання організації функціонування системи публічної влади відповідно до міжнародних стандартів в усіх сферах суспільного життя. Разом з тим основою всіх дій публічної влади як в Україні так і у всіх державах є адміністративна діяльність, яка складається з великої кількість адміністративних проваджень.
З самого початку розвитку адміністративного права воно почало розвиватися як право управління, яке має ґрунтуватися на вимогах закону з урахуванням інтересів населення і воно не може здійснюватися за власним розсудом чиновників. Наука адміністративного права має бути спрямована на отримання, оновлення і поглиблення знань про правові зв’язки між суб’єктами адміністративних правовідносин і правові наслідки таких відносин [1].
Саме здійснення владних повноважень органами публічної влади є адміністративною діяльністю. Разом з тим питання аналізу та теоретичного обґрунтування саме адміністративної діяльності органів публічної влади в Україні проводилося епізодично та поверхнево [2].
В системі регулювання суспільних відносин останнім часом виникають певні непорозуміння, які впливають на захист прав і свобод фізичних та юридичних осіб та в окремих випадках порушують конституційні права і свободи.
В науковій літературі на сьогодні визначено поділ адміністративних проваджень, які здійснюються органами державної влади, на конфліктні та неконфліктні. При цьому кількість адміністративних проваджень постійно зростає.
Між тим, недосконалість механізму адміністративно-правового регулювання адміністративних проваджень призводить до проблем у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які найбільше здійснюють адміністративні провадження [3].
Без належного адміністративно-правового регулювання структури адміністративних проваджень, та теоретичного вивчення всієї системи адміністративних проваджень, неможливо, перш за все, ефективно розвивати основні складові вітчизняної економіки.
Крім того удосконалення правових засад діяльності суб’єктів, які здійснюють адміністративні провадження певною мірою будуть сприяти підвищенню системи правового виховання громадян. Це стосується конфліктних адміністративних проваджень, адже громадяни, які не виконують встановлені правила та щодо яких складаються відповідні протоколи про правопорушення, повинні відчувати невідворотність стягнення. Для цього треба розробляти відповідні стереотипи адміністративних конфліктних проваджень. Розмаїття особливостей адміністративно-правових правовідносин та діяльності органів державної влади вимагає також і удосконалення їхньої діяльності у сфері неконфліктних адміністративних проваджень.
У зв’язку з вищевикладеним виникла об’єктивна необхідність комплексного дослідження адміністративних проваджень, як конфліктних так і неконфліктних, та чіткого визначення таких понять як: «конфліктні адміністративні провадження», «неконфліктні адміністративні провадження», «суб'єкти адміністративних проваджень», «принципи конфліктних та неконфліктних адміністративних проваджень».
Вимагають також вирішення і питання щодо конфліктності адміністративно-процесуальних відносин, та необхідність приведення адміністративного законодавства у відповідність до світових стандартів.
Автор провидить наукове дослідження, в якому ставить за мету, на підставі вивчення норм адміністративного законодавства, міжнародних нормативно-правових актів, теоретичних і науково-прикладних досліджень, визначити сутність та зміст адміністративних проваджень в Україні, виявити недоліки його законодавчого регулювання та запропонувати науково-обґрунтовані пропозиції й рекомендації щодо його удосконалення.
Так, автором запропоновано та надано авторське визначення конфліктних та неконфліктних проваджень, що виникають, розвиваються та припиняються на підставі реальних або потенційних юридичних фактів з приводу задоволення інтересів фізичних та юридичних осіб, а також захисту прав і свобод громадян.
Також, автором визначено, що адміністративні провадження забезпечують функціонування переважної більшості правовідносин у суспільстві, при цьому переважають неконфліктні адміністративні провадження, а конфліктні провадження сприяють в більшості випадків проведенню виховної роботи щодо дотримання встановлених норм і правил.
Література:
1. Андрійко О.Ф. Адміністративне право та адміністративне законодавство України: сучасні виклики. Реформування правової системи в контексті євроінтеграційних процесів. Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції (м.Суми, 18–19 травня 2018 року). Частина ІІ, 2018. С. 239 - 242.
2. Міхеєв М.В. Historical aspects of origin of administrative proceedings. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 9. С. 246-248. URL: www.lsej.org.ua.
3. Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. Т. О. Коломоєць. Київ. 2009. 480 с.
__________________________
Науковий керівник: Андрійко Ольга Федорівна, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрУ, заслужений юрист України, провідний науковий співробітник, завідувач відділом проблем державного управління та адміністративного права ІДІП НАНУ
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
