Європейський Союз, як певне інтеграційне об’єднання, забезпечує функціонування низки власних інституцій. Великого значення при цьому відіграє Суд ЄС, основною метою якого є тлумачення та визначення того чи належним чином дотримуються нормативні приписи Євросоюзу. Для України розуміння судової системи та повноважень суду є необхідною умовою для гармонізації з правом ЄС та поглиблення співпраці в межах євроінтеграційних процесів.
Основоположною для регулювання діяльності Суду ЄС є ст. 19 Договору про Європейський Союз. Зокрема, стаття визначає структуру Суду ЄС, до складу якого входять Суд Справедливості, Загальний суд та спеціалізовані суди. Суд справедливості, своєю чергою, складається з суддів (по одному з кожної держави-члена) та генеральних адвокатів, які покликані на допомогу при здійсненні правосуддя. До складу Загального суду входить щонайменше один суддя від кожної держави-члена, що призначаються за спільною згодою урядів держав строком на шість років [1]. Спеціалізовані суди наразі не діють, але їх створення передбачено Договором про ЄС.
Загалом до функцій Суду ЄС належить прийняття рішень щодо позовів, поданих державою-членом, установою або фізичною чи юридичною особою; ухвалення попередніх рішень, на вимогу судів або трибуналів держав-членів щодо тлумачення законодавства ЄС або дійсності актів, прийнятих його установами; прийняття рішень в інших випадках, передбачених Договорами. Відповідно до такого нормативного припису, науковцями прийнято виділяти функції Суду ЄС як міжнародного, конституційного, адміністративного суду, а також суду загальної юрисдикції [2].
Така кількість функцій і певним чином розгалужена структура Суду ЄС обґрунтовує широкий підхід щодо визначення судової системи ЄС. Наприклад, Камінська І. визначає її як «сукупність судових установ ЄС, а саме інтеграційних установ (Суд ЄС у складі визначеному ДЄС) та національних судів держав-членів (вищі суди, конституційні органи), засади функціонування яких передбачено правопорядком ЄС, що спільно здійснюють функції судового контролю та ефективного судового захисту в Європейському регіоні, взаємодіють між собою та забезпечують утвердження верховенства права в ЄС» [3].
Заразом, не беручи до уваги вплив на судову систему держав-членів Європейського Союзу, включення судів кожної держави до системи судів ЄС може бути дискусійним з огляду на те, що Суд ЄС являє собою відокремлену структуровану інституцію з визначеними окремо функціями. Крім того, Суд ЄС керується правом Євросоюзу, що свідчить про його автономність у здійсненні судочинства та незалежність від законодавства держав-членів. Іншим аргументом може також слугувати те, що Суди ЄС не мають повноважень щодо перегляду та/або скасування рішень національних судів держав-членів та тлумачення їх національних правових норм.
Держави-члени і їх судові установи можуть звертатись до Суду ЄС у питаннях тлумачення Договорів; визначення питання щодо законності актів установ, органів, інституцій Євросоюзу (ст. 267; 269 Договору про функціонування ЄС) [4]. Однак, така співпраця обумовлюється необхідністю наближення законодавчих норм держав-членів до нормативно-правових актів ЄС, що не свідчить про безпосередній вплив Суду ЄС на національні суди.
Щодо особливостей функціонування Суду ЄС варто зазначити, що суди керуються Статутом Суду ЄС (Протокол 3), який визначає статус суддів і генеральних адвокатів, організацію діяльності, процедуру розгляду і вирішення справ, особливості функціонування Загального суду, а також спеціалізованих судів [5].
Окремо слід звернути увагу, що за своєю суттю судочинство ЄС має прецедентний характер. І хоча вказане не закріплено безпосередньо у нормативно-правових актах ЄС, рішення Суду ЄС відіграють важливу роль у заповненні прогалин законодавства ЄС та певним чином виступають окремим джерелом права, що засвідчує наближення права Євросоюзу до загального права.
Так, за визначенням Анакіної Т., прецедент судових рішень ЄС виконує як інтегруючу функцію, що сприяє розвитку права ЄС, так і здійснює значний регулюючий вплив на правопорядок держав-членів [6]. Бойко І. зазначає, що суд ЄС бере активну участь у правотворчому процесі, зокрема, реалізуючи тлумачення установчих договорів та певним чином систематизуючи його [7].
Таким чином, було розглянуто Суд ЄС, що являє собою відокремлену систему судів, які виконують судову функцію Євросоюзу. Підтримано вузький підхід до визначення судової системи ЄС, який обумовлюється відокремленістю Суду ЄС від національних судів держав-членів. Надано загальну характеристику організації діяльності Суду Справедливості, Загального суду та спеціалізованих судів, а також зазначено основні функції Суду Євросоюзу.
Література:
1. Treaty on European Union. Official Journal C 326 , 26/10/2012 P. 0001 - 0390. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A12012M%2FTXT
2. Яворська І.М. Правовий статус та функції Суду Європейського Союзу. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Вип. 29. 2012. С. 97; Комарова Т.В. Організація судової системи Європейського Союзу. Вісник Національної академії правових наук України. Том 25, № 1. 2018. С. 82-83.
3. Камінська І. Судова система Європейського союзу. Krakowskie Studia Małopolskie. nr 3 (31), 2021. С. 22.
4. Treaty on the Functioning of the European Union. Official Journal C 326, 26/10/2012 P. 0001 0390. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A12012E%2FTXT
5. On the Statute of the Court of Justice of the European Union. Protocol 3 Consolidated version of the Treaty on the Functioning of the European Union. Official Journal. 30 March 2010. C 83. P. 210. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A12016E%2FPRO%2F03
6. Анакіна Т.М. Судовий прецедент у праві Європейського Союзу: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11. Харків, 2008. С. 11.
7. Бойко І.С. Прецедентна практика Суду ЄС та проблема запобігання забрудненню морського середовища. LEX PORTUS. № 2 (10), 2018. С. 33.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
