Розпочата російською федерацією війна проти України триває не тільки у реальному просторі, але й у віртуальному – кіберпросторі.
Разом з тим у законодавстві України поняття кібервійни не закріплене. Законом України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» надається визначення таким поняттям як кібербезпека, кіберзлочин та ін. Так, під кіберзлочином (комп’ютерним злочином), згідно п. 8 ч. 1 цього Закону, мається на увазі суспільно небезпечне винне діяння у кіберпросторі та/або з його використанням, відповідальність за яке передбачена законом України про кримінальну відповідальність та/або яке визнано злочином міжнародними договорами України[2].
Питання визначення об’єкта та предмета злочину є важливими у кримінальному праві, оскільки без з’ясування цих питань неможливо досліджувати та вирішувати питання відповідальності за вчинені злочини.
Стаття 361 КК України передбачає відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації. Створення з метою протиправного використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж передбачає відповідальність за ст.361КК України.
Об’єктом злочину є предмет, на який спрямований і з приводу якого вчинений злочин, при цьому слід враховувати, що об’єктом може бути людина як суспільна істота із певними правилами та установами, котрі нею створюються. Стаття 1 КК України вказує на такі найвищі конституційні цінності як права і свободи людини і громадянина. Тобто цінності, ті чи інші інтереси людини чи держави, які охороняються законом, можуть бути об’єктом злочину.
Об’єктом аналізованих злочинів можуть бути суспільні відносини у сфері комп’ютерної інформації.
Предметом злочину в класичній теорії кримінального права визнаються речі матеріального світу, діючи на які особа посягає на цінності (блага), що належать суб’єктам суспільних відносин[3].
Якщо розглядати інформацію як об’єкт права власності, то об’єктом несанкціанованого втручання в роботу відповідних мереж, будуть суспільні відносини щодо створення, користування, володіння та забезпечення безпеки комп’ютерної інформації, оскільки компʼютерна інформація є результатом розумової діяльності людини.
Об'єктами захисту в системі є інформація, що обробляється в ній, та програмне забезпечення, яке призначено для обробки цієї інформації.
Якщо коротко, то об’єкт злочину – це суспільні відносини, порушення яких становить соціальну суть злочину та, які безпосередньо охороняються законом.
Якщо аналізувати предмет злочину у відповідності з наведеним визначенням, під поняття предмета злочину підпадають усі речі і явища об’єктивного світу, з властивостями яких пов’язана наявність складу злочину в певних діях. При цьому діяння злочинця на них може не бути спрямована, та вони можуть не зазнавати злочинного впливу. Так, наприклад, поняття “час”, для деяких злочинів є обов’язковою ознакою об’єктивного боку, через те, що закон пов’язує наявність конкретного часу, або повного виду часу з визначенням складу певного злочину. При цьому, час, не виступає предметом злочину, так як особа на нього не впливає; поняття “час” належить до факультативних ознак об’єктивної сторони серед інших: місце, спосіб, обстановка та інші. Аналогічно необхідно відмежовувати знаряддя вчинення злочину від предмету злочинного посягання, розуміючи, що знаряддями можуть виступати також речі як матеріального, так і віртуального світу[4].
Необхідно конкретизувати дане визначення, з урахуванням особливостей безпосередньо визначення поняття предмета злочину, як одного з обов’язкових елементів складу злочину.
Закон України “Про інформацію” в ст. 1 визначає інформацію як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді[5]. Однак у даному Законі не йде мова про комп’ютерну інформацію як таку, проте говориться про носії інформації та її форму електронний вигляд. З чого по суті можна зробити висновок, що комп’ютерна інформація - це сукупність символів, кодів, сигналів, команд, що виражені в компʼютерних програмах, що забезпечують функціонування та керування компʼютерною технікою, а також за допомогою яких певні відомості набувають електронної форми, забезпечують проведення різних операцій, проявляються назовні; відомості, які не виражені у формі програми, за допомогою яких здійснюється несанкціонований доступ (паролі, електронні сертифікати, ключі доступу). Компʼютерна інформація характеризується наявністю носія, має власні змістовні та формальні властивості, існує незалежно від свідомості людини, може зберігатися на будь-яких носіях: локальних (жорсткі та оптичні диски, флеш-накопичувачі); віддалених (різноманітні банки даних і сервери, в тому числі «хмарні сховища»). За сучасних умов такі сховища є новим місцем зберігання компʼютерної інформації, яке потребує належної кримінально-правової охорони[6]. Повʼязано це з тим, що наразі відбувається активний перехід державних реєстрів на «системи хмарних обчислень», складовою яких є «хмарні сховища», при цьому більшість таких систем зараз є більш захишеними від стороннього впливу порівняно з локальними (нерозполіленими) носіями інформації.
Слід звернути увагу, що програмне забезпечення електронно-обчислювальних машин, їх систем та комп’ютерних мереж, у відповідності з визначенням поняття “комп’ютерна інформація”, безпосередньо належить до комп’ютерної інформації.
Стосовно інформації, яка передається каналами електрозвʼязку, то вона також може бути компʼютерною, оскільки телефонні лінії та бездротові мережі стільникового звʼязку - це складові компʼютерної мережі.
Висновки: з метою правильної кваліфікації злочинів, направлених на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних мереж, необхідно чітко визначити нормативно, що є предметом даних злочинів та визначити, що входить до поняття комп’ютерної інформації.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Кібервійна рф проти України: як працюють російські хакери та воюють українські кібервійська. URL: https://thepage.ua/ua/politics/kibervijna-rf-proti-ukrayini-yak-voyuyut-ukrayinski- kibervijska;
2. Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05.10.2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Tex
3. Кравцов С.Ф. Предмет злочину: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидат юридичних наук. 12.00.08. / Ленінградський державний університет ім. А.А.Жданова. - Ленінград, 1976. - С. 9;
4. Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., - “ФОРУМ”, 2001., у 2-х ч. – Особлива частина. - С 721;
5. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. зал. освіти / М.І.Бажанов, В.Я.Тацій, В.В.Сташис, І.О.Зінченко та ін.; За ред. Професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. - С. 363;
6. Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., - “ФОРУМ”, 2001., у 2-х ч. – Особлива частина. - С 721;
7. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. зал. освіти / М.І.Бажанов, В.Я.Тацій, В.В.Сташис, І.О.Зінченко та ін.; За ред. Професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. - С. 363.
_____________________
Науковий керівник: Волинець Руслан Анатолійович, професор, доктор юридичних наук, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
