Становлення законодавства, що регулювало залізничні перевезення вантажів на території України відбувалося з будівництвом перших залізниць, що проходили територією нашої держави.
Перша ланка Одеської залізниці Південної магістралі, яка входила до залізниць Російської імперії була побудована в 1865 р.
Першим нормативним актом в Російській імперії, який регулював діяльність залізниць був Загальний статут російських залізниць 1885 р., який діяв і на території сучасної України. Доцільно приділити увагу наведеному нормативному акту, як першому джерелу залізничного законодавства в історії залізниць України.
Загальний статут російського залізниць був затверджений у формі основного залізничного закону, він установлював уніфіковані юридичні норми господарської експлуатації залізничного транспорту, що відповідав вимогам економіки, яка на той час інтенсивно розвивалась у державі. Серед його положень були перші норми, які регулювали відповідальність залізниць (ст.ст. 57-67; 98-111 щодо відповідальності за прострочення в доставленні вантажів, схоронності вантажів, вини залізниць, та підстав звільнення від відповідальності.)
Треба зазначити, що прийняття Загального статуту російських залізниць, що став першим універсальним законом для залізниць, було важливим етапом у розвитку залізничного законодавства, а також відносин, які воно регулювало.
У ХІХ ст. на шляхи сполучення поширювались також інструкції загальнодержавного значення. Крім того, управління доріг затверджували свої нормативні акти, які регулювали діяльність залізниць.
З розвитком у 90-х рр. ХІХ ст. будівництва залізниць, а також зі зміною економічної ситуації та загальнодержавного устрою постала необхідність прийняти нове законодавство. На зміну Загальному статуту залізниць 10 лютого 1935 р. Радою народних комісарів був затверджений Статут залізниць Союзу РСР. Після закінчення Другої світової війни у 1954 р. був прийнятий новий Статут залізниць, але продіяв він недовго. Наведені статути містили норми, які більш детально регулювали відповідальність залізниць. 8 грудня 1961 році були прийняті Основи цивільного законодавства Союзу РСР, розділ 3 «Зобов’язальне право» якого містив загальні положення про зобов’язання, в тому числі і з перевезення вантажів. Виходячи з Основ у подальшому були розроблені та затверджені цивільні кодекси усіх союзних республік, серед яких був Цивільного кодексу УРСР 1963р., який містив главу 30 «Перевезення». Слід за прийняттям Цивільного кодексу УРСР у 1964 р. у відповідності з ним був прийнятий новий Статут залізниць СРСР. Відповідальність залізниць за перевезення вантажів регулювались розділом 7 Статуту залізниць СРСР.
Після проголошення Україною незалежності у 1998 р. був затверджений Статут залізниць України, який зі змінами й доповненнями діє і на сьогодні. Треба зазначити, що норми діючого Статуту, що регулюють відповідальність залізниць за порушення зобов’язань з перевезення вантажів скопійовані з Статуту залізниць СРСР. Крім того, у 2004 р. набрали чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, які містять загальні положення щодо перевезення вантажів та відповідальності перевізників за порушення своїх зобов’язань.
Проведений розгляд і аналіз історичного розвитку законодавства, що регулювало перевезення вантажів залізницею, в тому числі і відповідальність залізниць за порушення зобов’язань з перевезення вантажів є важливим для подальшого удосконалення нормативного регулювання відповідальності залізниць у сучасній Україні.
e-mail: 2007popovaolya@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
