:: LEX :: ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЇЇ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 35)

Термін подання матеріалів

16 вересня 2021

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЇЇ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
 
08.12.2009 19:47
Автор: Борисова Юлія Олегівна, аспірант кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
Для розуміння терміну «електронна комерція», визначення якого відсутнє в українському законодавстві, необхідно зробити екскурс в історію цивільного права, розглянути суміжні поняття «комерція», «торгівля», «електронний», досвід держав з подібним правовим регулюванням підприємницької діяльності.
Поняття «комерція» відоме цивілістиці ще з часів римського права, звідки воно й походить: латинське commercium означає торгівля.
В римському праві комерція розумілася як здатність осіб (jus commercii – право комерції) і речей (res in commercio – речі в обігу, в комерції) брати участь у відносинах власності. Так, особи, що мали jus commercii могли відчужувати/набувати речі за всіма угодами. Цим правом користувалися правоздатні особи. Res extra commercium, тобто речами, що виключені з цивільного обігу, були місця погребіння, предмети культу або ж ті, що відносилися до публічної власності (res publicae), чи за своєю природою не підлягали приватному присвоєнню (omnium communes). Всі інші речі були in commercio, тобто знаходились у володінні правоздатних громадян та могли вільно обертатися між ними [1].
Якщо торгівля і комерція в Римі прирівнювалися, то пізніше цивілістика знала багато тлумачень цих та суміжних їм понять. Наприклад, дореволюційне торгове право Росії розрізняло торгівлю і продаж. На відміну від торгівлі, під продажем розумівся збут не чужих, а своїх товарів. Держава створювала для продажу більш пільгові умови. В цілях стимулювання виробничої діяльності (виробництва не тільки товарів, але й виконання робіт, надання послуг своїми силами) продаж не оподатковувався[1].
Якщо вести порівняння визначень торгівлі й комерції у розрізі сучасних трактувань, то спостерігаємо наступне: Комерція – підприємницька діяльність, направлена на отримання прибутку та пов‘язана зі здійсненням торгівлі.[1].
Торгівля, згідно ж цього джерела, це комерційна діяльність, що виражає відносини економічного посередництва між виробниками і споживачами, та здійснюється шляхом купівлі товарів у виробників з ціллю перепродажу споживачам. Існує в різних цивільно-правових формах: договір купівлі–продажу, договір комісії, договір доручення [1].
В даному ж трактуванні торгівля визначається через комерцію, тобто вже на початку нашого дослідження ми маємо «замкнуте коло» схематично такого зразка: торгівля – це комерція, комерція – це торгівля, що свідчить про тотожність цих понять. Для спростування або підтвердження такої думки слід проаналізувати якомога більше визначень.
Комерція – діяльність з продажу товарів і послуг з ціллю отримання прибутку [2].
Комерція – торгова та торгово–посередницька діяльність, участь в продажу товарів та послуг. В широкому сенсі слова – підприємницька діяльність.
Торгівля - це комерція, купівля і продаж товарів [3].
Комерція (торгівля) – підприємницька діяльність, що забезпечує обіг (купівлю та продаж) товарів і спрямована на отримання прибутку через урахування ринкової кон‘юнктури [4].
Комерція – торгова діяльність, а також діяльність, направлена на отримання прибутку шляхом врахування ринкової кон‘юнктури [5].
Торгівля - це сфера обігу товарів, в якій відбувається обмін продуктами праці і послугами, а також комерційна діяльність при якій шляхом укладення договорів здійснюється купівля–продаж товару [5].
Комерція – суспільно необхідна діяльність на ринку товарів і послуг, завдяки якій досягаються ринкові взаємоузгодження і реалізація економічних інтересів усіх учасників суспільного відтворення. Поняття комерції часто ототожнюють з поняттям торгівлі, бо її мета – отримання прибутку не в результаті виробничої діяльності, а за рахунок різниці в ціні, яку отримує за свою продукцію виробник і яку за неї можу заплатити споживач [6].
Торгівля - форма обміну продуктами праці і послугами та процес купівлі–продажу товару шляхом укладення двосторонньої угоди між продавцем і покупцем [7].
Торгівля – форма обміну товарами, за якої рух їх зі сфери виробництва до сфери споживання або зміна одного власника товарів іншим відбувається на основі купівлі–продажу. У вузькому значенні торгівля визначається як ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців для здійснення купівлі та продажу споживчих товарів, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку [8].
Таким чином, на прикладі вищенаведених тлумачень понять «комерція» та «торгівля» ми спостерігаємо неузгодженість, що викликано по–перше відсутністю законодавчого визначення даних категорій, адже сучасній українській науці цивільно права не властиве оперування ними, а по – друге, застосування термінів «комерція», «торгівля» є прерогативою економіки, більшість вищезгаданих трактувань саме з економічних наукових праць, і через це в визначеннях ми бачимо юридичні колізії Так, в Цивільному кодексі України взагалі відсутнє поняття торгівлі, комерції. Є лише похідні: комерційна таємниця, комерційна концесія, комерційне представництво, комерційне найменування. Господарський кодекс України в главі 4 остаточно прирівняв господарську комерційну діяльність до підприємництва [14]. Отже, комерція та торгівля випали з обігу юридичного, але залишилися в економічному.
Тепер дослідимо походження терміну «електронна комерція».
Слово «електроніка» походить від грецького electron (дослівно – «смола») та означає галузь техніки, пов‘язану з виробництвом та застосуванням електронних пристроїв. В розрізі даної теми, використовуючи формально–юридичний підхід, ми маємо, що електронна комерція – це комерція, яка здійснюється з застосуванням електронних пристроїв. Порівняємо цей висновок з думкою науковців:
Електронна комерція – комерційна діяльність з використанням Інтернету (англійське e-commerce, electronic commerce). Електронною комерцією називають узагальнену концепцію, що охоплює будь–які форми ділових операцій, що проводяться електронним способом з використанням телекомунікаційних мереж та електронних фінансово–економічних інструментів [9].
Чучковська А. визначає електронну комерцію як систему взаємопов’язаних правовідносин у сфері вчинення правочинів шляхом обміну електронними документами, який здійснюється за допомогою використання мереж електрозв’язку, зокрема Інтернет [15], а Желіховський В. під електронною комерцією розуміє систему взаємовідносин у сфері здійснення обміну даними (електронними документами) та інформацією між суб’єктами господарювання з використанням глобальної мережі Internet [16]
На думку ж деяких українських вчених, електронна торгівля – торгівля товарами, послугами, нерухомістю, банківськими продуктами тощо через мережу Інтернет. Електронна торгівля створює нову форму організації торгових підприємств – віртуальні магазини [4].
Це визначення є завузьким, оскільки електронна торгівля має дещо більше аспектів, окрім Інтернет – магазинів. Початком її виникнення вважають 1970 рік, коли в США набув поширення електронний обмін даними і переказ грошей між банками через комп‘ютерні мережі. Таким чином, говорячи про електронну комерційну діяльність ми завжди маємо справу з електронною інформацією, якою вона опосередкована.
Електронна інформація – це сукупність даних, яка підлягає обробці, передачі та збереженню засобами електронної обчислювальної техніки незалежно від її фізичного та логічного подання [10].
Звернімося ж до досвіду зарубіжних країн з формування визначення електронна комерція.
Визначення електронної комерції містить в собі Закон Узбекистану «Про електронну комерцію»: електронною комерцією є підприємницька діяльність по продажу товарів, виконанню робіт та наданню послуг, що здійснюється з використання інформаційних систем [11].
Закон Азербайджану «Про електронну торгівлю» таким самим визначенням характеризує електронну торгівлю [12], що спонукає до думки про рівнозначність цих понять.
За Законом Республіки Молдова «Про електронну торгівлю» електронна торгівля – вид підприємницької діяльності, що здійснюється фізичними та юридичними особами, та полягає в продажу речей, виконанню робіт та надання послуг з використанням електронних повідомлень і/або електронних договорів [13].
Як видно, закони сусідніх держав та вітчизняні науковці прирівнюють комерцію до торгівлі, та виокремлюють її з підприємницької діяльності тільки на основі використання інформаційних систем. Тобто всі ознаки підприємницької діяльності розповсюджуються й на електронну комерцію, єдине, чим вона вирізняється, це своїм «інструментом» - електронною інформацією та її носіями. З цього логічно зробити висновок, перефразовуючи ст. 42 Господарського кодексу України, що електронна комерція (вона ж електронна підприємницька діяльність) – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність, що здійснюється суб‘єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів, одержання прибутку та з обов‘язковим використання в її процесі електронних приладів для обміну електронною інформацією.
Таким чином, цим визначенням була розв‘язана проблема співвідношення понять «електронна комерція», «електронна торгівля», «електронне підприємництво», доведено, що ознаки підприємницької діяльності повністю розповсюджуються на її «електронний» різновид, який має деякі особливості. В той же час наведене визначення є вичерпним та звичним для української юридичної думки.

Література:
1. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. Издание 5-е, дополненное и переработанное/ Под ред. М.Ю. Тихомирова.- М.: 2006 г.-972 с.;
2. Юридический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 2007. – 1152с.;
3. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь – 4 –е издание, переработанное и дополненное. – М.: Инфра – М, 2005. – 480с.- (Библиотека словарей «Инфра – М»);
4. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово –економічний словник. – К.: Знання, 207. – 1072с.;
5. Конопліцький В.А., Філіна Г.І. Економічний словник. Тлумачно – термінологічний. – К.: КНТ, 2007. – 580с.;
6. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 864с.;
7. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Гіжевський, В. В. Головченко, В. С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528с.;
8. Великий енциклопедичний юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 992с.;
9. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. – 7-е изд., доп. – М.: Институт новой экономики, 2008. – 1472с.;
10. Большая юридическая энциклопедия. – М.: Издательство «Эксмо», 2007. – 688с.;
11. Закон Республики Узбекистан «Об электронной коммерции» от 29.04.2004 № 613- II (режим доступу до документа http://www.base.spinform.ru/kzview.fwx);
12. Закон Республики Азербайджан «Об электронной торговле» от 10.05.2005 года № 908-IIГ (режим доступу до документа http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwx?Regnom=9111 );
13. Закон Республіки Молдова «Про електронну торгівлю» від 22.07.2004 №284-XV (режим доступу до документу http://www.parlament.md/laws/list/july2004/ru.html);
14. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV (режим доступу до документу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15);
15. Чучковська А.В. Правове регулювання господарських договорів, що вчиняються через мережі електрозв‘язку. Дис...канд. юрид. наук. К. 2005. – с.14;
16. Желіховський В.М. Правові засади електронної комерції в Україні. Дис… канд.. юрид. наук. К.2007 – с.9,10.

e-mail: ulia@practika.com.ua
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
МИРОВА УГОДА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
16.12.2009 21:32
ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ПРИ ВЧИНЕННІ ЗНАЧНИХ ПРАВОЧИНІВ
16.12.2009 08:04
ВИЗНАННЯ І ВИКОНАННЯ ІНОЗЕМНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ
16.12.2009 07:59
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЛОМБАРДІВ
16.12.2009 07:46
ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ
16.12.2009 07:40
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ЗБЕРІГАННЯ АВТОТРАНСПОРТУ
16.12.2009 07:37
ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ НЕГАТОРНОГО ПОЗОВУ
16.12.2009 07:32
ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА УЧАСТІ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
15.12.2009 19:38
ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО АДВОКАТОМ ПРАВ В СУДІ
15.12.2009 19:34
ПРИПУЩЕННЯ ЯК ОСНОВА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ДОКАЗУВАННЯ
15.12.2009 19:23




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше