Стрімкий розвиток інформаційних процесів в державі та й світі загалом свідчить про все більше набуття актуальності місця та ролі інформації у всіх державно-суспільних процесах. Ключовим серед інформаційних прав у сучасному суспільстві є саме право на інформацію, яке закріплене в Конституції України та інших правових актах, що регулюють інформаційні процеси в державі. Питання належного захисту права громадян на інформацію є актуальним в сучасних умовах розвитку демократичного суспільства та становить підвищену увагу держави до міри та меж відповідальності за порушення даного права.
В сучасній Україні сьогодні спостерігається ряд перешкод на шляху реалізації даного права як юридичного так і організаційного характеру. На основі статистичних даних встановлено, що випадків порушень права на інформацію є чимало. Так, зокрема, органи державної влади чи місцевого самоврядування часто неправомірно та безпідставно відмовляють громадянам у наданні інформації, стверджуючи, що вона належить до інформації з обмеженим доступом або здійснюють надання інформацію несвоєчасно, порушуючи закріплені в законодавстві строки надання відповідей на інформацію за інформаційними запитами чи зверненнями суб’єктів інформаційних правовідносин (фізичних, юридичних осіб). Часто мають випадки надання інформації не в повному обсязі, або такої, що не відповідає дійсності. Всі ці фактори зумовлюють необхідність застосування ефективних заходів впливу за такі зловживання, підвищення уваги до юридичної відповідальності за інформаційні правопорушення а також пошуку нових способів та методів запобіганню подібним проступкам, які унеможливлюють реалізацію громадянами права на інформацію.
За останні десятиріччя значимість проблеми юридичної відповідальності, за порушення права на інформацію істотно зросла. Так, 3 квітня 2003 року КУпАП було доповнено статтею 212-3 «Порушення права на інформацію та права на звернення» [1] положення якої постійно уточнюються та доповнюються у зв’язку з розвитком інформаційних відносин та прийняттям нових нормативно-правових актів у цій галузі. Зокрема, на даний час таких змін вже чотирнадцять, останні з яких внесені 02.10.2019 р.
Також законодавство потребує систематизаційної діяльності у сфері визначення підстав, механізму та процедури юридичної відповідальності особливих суб’єктів-юридичних осіб. Окрім того це вимагає чіткого визначення уповноважених органів, що можуть притягувати до відповідальності за порушення права на інформацію та меж відповідних санкцій.
Сьогодні доцільно внести і зміни до Закону України «Про інформацію» та передбачити у ньому перелік видів правопорушень що посягають на реалізацію суб’єктами правовідносин права на інформацію. Також в державі вже назріла гостра потреба у прийнятті Інформаційного кодексу (або Кодексу про інформацію), у якому б окрім розширеного переліку інформаційних прав громадян, окремим розділом визначались б інформаційні правопорушення, за які застосовуватимуться санкції в порядку чинного законодавства.
Література:
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України у редакції від 19.04.2020. Відомості Верховної Ради Української РСР. 1984. додаток до № 51. С. 1122.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
