З початку вторгнення російської федерації на територію України та повномасштабної війни мільйони українців покинули свої домівки та переїхали як в межах країни, так і за кордон. За даними Міжнародної організації з міграції станом на 21.02.2023 з 24.02.2022 майже 8,1 мільйона біженців з України зафіксовано по всій Європі, з них близько 4,9 млн. зареєструвались в програмах тимчасового захисту або в подібних національних системах захисту в країнах Європи [1]. 87% з мігрантів становлять жінки з дітьми.
Масштабна міграція, численна кількість загиблих, перебування частини території України під окупацією, безпекові та економічні виклики воєнного стану зумовили необхідність внесення змін у правове регулювання багатьох сфер суспільного життя, не виключенням є і спадкові правовідносини.
Питання особливостей спадкування в умовах воєнного стану досліджені у наукових працях Р. Бориславського, В. Владишевської, М. Долинської, С. Журило, О. Кухарєва, В. Кучера.
Водночас, особливо гостро постає потреба у врегулюванні питання спадкування саме неповнолітніми особами, які не є повністю самостійними учасниками спадкових правовідносин та у багатьох питаннях щодо спадкування потребують участі батьків (усиновлювачів), піклувальників, органу опіки та піклування.
Одним із актуальних питань щодо цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб, як учасників спадкових правовідносин, є реалізація такими права відмовитись від прийняття спадщини з врахуванням поточної політико-правової ситуації в нашій державі.
Статті 1273 Цивільного кодексу України закріплює право спадкоємця за заповітом або за законом відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців з часу відкриття спадщини). Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При цьому, неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування [2].
Така законодавча конструкція норми вказує на необхідність отримання згоди саме обох батьків і органу опіки та піклування. Водночас, в умовах воєнного стану ситуація щодо надання неповнолітній особі згоди на відмову від прийняття спадщини ускладняється не лише у випадку невиконанням одним з батьків своїх обов’язків щодо неповнолітньої дитини, а й у випадках якщо місце проживання одного з батьків невідоме, у випадку перебування одного з батьків за кордоном чи у складі Збройних Сил України, що утруднює, а інколи, взагалі унеможливлює отримання такої згоди.
Незважаючи на те, що за час війни зміни щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема у нотаріальному оформленні спадкування, відбулися вже тричі, в межах досліджуваного питання зазнали змін лише строки для відмови від прийняття спадщини. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 встановлено, що перебіг такого строку зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці [3].
Отже, не йдеться про зупинення вказаного строку на невизначений час, такий не продовжено на весь період воєнного стану, а тому очікування припинення війни може мати негативні наслідки для неповнолітніх спадкоємців, які не бажають приймати спадщину.
Разом з тим, як норми сімейного, так і цивільного законодавства дозволяють застосовувати аналогію закону та аналогію права у випадку відсутності нормативно-правового або договірного регулювання тих чи інших відносин, що, на нашу думку, надзвичайно важливо для адаптації законодавства до умов війни.
Відповідно до положень статті 177 Сімейного кодексу України «Управління майном дитини» батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті (правочини щодо майнових прав, зокрема, відмовлятися від майнових прав дитини), лише з дозволу органу опіки та піклування [4].
Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені в абзаці другому цієї частини (правочини щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини), можуть бути вчинені без його згоди (абзац 3 частини 6 статті 177 Сімейного кодексу України) [4].
Таке законодавче регулювання, на нашу думку, системно може бути застосовано і для врегулювання досліджуваної ситуації та дозволяє запропонувати наступне вирішення такої: заява неповнолітньої особи про відмову від прийняття спадщини може бути подана за згодою одного з батьків у випадку, якщо інший з батьків проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, що встановлено рішенням суду як факт, який має юридичне значення, та за згодою органу опіки та піклування.
Вказаний алгоритм можливо поширити і на усиновлювачів, адже усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки.
Окрім того, варто звернути увагу також на закріплену законодавцем можливість під час дії воєнного стану звернутись до будь-якого нотаріусу для заведення спадкової справи без прив’язки до останнього місця проживання спадкодавця, або звернутись до посольства/консульства України у державі перебування спадкоємця, засвідчити відповідну заяву в іноземного нотаріуса, проставивши апостиль (здійснивши консульську легалізацію) на такому документі. Вказане значно спрощує реалізацію неповнолітніми особами своїх спадкових прав, в тому числі, права відмовитись від прийняття спадщини, у випадку залишення ними звичних місць проживання та/чи виїзду за кордон.
Отже, забезпечення прав неповнолітніх спадкоємців в умовах воєнного стану потребує подальшої постійної консолідації зусиль як державних органів, так і батьків, піклувальників, усиновлювачів, а також адаптації законодавства у сфері спадкування до реалій сьогодення.
Література:
1. Ключові цифри: Мобільність всередині та з України, 2020-2023. Міжнародна організація з міграції. URL: https://www.migrationdataportal.org/resource/key-figures-mobility-within-and-from-ukraine-2020-2023.
2. Цивільний кодекс України : Закон України від 16.01.2003 № 435-IV. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення 01.04.2023).
3. Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану: постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text (дата звернення 01.04.2023).
4. Сімейний кодекс України : Закон України від 10.01.2002 № 2947-III URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text (дата звернення 01.04.2023).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
