ДЕРЖАВНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ОСНОВНА ФОРМА ФІНАНСУВАННЯ ДЕР-ЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
20.02.2007 18:32
Author: Чвалюк Андрій Миколайович, ад’юнкт Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ
[Banking law. Financial law]
Побудова демократичного суспільства та розвиток ринкових відносин приводять до необхідності перегляду поглядів щодо системи бюджетних надходжень, зокрема, визна-чення ролі запозичень у цих процесах.
Має бути врахованим специфічний статус Державного бюджету як загальнонаціона-льного фінансового плану, відносини в рамках якого є предметом регулювання адміністра-тивного, конституційного, фінансового та міжнародного права. Тож треба усвідомлювати специфіку історичного розвитку системи надходжень до Державного бюджету України в перші п'ятнадцять років становлення незалежної держави, яка в багатьох аспектах обумо-вила сучасну ситуацію в сфері державних запозичень.
Невирішеною досі є проблема загальної концепції державних запозичень України, па-рламентського та громадського контролю цих процесів. Це обумовлює певну неустале-ність адміністративної та фінансової правозастосовної практики в цій сфері. Проблемним є визначення ролі та місця суб’єктів кредитування в бюджетних процесах, особливо на ета-пах формування бюджету, його обговорення та ухвалення.
Аналізуючи надходження до Державного бюджету, що не є його доходами (недоход-ні надходження), необхідно визначити статус таких бюджетно-фінансових механізмів, як державне зобов'язання та державний борг, та встановити співвідношення використаних у законодавчій базі категорій фінансування бюджету, надходжень до бюджету, бюджетних запозичень.
Питання фінансування бюджетів регламентуються гл. 3 Бюджетного кодексу (далі – БК) Україні, зокрема, виходячи із змісту її ст.ст. 14-18, джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, а також вільний залишок коштів Державного бюджету, із дотриманням умов бюджетного законодавства. Таким чином, не-доходні надходження до Державного бюджету можна вважати фінансуванням бюджету, основними частинами якого є внутрішні та зовнішні державні запозичення.
При цьому класифікація фінансування бюджету, за ст. 11 БК України, визначає дже-рела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і на-прями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної су-ми боргу). Така класифікація має здійснюватися за ознаками:
- фінансування за типом кредитора (власника боргових зобов'язань);
- фінансування за типом боргового зобов'язання [1].
Водночас чинним актом у цій сфері є Постанова Верховної Ради України від 12 липня 1996 р. № 327/96-ВР, якою було затверджено загальну структуру бюджетної класифікації України, але ч. 2 цього акту надала повноваження із складання відомчої структури видатків бюджетної класифікації України Міністерству фінансів України "за поданням відповідних міністерств і відомств" [2]. Це було реалізовано в наказі від 3 грудня 1997 р. № 265. Нову чинну відомчу бюджетну класифікацію ухвалено наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 р. № 604 на виконання вимог ст. 8 БК України [3]. Водночас виникають питання щодо чинності постанови від 12 липня 1996 р. № 327/96-ВР.
Структуру бюджетної класифікації фінансування Державного бюджету України роз-ділено за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання (Додаток № 1 Постанови № 327/96-ВР). Вона у цілому відповідає класифікації, закріпленій у ст. 8 БК. Але детальна класифікація фінансування Державного бюджету (Додаток № 7 Постанови № 327/96-ВР) дещо не співпадає із закріпленою у наказі № 604. Так, фінансування за типом боргового зо-бов'язання (загальне) розподіляється в Постанові № 327/96-ВР на внутрішнє (випуск та по-гашення довгострокових і короткострокових облігації та векселів) та зовнішнє, а саме:
- випуск та погашення довгострокових облігацій;
- випуск та погашення короткострокових облігацій та векселів;
- одержання та погашення довгострокових позик, не віднесених до інших категорій;
- зміни в обсягах готівкових коштів, депозитів і цінних паперів, призначених для управління ліквідністю [2].
У додатках до наказу № 604 міститься класифікація фінансування державного бю-джету. При цьому у п. 1.2 цього акту зазначається, що повноваження із надання роз'яснень із питань застосування цієї класифікації та класифікації боргу має Міністерство фінансів України [3]. Крім бюджетної класифікації, аспекти фінансування державного бюджету, зо-крема, шляхом запозичень, знаходять нормативне відображення у розписі Державного бю-джету, який ведеться відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 9 січня 2001 р. № 6 [4].
Доцільно детальніше розглянути державні запозичення як основну форму фінансу-вання державного бюджету. Ми вважаємо, що аналізувати природу запозичень слід вихо-дячи, насамперед, із доктринального поняття державного боргу та його класифікації. Отже, бюджетні державні запозичення та державний борг співвідносяться між собою, як процес та результат. Процедура та система держаних запозичень є складовими бюджетного про-цесу та можуть бути проаналізованими, виходячи із чинних класифікацій державного бор-гу. Автор пропонує аналізувати зміст категорії державного боргу не лише як суму боргових зобов’язань уряду, включаючи боргові запозичення, але й у контексті державних доходів та видатків, що є прийнятним для наступного використання.
Література:
1. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-ІІІ, із змінами // .
2. Про структуру бюджетної класифікації України: Постанова Верховної Ради Украї-ни від 12 липня 1996 р. № 327/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 42. – Ст. 208.
3. Про бюджетну класифікацію та її запровадження: Наказ Міністерства юстиції від 27 грудня 2001 р. № 604 // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. – 2002. – № 2. – С. 182-183.
4. Про затвердження документів, що застосовуються у бюджетному процесі: Наказ Міністерства фінансів України від 9 січня 2001 р. № 6, зареєстровано у Міністерства юсти-ції України вiд 24 січня 2001 р. № 65/5256 // Бюлетень законодавства та юридичної практи-ки України. – 2002. – № 2. – С. 206-208.
e-mail: Chvaluk@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
