:: LEX :: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПЕРЕДАЧЕЮ АБО ЗБИРАННЯМ ВІДОМОСТЕЙ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОНФІДЕНЦІЙНУ ІНФОРМАЦІЮ, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ У ВОЛОДІННІ ДЕРЖАВИ ТА ВІДМІННІСТЬ ВІД ШПИГУНСТВА
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 34)

Термін подання матеріалів

14 липня 2021

До початку конференції залишилось днів 26


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПЕРЕДАЧЕЮ АБО ЗБИРАННЯМ ВІДОМОСТЕЙ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОНФІДЕНЦІЙНУ ІНФОРМАЦІЮ, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ У ВОЛОДІННІ ДЕРЖАВИ ТА ВІДМІННІСТЬ ВІД ШПИГУНСТВА
 
25.11.2014 12:25
Автор: Красов Олексій Павлович, студент юридичного факультету Запорізького національного університету
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]

Технократичний розвиток суспільства призводить до того, що кожна особа, інколи навіть не покидаючи власну домівку, може отримати доступ до будь-якої інформації. Право особи на доступ до інформації гарантовано нормою Конституції України, а саме статтею 34, де вказано, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір [1]. Також, Закон України «Про інформацію» встановлює, що кожен має право на вільне одержання, вільне використання, вільне поширення, вільне зберігання, захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Інформація, згідно з цим Законом це «будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді» [2].

Проте, в деяких випадках, як виняток із загального правила, доступ до публічної інформації може бути обмежено згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» [3].

Інформація з обмеженим доступом охороняється різноманітними правовими засобами, в тому числі шляхом встановлення та реалізації кримінальної відповідальності за порушення правил її використання. Зокрема, ст. 330 Кримінального кодексу України (далі – КК України) передбачена кримінальна відповідальність за передачу або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни [4]. До 2011 року у Кримінальному кодексі України містилося поняття «конфіденційна інформація, що є власністю держави». В Законі України «Про інформацію» лише зазначено, що стосовно інформації, яка є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ – надано статус конфіденційної [2]. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначені відомості, визначається Кабінетом Міністрів України. З прийняттям Закону України «Про доступ до публічної інформації» в статтю 330 КК України були внесені зміни, і в українському законодавстві з’явився термін – «службова інформація». Дана стаття регламентує притягнення до відповідальності особи, яка передає або збирає з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Тобто, суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення даного злочину та має поряд із загальними - спеціальні ознаки. Тобто, існує чітко категорії працівників, які допускаються до роботи з виданнями з грифом «Для службового користування». Вони визначаються керівниками організацій. Факт надання допуску означає, що вказані відомості довірені їм у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Об’єктом злочину виступатиме службова інформація, яка може міститися лише в документах суб’єктів владних повноважень, визначених у ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що стосується їх діяльності. Стаття 9 вказаного Закону чітко окреслює коло інформації, яка може належати до категорії «службова»: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці [3]. Отже, якщо інформація належить до вказаного кола, вона може отримати статус «службової».

При цьому, у ч. 1 зазначеної статті вказано, що належати до службової така інформація може відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тобто після застосування так званого «трискладового тесту». Так, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні [3].

Доступ до інформації обмежується лише за умови наявності всіх трьох вимог. Варто звернути увагу, що при відсутності хоча б однієї з них інформація є відкритою (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Злочин, передбачений у ст. 330 КК України варто відрізняти від злочину, закріпленого у ст. 114 КК України «Шпигунство» за наступними критеріями. По-перше, це об’єкт злочину. У ст. 330 КК України об’єктом виступає службова інформація, а у ст. 114 КК України – відомості, що становлять державну таємницю (вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю», державною таємницею і підлягають охороні державою) [5]. Перелік цих відомостей можна також знайти у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю, затверджену Наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 року № 440. По-друге, це суб’єкт злочину. Якщо у ст. 330КК України - будь-яка особа, яка, має доступ до службової інформації, то у ст. 114 КК України – це лише іноземець або особа без громадянства.




Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/.

2. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/.

3. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/.

4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/.

5. Про державну таємницю: Закон України від 21січня 1994року № 3855-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/.

___________________________

Науковий керівник: Узунова Оксана Василівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права та правосуддя Запорізького національного університету



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
РАСПРОСТРАНЕНИЕ ПОРНОГРАФИЧЕСКИХ МАТЕРИАЛОВ ИЛИ ПРЕДМЕТОВ ПОРНОГРАФИЧЕСКОГО ХАРАКТЕРА В СЕТИ ИНТЕРНЕТ
27.11.2014 23:54
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ПОРУШЕННЯ МЕДИЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН
27.11.2014 18:24
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРАЦІ ЗАСУДЖЕНИХ
27.11.2014 15:57
ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
26.11.2014 22:50
АДАПТАЦІЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ЗАСУДЖЕНОГО ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ: ПРАВО НА ПРАЦЮ
26.11.2014 22:45
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ СЛІДЧОГО СУДДІ
26.11.2014 17:10
ПОСТПЕНІТЕНЦІАРНА АДАПТАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ
25.11.2014 12:38
СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
24.11.2014 18:43
РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЇХ ВИПРАВЛЕННЯ
22.11.2014 15:45
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ
21.11.2014 13:15




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше