:: LEX :: ПРАВОВА ПРИРОДА ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ У СФЕРІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 42)

Термін подання матеріалів

29 червня 2022

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВОВА ПРИРОДА ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ У СФЕРІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
 
22.04.2016 15:02
Автор: Брояков Сергій Вікторович, студент Інституту підготовки кадрів для органів юстиції України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
[Секція 9. Господарське право. Господарське процесуальне право]

В умовах стрімкого розвитку наукових технологій, ми повинні констатувати перманентну модернізацію ринку ІТ-послуг, що зумовлює зміну не тільки економічної кон'юнктури їх функціонування, але й трансформацію нормативних (юридичних) конструкцій, якими послуговуються суб’єкти господарювання, які надають послуги/виконують роботи у сфері інформатизації.

Як правило суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність щодо надання послуг або ж виконання робіт у сфері інформатизації, послуговуються багаторівневими договірними конструкціями, які мають господарсько-правову природу. В особливості хотілося б звернути увагу на багаторівневу конструкцію взаємодії юридичних осіб (як резидентів, так і не резидентів України (як правило, ТОВ)), які на підставі господарсько-правових договорів здійснюють співробітництво з фізичними-особами підприємцями, які також діють на ринку ІТ-послуг. Звертаючись до класифікації за КВЕД, до послуг у сфері інформатизації можна віднести: а) надання послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення (підклас 72.21.0 та підклас 72.22.0) ; б) оброблення даних (підклас 72.30.0); в) надання консультацій з питань інформатизації (підклас 72.10.0 та  підклас 72.22.0) тощо.

Встановлення господарських відносин на ринку ІТ-послуг, як правило, опосередковується такими типовими договорами, як договори про надання послуг у сфері інформатизації. Виходячи зі змісту глави 20 ГК України, ми говоримо, що господарськими договорами може передбачатися зокрема надання послуг. В цілях визначення нормативної основи регулювання відповідних договірних відносин вважаємо за необхідне в субсидіарному порядку звернутися до ЦК України.

Зважаючи на специфіку діяльності таких суб’єктів договірних відносин, відповідними договорами як правило передбачається як надання послуг,  так і виконання робіт в сфері інформатизації. До такого висновку можна прийти, проаналізувавши зміст типових договорів про надання послуг у сфері інформатизації, якими в частині, що визначає предмет договору зазначається – “тестування програмного забезпечення” та “розробка програмного забезпечення”. Правовідносини, які виникають в рамках відповідних зобов’язань договірного характеру, повинні регулюватися параграфом 1 главою 61 та главою 63 ЦКУ. Укладаючи де-юре договори про надання послуг, де- факто сторони (суб’єкти господарювання на ринку ІТ-послуг) укладають в той же час договори про виконання робіт. Проте потрібно відмітити, що відповідно до ч.1 ст. 628 ЦКУ сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі. В той же самий час, слід відмітити, що договори про надання послуг у сфері інформатизації є непоіменованими договорами, так як їх укладення не передбачено приписами чинного господарського (цивільного) законодавства. 

Слід відмітити, що суб’єкти господарювання на ринку ІТ-послуг, укладають договір про надання послуг в сфері інформатизації, який не передбачено актами цивільного (господарського) законодавства, проте потрібно зазначити, що практика укладення непоіменованих договорів є правомірною, адже відповідно до ч.1 ст. 6 ЦКУ сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства.

Також особливістю надання послуг/виконання робіт у сфері інформатизації, які надаються/виконуються в порядку, визначеному господарсько-правовими договорами, є притаманність таким взаємовідносинам суб’єктів господарювання багаторівневість їхніх договірних взаємозв’язків, яка може бути як внутрішньодержавною (господарська діяльність виключно резидентів України), так і такою, що характеризується залученням іноземного елемента (коли одним із контрагентів по відповідних господарських договорах є нерезидент України). Такого роду багаторівневість проявляється в тому, що, як правило, юридичні особи України залучають до виконання робіт/надання послуг у сфері інформатизації певну кількість фізичних осіб-підприємців, які виконують роботи та надають послуги за посередництвом комп’ютерної мережі Інтернет на серверах юридичної особи нерезидента, яка у свою чергу є замовником робіт та послуг у сфері інформатизації за договорами із юридичною особою резидентом України. Щодо виконання робіт, то в даному випадку застосуванню підлягає передбачена приписами ЦКУ договірна конструкція генерального підряду, за якої замовником виступає – юридична особа нерезидент, підрядником – юридична особа резидент, а субпідрядником – фізичні особи підприємці. Така господарсько-договірна взаємодія відповідає приписам чинного законодавства. Що ж стосується надання послуг, то як правило закладена законодавцем логіка розвитку відповідних суспільних відносин у рамках такої взаємодії порушується, що зумовлено наступним: замовником послуг виступає юридична особа нерезидент України, виконавцем -  юридична особа резидент України, а субвиконавцями – фізичні особи-підприємці. В даному випадку, хоча роботи і виконуються як правило безпосередньо на сервері юридичної особи нерезидента, проте, саме між фізичними особами-підприємцями та юридичними особами резидентами України укладаються акти приймання-передачі наданих послуг, що явно не відповідає приписам чинного законодавства, адже так як послуги споживаються безпосередньо замовником, саме замовник і є тим суб’єктом, який повинен виступати в якості сторони, яка приймає надані послуги.

___________________________

Науковий керівник: Погрібний Дмитро Ігорович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ПІДПРИЄМСТВА ЛІКВІДУВАЛИ, ЩО ДАЛІ? АБО ЧИ Є ЖИТТЯ ПІСЛЯ НИХ…
22.04.2016 15:06
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПОШИРЕННЯ «МОРАТОРІЮ» НА ПЕРЕВІРКИ ЩОДО ОКРЕМИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
19.04.2016 15:29
БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ
18.04.2016 11:01




© 2006-2022 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше