З початку повномаштабного вторгнення росії на територію нашої держави та запровадження військового стану україно-польські митні відносини знаходяться в режимі форс-мажорного навантаження. Такі зміни пов’язані із забезпечення оборонної здатності країни та стабільної роботи економіки та підтримку всіх сфер життя українців.
З 24 лютого відбулося кілька хвиль нетипового навантаження, які можна поділити на наступні періоди:
1. Хвиля біженців з України (з 24 лютого по травень 2022). Багато кілометрові черги в бік Польщі. Пропуск громадян, товарів та транспортних засобів здійснювався за максимально спрощеними процедурами.
2. Ввезення в Україну гуманітарних вантажів та озброєння (з березня по даний час). Організація допомоги від урядів країн з цілого світу та численної діаспори українців по цілому світу спровокувала логістичну кризу на кордоні Польщі та України, пропускна можливість була низ для такої кількості вантажів, а повітряний простір України під час війни закритий.
3. Ажіотаж так званого «нульового розмитнення» транспортних засобів (з 5 квітня по 1 липня). Українці втратили за період війни велику кількість автомобілів. Цифри фігурують різні — від 90 тисяч автомобілів (цифри KSE) до півмільйона автомобілів.[1] Навіть за умови мінімальної кількості втрат в 90 тисяч – це істотний автопарк, який найближчим часом не відновиться. Введення пільг пожвавив ринок вживаних автомобілів, що дозволило громадянам відновити власний автопарк. Допоки були пільги на автомобілі – вони почали масово ввозитись в Україну і швидко розмитнюватись. Але це призвело до величезних черг на кордоні в Україну, інколи перешкоджаючи швидкому ввезенню гуманітарної допомоги.
4. Експорт сільськогосподарської продукції автомобільним транспортом (з квітня по даний час). Через ризики агресії російського військового флоту, експорт української продукції відбувався за допомогою автомобільних перевезень.
Тому, з метою недопущення логістичної, транспортної та гуманітарної катастроф на кордоні між Україною та Польщею було прийнято рішення з 1 вересня перетин кордону вантажними транспортними засобами дозволеною максимальною масою до 7,5 тонни здійснюється і через пункт пропуску «Угринів», «Устилуг», «Грушів» та «Смільниця».[2] Всі інші вантажні транспортні засоби дозволеною максимальною масою більше 7,5 тонни здійснюються через пункти пропуску: «Рава-Руська», «Краківець», «Шегині» та «Ягодин».
Дана новина активно обговорювалась у соціальних мережах і вважається новаторською та працює як пілотний проєкт.
Але історія показує, що 100 років тому польські митні органи теж здійснювали митні оформлення вантажів з розмежуванням транспортних потоків та диференціацією транспорних потужностей у пунктах пропуску.
Так, в лютому 1920 року відділ у справах митної організації, митної справи і митного тарифу перейменовано в Митний департамент (Departament Ceł), що стало першим кроком до виокремлення митних органів з загальної системи фінансових органів Речі Посполитої. На чолі департаменту стояв директор і віцедиректор, яким підпорядковувалось 7 відділів (законодавчий, організаційно-персональний, рахунковий, господарський, тарифний, карний та прикордонної охорони).[4]
11 жовтня 1922 року Розпорядженням Ради Міністрів створено дирекції мит (Dyrekcja Ceł) або митні дирекції як територіальну владу другої інстанції на російському та австрійському кордоні. Такі Дирекції мит утворено у Варшаві, Вільнюсі і Львові.[3] Західноукраїнські землі входили в зони діяльності Дирекції мит у Варшаві та у Львові. Дирекції мит у Варшаві підпорядковувалися воєводства: Варшавське, Келецьке, Лодзьке, Люблінське, Волинське, Поліське і частково Білостоцьке, а Дирекції мит в Львові підпорядковувалися воєводства: Краківське, Львівське, Станіславське і Тернопільське.[3] Дирекція мит у Львові перебрала повноваження здійснення митної справи від казначейських органів у Львові і Кракові.[3]
Дирекція мит здійснювала управління митницями, органами митної варти та безпосередньо підпорядковувалася Міністерству фінансів.
До компетенції дирекції мит входило здійснення митної справи і охорони кордонів у межах передбачених повноваженнями митних органів другої інстанції шляхом митних приписів, нагляд за підпорядкованими митними органами та органами митної варти, наповнення державного бюджету в межах покладених на нього обов’язків шляхом відповідних приписів, ведення особових справ службовців і підпорядкованих митних органів та митної варти, а також адміністративних справ в межах передбачених для адміністративного фінансового органу другої інстанції (фінансових установ).
Дирекція мит приймала рішення у другій та останній інстанції у тих справах, що відносились до сфери діяльності підпорядкованих митних органів та органів митної варти, а у справах непідпорядкованих Міністерству фінансів та які не відносяться до сфери діяльності митних органів чи органів митної варти приймала рішення першої інстанції.
На чолі дирекції мит стояв Директор, який призначався міністром фінансів. [3] Пізніше також утворено дирекцію мит в Мисловіцах.[4]
24 березня 1923 р. Розпорядженням Міністра фінансів визначено організацію і сферу діяльності дирекції мит в межах російського та австрійського кордонів. Вона "здійснювала керівництво всіма службовцями, які були нижчими за посадою в митних органах та в митній варті в адміністративному окрузі Дирекції мит...". Заступника Директора призначало Міністерство фінансів за поданням Директора.[5] Відповідно до характеру справ, дирекція мит ділилася на три відділи (адміністративний, митних процедур, рахунковий та відділ фахового контролю).[5]
Товари, експорт яких декларант міг декларувати усно, вивозились через будь-які митні органи. Товари, експорт яких декларант повинен був декларувати письмово, вивозились тільки через митниці першого класу. Оформлення товарів в митних органах другого класу здійснювалося не цілодобово, а протягом робочого дня в зимовий період від 1 жовтня до 1 березня з 8 год. ранку до 17 год. вечора з перервою з 12 год. до 13 год. а в літній період з 7 год. ранку до 19 год. вечора з перервою з 12 год. до 14 год. З метою переходу подорожніх та жителів прикордонної смуги крім митних органів першого та другого класів створювались митні пости. Вони підпорядковувалися відповідним митницям.[5]
Згідно мапи автомобільних доріг Польщі станом на 1939 рік (Mapa samohodowa Polski 1939 roku), найбільша кількість основних міжнародних транзитних шляхів проходила через територію західноукраїнських земель.[6]
Станом на 1930 рік у Польщі функціонувала 61 митниця першого класу, 123 митниці другого класу і 20 митних представництв.[7] До першого класу відносилися митниці в Перемишлі, Чорному Дунайці, Лупкові, Сянках, Звардоні, Тарнові, Мушині, Станіславові, Снятині-Залуччі, Лавочні, Львові, Воронєнках; до другого класу – митниці в Чижні, Барвінку біля Дуклі, Козацовці, Лисій Поляні, Недзіці, Заліщиках, Корбєлові, Кутах, Юрдові.[8]
Література:
1. Інтернет-ресурс. Українці втратили 90 тисяч автівок через війну. Режим доступу: https://www.epravda.com.ua/news/2022/05/3/686592/ (дата звернення: 20.09.2022)
2. Інтернет-ресурс. Інформація для громадян, які планують поїздку до Польщі. Режим доступу: https://dpsu.gov.ua/ua/news/1661930735-Informaciya-dlya-gromadyan-yaki-planuyut-poizdku-do-Polshchi/ (дата звернення: 20.09.2022)
3. Rozporządzenie Rady Ministrów z 11 października 1922 roku w przedmiocie ustanowienia Dyrekcji ceł, jako okręgowych władz II instancji na obszarze b. zaboru rosyjskiego i austrjackiego // Dzennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1922. - Nr 91 - poz. 846.
4. Polska administracja celna w okresie międzywojennym [Електронний ресурс] / M. Woźniczko // Monitor prawa celnego i podatkowego. – Режим доступу: http://www.monitorc.pl/roczniki/1996/3-CEL.pdf (дата звернення: 20.09.2022)
5. Rozporządzenie Ministra Skarbu z dnia 24 marca 1923 roku w przedmiocie organizacji i zakresu działania Dyrekcji ceł na obszarze b. zaboru rosyjskiego i austrjackiego// Dzennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1923. - Nr 38. - poz. 258.
6. Mapa samohodowa Polski 1939 roku (stan dróg na 1939/40). – Warszawa: πTR Kartografia, 2005.
7. Historia [Електронний ресурс] // Urząd Celny (Baza Urzędów Celnych). – Режим доступу: http://urządcelny.pl/historia (дата звернення: 20.09.2022)
8. Русенко С.Я. Формування структури польських митних органів та їх повноваження на теренах західноукраїнських земель в міжвоєнний період ХХ століття// Збірник наукових праць: Історія торгівлі податків та мита. – Дніпропетровськ, 2011. - № 2(4).-С. 114-118.
_____________________
Науковий керівник: Куций Іван Петрович, доктор історичних наук, професор, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
