1. Соціально-правова обумовленість та криміналізація незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних визначається такими наслідками, що зокрема: 1) підривають індустрію інтелектуальної власності, що у свою чергу негативно позначається на можливості реалізації творчого потенціалу конкретних авторів-розробників програмного забезпечення і баз даних; 2) підривають економічну міць України, тому що в бюджет не надходять значні суми податків; 3) підривають міжнародний авторитет України – цивілізованими країнами вона не сприймається як правова держава й надійний діловий партнер, що перешкоджає інвестуванню в економіку України іноземних капіталів; 4) призводять до масового порушення авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних, сприяють правовому нігілізму, тому що є для населення наочним прикладом відкритої зневаги законом з боку комп’ютерних піратів і нездатності держави переломити ситуацію; 5) формують надприбутки, які утворюються в ході злочинної діяльності контролюються й використовуються організованою злочинністю.
2. До основних заходів запобігання незаконному відтворенню та розповсюдженню комп’ютерних програм і баз даних можна віднести: 1) організаційні: а) у структурі державних правоохоронних органів створити спеціальні підрозділи, або передбачити в посадових обов’язках окремих штатних одиниць функції щодо встановлення безпосередніх зв’язків із об’єднаннями авторів і власників авторських прав, іншими професійними і громадськими організаціями, які представляють інтереси правовласників для забезпечення адекватних запобіжних заходів з метою недопущення порушень прав інтелектуальної власності; б) запровадити підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів у сфері протидії комп’ютерному піратству із залученням фахівців захисту прав інтелектуальної власності (наприклад Науково-дослідний інститут права інтелектуальної власності Академії правових наук України); в) передбачити систематичне проведення науково-практичних, навчально-методичних конференцій та семінарів з питань захисту інтелектуальної власності, у тому числі із залученням представників правоохоронних органів; г) створити єдиний банк даних «контрафакт-фальсифікат», який поєднував би інформаційні ресурси правоохоронних, контролюючих органів і правовласників, метою якого є інформаційне забезпечення аналітичної діяльності на основі формування внутрішніх (відомчих) та зовнішніх (міжвідомчих) інформаційних потоків з координаційною функцією правоохоронних структур; 2) організаційно-технічні : а) запровадження суворого контролю за технологією виготовлення й «чистотою» тиражування продукції інтелектуальної власності; б) поступове запровадження загальнодержавної марки на всіх матеріальних носіях; в) до введення загальнодержавної марки доцільне активне впровадження й стимулювання добровільного маркування продукції або інших засобів ідентифікації (наприклад, приховане маркування, яке не видаляється); 3) правові: а) з метою правового врегулювання питань зберігання та утилізації контрафактної продукції необхідно розробити і прийняти нормативний акт (закон, постанову, розпорядження) який би закріпив такі процедурні заходи; б) розробити Положення про єдиний реєстр правовласників об’єктів авторського права і суміжних прав, а також забезпечити обласні експертно-криміналістичні підрозділи зразками легальних екземплярів об’єктів інтелектуальної власності для здійснення порівняльного аналізу в рамках проведення експертиз (досліджень) і методикою їх проведення.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
