ДО ПИТАННЯ ПРО ВЗАЄМОДІЮ ПРАВОВИХ НОРМ З МЕТОЮ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
25.03.2008 22:01
Author: Звєрєва Олена Володимирівна, доцент, кандидат юридичних наук, завідувач кафедри цивільного права та процесу Донецького університету економіки та права
[Arbitration law. Arbitration process]
Побудова в Україні соціально-орієнтованої економіки виводить на перший план фігуру людини - громадянина, тому забезпечення його прав стає основоположною цінністю в суспільстві. В зв'язку з цим підвищеної актуальності набувають питання захисту прав споживачів товарів, робіт, послуг.
Захист прав споживачів традиційно вважають цивільно-правовим інститутом, тому проблематику захисту прав споживачів розглядають в рамках цивільного права. Є окремі роботи з адміністративно-правових позицій. Представляється, що недоліком таких робіт є вивчення питань захисту прав споживачів з позиції однієї галузі права. Розгляд даного правового інституту поза міжгалузевою взаємодією не дозволяє побачити весь комплекс проблем, що виникають у сфері досліджуваних відносин, а отже не дозволяє у повному обсязі вирішити завдання належного забезпечення захисту прав споживачів, що свідчить про необхідність забезпечення міжгалузевої взаємодії правових норм з метою захисту прав споживачів.
На думку Іваненко Л.Н., [1] Осетинської А.А., [2] споживче право є комплексним інститутом. Левшина Т.Л. вважає, що система норм права, що регулює суспільні відносини щодо забезпечення захисту прав споживачів включає норми різноманітних галузей права [3. Проте, дослідження питань захисту прав споживачів в рамках цивільного права, або адміністративного права не дозволяє авторам побачити головну гарантію дотримання прав споживача – необхідність забезпечення прав споживачів на стадії виробництва, тобто в процесі здійснення господарської діяльності.
Представляється, що завдання забезпечення ефективного захисту споживачів може бути вирішене, по-перше – шляхом забезпечення випуску і надходження в торговельну мережу високоякісної продукції, якісного виконання робіт та надання послуг (завдяки чому споживачі не стикатимуться з порушенням своїх прав і, як наслідок, – не потребуватимуть їх захисту (господарсько-правові норми)), по-друге – шляхом регламентації порядку здійснення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі та послуг, спрямованої на забезпечення прав споживачів (господарсько-правові норми), по-третє – шляхом надання споживачеві пріоритету у відносинах з виробниками, продавцями та виконавцями в рамках споживчого ринку (цивільно-правові норми).
Сьогодні на перший план виходить проблема виготовлення та реалізації товару, виконання роботи та надання послуги, що не відповідають вимогам нормативних документів щодо якості, тобто неякісних або небезпечних. Представляється, що держава, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування зобов'язані створити організаційно-правові, соціально-економічні та примусово-владні гарантії забезпечення права споживачів на безпеку та належну якість товарів, робіт, послуг, що безумовно сприятиме забезпеченню належного захисту прав споживачів товарів, робіт, послуг.
Література:
1. Іваненко Л.М. Цивільно-правове забезпечення прав споживачів на належну якість товару. Автореф.дис. к.ю.н. Київ, 1998. – С.4
2. Осетинська Г.А. Цивільно-правовий захист прав споживачів за законодавством України. Автореф дис. к.ю.н. Київ, 2006. – с.2
3. Левшина Т. Л. Основы законодательства о защите прав потребителей: Курс лекций. - М.: "Юридическая литература", 1994. .- С. 11.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
