Інформаційні технології змінюють змісти сучасного суспільства, в тому числі і порядок виникнення правовідносин. Ми маємо справу з соціумом нової правової реальності, де трансформувались звичні виміри часу і простору існування, як природної, так і позитивної норми. Ці події сформували новітні фактори зовнішнього впливу на ефективність законодавчої діяльності та інших процесів державотворення. Лише за нинішнього етапу приходить розуміння масштабів їх впливу, що привертає увагу вчених і формує актуальність тренду дослідження вказаних явищ та їх наслідків.
Законом ми завжди намагаємось припустити майбутнє: умови, в яких буде жити соціальна група, їх погляди, переконання, цінності та ресурси. Зміни деяких з факторів буття виконавців норми часто можуть поставити під сумнів її актуальність та сформувати обґрунтовані підстави до законодавчих змін. У інформаційних технологій набагато вища, ніж в інших технологій, швидкість відновлення: покоління інформаційних технологій змінюються кожні 3 - 5 років. Можливо, саме тому інтелектуальне освоєння наслідків такого динамічного розвитку не встигає за зростанням обсягів нової інформації [1, c. 98]. Ефективність процесу модернізації безпосередньо залежить від ступеня органічності її співвідношення з реально існуючими національними владними інститутами та ціннісними орієнтаціями населення [2, с. 197]. Інформаційно-активна сучасність сприяла зміні часового виміру буття, де глобальні змісти трансформуються у гіпердинамічному темпі, що створює об’єктивно-обумовлені потреби у частій зміні законодавства. Більше того, ми навіть можемо застосовувати вираз про те, що сучасна держава не встигає адоптуватись під суспільні зміни.
Розвинуті можливості обміну даними сприяли і прискоренню темпів науково-технічного прогресу, що вплинуло на динаміку поділу праці, виникнення нових соціальних груп, нових об’єктів права та практик їх отримання як змісту правовідносин. Наслідком цих подій стало ускладнення структури суспільної організації, як у її сталому стані за порівняння з попередніми часами, так і у динаміці її модернізації. І, як наслідок, відбулось збільшення кількості елементів системи соціальних відносин. Кількість і якість зв’язків і відносин між елементами системи визначають ступінь організованості тієї або іншої системи. Чим вищі стійкість, оптимальність, доцільність зв’язків між елементами системи, тим вища організованість самої системи [3, с. 274]. Автор методу системної динаміки Джей Форрестер зазначав: “Ідея про те, що причина симптому повинна перебувати десь поруч і відбуватися незадовго до появи симптому, справедлива лише в простих системах. У більш реалістичних складних системах причини можуть бути дуже віддаленими як в часі, так і в просторі від їх наслідків” [4, с. 14]. Відповідно, ускладнення соціальної структури суспільства призвела до збільшення елементного ланцюгу між причиною і наслідком. Особливої актуальності проблема набула у питаннях законодавчої діяльності, де автор проекту, усвідомлюючи соціальне явище як проблему, що потребує державного регулювання, для створення якісного закону має точно усвідомлювати причини, які цю проблему створюють і ефективність способів їх вирішення. І навіть за сучасного стану розвитку інформаційних технологій майже не лишилось соціальних проблематик, причини яких були б зрозумілі на рівні первинного сприйняття. В той же час, культура законодавчої діяльності, сформована у попередні десятиріччя, часто виключає інструменти детального дослідження послідовності причин, що нерідко призводить до закладання у проекти законів помилкових способів вирішення проблеми, і, як наслідок, такий закон не створює правових наслідків та/або соціального результату.
Ми маємо сучасний стан взаємовідповідності держави і суспільства, де фактор інформаційних технологій вже провокує непередбачувані наслідки, які виходять за доктринальні межі державно-правових стандартів діяльності. І навіть у сталому стані ці явища тільки-но почали досліджуватись науковою спільнотою, але переважно у галузях психології, соціології, менеджменту, політології. Теоретики права, на жаль, приділяють цьому фактору вкрай мало уваги, і це незважаючи на значні масштаби впливу явища на предмет науки. Особливої актуальності такі дослідження набувають за усвідомлення фактору динаміки, яка у часовому вимірі може сформувати темп зміни правових змістів, на існування, в межах якого державна/законодавча системи просто не розраховані.
Наукового значення набувають не тільки змісти впливу фактору інформаційних технологій на ефективність законодавчої діяльності та інших державотворчих процесів, але й розрахунок стану речей у майбутньому та наслідків, до яких цей фактор може призвести.
Література:
1. Сіленко А. Інформаційні технології – новий імпульс для пошуку парадигми майбутнього суспільства. Політичний менеджмент № 3, 2007. С. 96-112.;
2. Пампура М. В. Модернізація як трансформаційний процес сучасної державно-правової дійсності. Форум права. - 2016. - № 3. - С. 194–198;
3. Системні властивості законодавства та його співвідношення із системою права/ І. В. Суходубова. Економічна теорія та право. № 1 (20) 2015 с 268-278;
4. Learning through System Dynamics as Preparation for the 21st Century by Jay W. Forrester/Systems Thinking and Dynamic Modeling Conference for K-12 Education, June 27-29, 1994 at Concord Academy. Concord, MA, USA. 22 с.;
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
