:: LEX :: КОНСТИТУЦІЯ МИКОЛИ СЦІБОРСЬКОГО
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 42)

Термін подання матеріалів

09 червня 2022

До початку конференції залишилось днів 18


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

КОНСТИТУЦІЯ МИКОЛИ СЦІБОРСЬКОГО
 
16.11.2021 21:45
Автор: Бабікова Вероніка, студентка 1 курсу юридичного факультету Західноукраїнського національного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Ідея незалежної Української держави існувала у багатьох організаціях протягом багатьох століть. Навіть зараз ми досі воюємо за право на незалежність своєї нації. Тому тема дослідження є досить актуальною, бо завдяки їй можна прослідкувати та порівняти методи для досягнення омріяної мети тоді і зараз.

Заявлена наукова тематика ставала предметом розгляду науковців – А. Рибака, Д. Чернишова, В. В’ятровича, В. Ухача та ін. [4].

Мета дослідження. Через дослідження Конституції М. Сціборського, проаналізувати тогочасне спрямування організації ОУН та її ідеї незалежної Української держави.

Напередодні Другої світової війни нависла загроза опинення України між двома тоталітарними режимами- СРСР і Німеччини, Організація українських націоналістів (далі - ОУН) мусила розробити власну тактику дій. У результаті, на українські землі мали вирушити похідні групи ОУН, які при сприятливих умовах для державності України, репрезентували б проєкти державотворення різних ділянок суспільно-політичного життя. З цього виникла ідея написання Конституції, яка б висвітлювала ідею незалежності Української держави. Отож, за цю справу й взявся М. Сціборський, розробивши «Нарис проекту основних законів (Конституції) Української держави» [5].

Сам документ складається з одинадцяти розділів, кожен з яких конкретизує й унормовує певну ділянку громадського, політичного, соціального і правового життя українського народу. Згідно з Конституцією, Україна - суверенна унітарна держава української нації, що будується на засадах націократії, де панує президентсько-парламентська форма правління. Націократія - це, власне, влада нації в державі, що спирається на організовану й солідарну співпрацю всіх соціально-корисних верств населення. Основні засади націократії - національна солідарність, понадкласовість і понадпартійність («Держава вище класів і партій!»). Цікаво те, що весь нарис Конституції М. Сціборський окреслив штрих-пунктиром, ніби надаючи можливість провести потім чіткі лінії тим, хто буде жити вже в омріяній незалежній державі [2, с. 46]. 

«Нарис проекту основних законів (Конституції) Української Держави» передбачав чіткий поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки та запроваджував інститут громадянства. Визначалась роль і місце сім’ї в державі, право вільного вибору віросповідання, професії і т. ін. За змістом він відповідав усім вимогам конституційних актів найвищого рівня і містив норми, починаючи з встановлення атрибутів держави і завершуючи принципами правового статусу іноземців. Суттєвою деталлю було визначення співвідношення держави і церкви в Конституції. М. Сціборський говорив: «Українська держава визнає релігію за велику цінність, що сприяє розвиткові духовно-моральних сил людини, суспільства і нації. Українська держава має стояти на становищі охорони Церкви та обопільної співпраці з українськими традиційними християнськими церквами» [1].

Великий помітний блок питань був присвячений голові держави. Було передбачено, що всю повноту влади здійснює Українська Нація через Вождя Нації, що уособлювало її єдність та суверенітет. Вождем міг стати українець від 35-ти років, який володіє цивільними і політичними правами. Обирався він на довічно Великим Збором Нації у складі Державного Сойму та Верховної Ради Національної Праці. Обсяг повноважень Голови дозволяє зробити висновок, що він мав фактично необмежену владу. Обрання на невстановлений час, вся повнота виконавчої влади, вплив на формування судової влади, право розпуску парламенту, безапеляційного вето, надання дозволу на арешт парламентарів, контроль за виконанням бюджету, зосередження військової влади надає йому статусу диктатора, обмежити чи припинити владу якого конституційними методами неможливо. Про це також свідчать статті «Конституції», які регламентують процес формування та діяльності уряду і парламенту [5, с. 67].

Законодавчою владою займався Державний Сойм, до якого входили представники всіх верств населення. Він обирався дворівневою процедурою і міг бути розпущеним або призупиненим Головою Держави, в згоді з інтересами держави. Право законодавчої ініціативи в Державному Соймі мали Голова Держави, Збір Державних Секретарів, кожний Державний Секретар і Посол до Державного Сойму зокрема. Аналіз повноважень парламенту дозволяє зробити висновок, що він був позбавлений реальних важелів впливу на виконавчу та судову владу і був фактично маріонеткою в руках Голови Держави та «демократичним фасадом» тоталітарної системи [2, с. 134].

Ще однією вищою представницькою установою в Конституції була Верховна Рада Національної Праці. До неї входили так звані Мужі Довір’я центральних професійно-станових установ, які представляли окремі професії. Головним завданням Ради була координація діяльності станових організацій, а правом її скликання та розпуску володів Голова Держави.

Ряд статей «Конституції» регламентували роботу органів судочинства. Вищим органом в системі судової влади мав бути Найвищий Адміністративний Суд. Його повноваження близькі до теперішнього Конституційного Суду України. Також Конституція передбачала скликання Найвищого Касаційного Суду на випадок спорів між судовими та адміністративними установами, де розгляд справ був відкритим. Судді складали присягу та обирались довічно. Отже, за своєю структурою система судочинства, запропонована М. Сціборським, є подібною до сучасних і могла б претендувати на неупередженість та об’єктивність прийняття рішень, якби не момент повного контролю за останньою з боку Голови Держави [5, с. 89].

Органи місцевого самоврядування мали право на існування, але у вигляді Краєвих Рад на чолі з особами, обраними Головою Держави. Отож, у місцевому самоврядуванні теж була помітна повна залежність від Вождя.

Якщо розглядати права і свободи громадян, то можна дійти висновку про їх демократичний характер, проте як могли реалізовуватись ці права у напівтоталітарній державній системі не є повністю зрозумілим. На думку С. Тарана, форму державного правління, запропоновану М. Сціборським, навряд чи можна охарактеризувати як «республіканську». За своїм змістом вона скоріше наближалася до «конституційної монархії» [2, с. 94]. 

Отож, можна сказати, що Конституція М. Сціборського визначала головними ідеї нації та держави, залучаючи до їх будівництва всі верстви населення. Відродження незалежної Української держави мало відбутись в наслідку революції проти всіх окупаційних режимів. Якщо розглядати даний документ крізь призму історичних реалій, то можна зазначити, що він не тільки чітко поділяє владу на гілки і визначає форму правління, а й закріплює національний тип держави та націократичні засади її існування.

Література:

1. Держава вище класів і партій! Конституція України: проект ОУН. URL: https://www.istpravda.com.ua/articles/2013/06/28/127808/ (дата звернення 03.11.2021 р.).

2. Рибак А. Концепції формування органів державної влади у політичній думці ОУН(м) 1940-1950 років. Політичний менеджмент. 2007. № 6. С. 143-156.

3. Чернишов Д. Конституційні погляди Миколи Сціборського. URL: https://dcrs.livejournal.com/9501.html.

4. Ухач В. З. Історія держави і права України (конспекти лекції): навчальний посібник. Тернопіль: Вектор, 2011. 378 с.

5. Конституційні проекти Комісії державного планування ОУН (1940-1944 рр.). Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи: Збірник тез доповідей на науковій конференції. Тернопіль: Тернограф, 2009. С. 69-75.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ ЗА ЗВИЧАЄВИМ КОЗАЦЬКИМ ПРАВОМ
16.11.2021 22:12
ІНСТИТУТ КРОВНОЇ ПОМСТИ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
16.11.2021 22:05
ЕВОЛЮЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ В ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ УНР
16.11.2021 22:03
ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ В КОНТЕКСТІ РАДЯНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
16.11.2021 22:00
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ДОБИ ПЕРШОЇ УНР І УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
16.11.2021 21:57
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНИХ КОДЕКСІВ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ
16.11.2021 21:54
КОРПУС ЖАНДАРМІВ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В СКЛАДІ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
16.11.2021 21:40
СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ПІДРОЗДІЛИ ПОЛІЦІЇ У ГАЛИЧИНІ В СКЛАДІ АВСТРІЇ ТА АВСТРО-УГОРЩИНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
16.11.2021 21:36




© 2006-2022 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше