Українське законодавство визначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану [1, с. 21].
Основним законом нашої держави зазначається, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка [2, с. 51]. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.
Відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право” форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України [3, с. 56].
Орган державної реєстрації актів цивільного стану здійснює перевірку законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України шляхом направлення в день отримання заяви про державну реєстрацію шлюбу запиту до територіального органу Державної міграційної служби України у разі:
- відсутності у іноземця чи особи без громадянствапосвідки на постійне чи тимчасове проживання;
- відсутності на останній вільній сторінці паспортного документа іноземця, документа, що посвідчує особу без громадянства, або у вкладному талоні відмітки про отримання посвідки, скріпленої печаткою;
- якщо посвідка на постійне або тимчасове проживання іноземця чи особи без громадянства видана територіальними органами чи підрозділами Державної міграційної служби України в Автономній Республіці Крим з 20 лютого 2014 року або на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей з 01 березня 2014 року;
Відповідно до ст. 22 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку (шлюбний вік для жінки і чоловіка встановлюється – у вісімнадцять років).
Як зауважує Левківський Б. К., розглядаючи можливість укладення шлюбу з іноземним елементом на території України, важливо врахувати мінімальний шлюбний вік у якому можливий вступ до шлюбу та взяти до уваги те, що навіть якщо за особистим законом особи шлюбний вік визначається за критеріями іншої країни, або якщо встановлено інший віковий ценз, особі, яка має намір укласти шлюб в Україні, потрібно буде звернутися до суду відповідно до ч. 2 ст. 23 Сімейного кодексу України, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам [4, c. 20]. Також слід ураховувати, що Конвенція ООН про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік і реєстрацію шлюбу від 07.11.1962 р. зобов’язує країн-учасниць вживати заходів щодо недопущення так званих «дитячих шлюбів» [5].
Під час реєстрації шлюбу громадян України з іноземцями на території країни їх проживання вимагають такі ж документи, як і для реєстрації шлюбу іноземців на території України. Шлюб між громадянином України та іноземцем, укладений за межами України, визнається дійсним незалежно від процедури його оформлення. Якщо закон держави, в якій реєструється шлюб, допускає його релігійну форму або визнає дійсним фактичний шлюб, немає підстав для визнання такого шлюбу недійсним і в Україні.
Таким чином, на основі вище викладеного, можна зробити висновок, що колізії, які виникають при укладенні шлюбу з іноземцем є значно складними та потребують більш чіткого регулювання. Тому доцільно запропонувати такі шляхи вирішення зазначених проблем: встановлення національним законодавством іноземних держав такого шлюбного віку, коли особа повною мірою може розуміти значення своїх дій і керувати ними, розуміти правові наслідки укладання шлюбу; уніфікувати вітчизняне шлюбне законодавство щодо визнання шлюбів між іноземцями, іноземцями та особами без громадянства дійсним шляхом додаткового нормотворення, а саме ініціювання укладен- ня міжнародних договорів для уникнення конфліктів інтересів і порушення права на шлюб та сім’ю даних осіб.
Література:
1.Розгон О. Укладання шлюбу громадянина України з іноземцем за кордоном / О. Розгон // Міжнародне право. – 2015. – No 6 (60). – С. 13-21.
2. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 року No 2709-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text.
3. Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2002 року No 2947-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https: //zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text.
4. Левківський Б. Особисті немайнові права та обов’язки членів сім’ї : автореф. дис. канд. юрид. наук: / Б.К. Левківський Б. К., 2010 – 20 с.
5. Конвенція про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбу Конвенція ООН: Міжнародний документ від 07.11.1962 року // Офіційний веб-портал Верховної Ради Украї- ни [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.ra- da.gov.ua.
________________
Науковий керівник: Бережна Катерина Вікторівна, доктор юридичних наук, професор, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
