У разі завдання шкоди питання встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника і спричиненою шкодою є дуже важливим, оскільки за відсутності такого зв'язку відповідальність конкретного суб'єкта виключається.
Складність проблеми причинного зв’язку викликала появу багатьох теорій причинного зв’язку, серед яких можна назвати теорію рівноцінних умов, теорію необхідної умови, теорію адекватного заподіяння, теорію необхідного та випадкового причинного зв’язку, теорію необхідної причинності, теорію прямого та непрямого причинного зв’язку, теорію можливості та дійсності[1, с. 263-264]. Як вірно зазначає В.В. Вітрянський, всі теорії причинного зв’язку в основному не суперечать, а доповнюють одна одну і допомагають усвідомити поняття причинного зв’язку [2, с. 580].
У сучасному цивільному праві України причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою, що була завдана, розглядається як такий об’єктивний реальний безпосередній зв’язок між зазначеними явищами, в якому як причина виступає протиправна поведінка суб’єкта, а як наслідок – шкода як результат проявлення цієї причини.
Саме на безпосередність причинного зв'язку звертається увага й у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, де зазначається, що шкода, заподіяна майну громадянина або юридичної особи, підлягає відшкодуванню за умови, що між неправомірними діями та шкодою є безпосередній причинний зв’язок [3].
Із того, що причинний зв'язок має бути безпосереднім, виходить і практика Європейського Суду з прав людини. Так, наприклад, у рішенні по справі "Трегубенко проти України" зазначається, що суд не бачить жодного причинно-наслідкового зв'язку між порушенням майнових прав заявника та збитками у вигляді втраченого прибутку[4, с. 296-302].
Крім того, причинний зв'язок завжди є конкретним. Його не можна встановити шляхом абстрагування від конкретних обставин, за яких виникла шкода. Як вірно зазначається в юридичній літературі, незважаючи на існування загальної можливості спричинення шкоди різними обставинами, її конкретна причина визначається у кожному окремому випадку[5, с. 284].
Варто зазначити, що загальні уявлення юристів різних країн світу про сутність причинного зв'язку у разі завдання шкоди принципово не відрізняються, хоча в окремих країнах є особливості встановлення його наявності.
Так, наприклад, у США позивач, для встановлення наявності причинного зв'язку, має довести, що дії (бездіяльність) відповідача чи порушення ним обов'язків були "фактичною" і "безпосередньою" причиною завдання шкоди. "Фактична" причина встановлюється:1) шляхом з'ясування, чи була б завдана шкода позивачеві, "якби тільки не" дії відповідача, і чи дійсно дії останнього призвели до завдання шкоди; 2) шляхом використання тесту "на суттєвість дії", за допомогою якого встановлюється, чи дійсно дії відповідача були суттєвими для завдання шкоди. "Безпосередня" причина є юридичною причиною, тобто тими обставинами, які, згідно із законом, спричиняють юридичну відповідальність. Якщо суд з'ясовує, що завдання шкоди можна було передбачити (теоретично пересічна людина могла б це передбачити), він визнає цю обставину як "безпосередню" причину. При цьому не має значення, чи дійсно відповідач передбачав настання негативних наслідків своєї поведінки[6, с. 386-387].
Підсумовуючи, необхідно звернути увагу на те, що встановлення причинного зв'язку на практиці не становить труднощів, коли зв'язок між причиною та наслідком є очевидним. Проблеми виникають, коли протиправна поведінка і шкідливі наслідки віддалені у часі, коли має місце незвичний перебіг обставин тощо. Вивчення цих питань може бути предметом подальших досліджень в окресленій сфері наукових інтересів.
Література:
1. Канзафарова І.С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні [Текст] : дис. на здоб. наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І.С. Канзафарова. – К. : ІДІП НАНУ, 2007. – 453 с.
2. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положения [Текст] / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М. : Статут, 1998.– 682 c.
3. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р.– Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92.– Назва з екрана.
4. Справа Європейського Суду з прав людини "Трегубенко проти України" [Текст]// Офіційний вісник України. – 2005. – № 21. – С. 296-302.
5. Цивільне право України[Текст]: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 1. – 480 с.
6. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США[Текст] / В. Бернхем. – К. : Україна, 1999. – 554 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
