На даному етапі розвитку нашого суспільства суттєвої популярності набирають міжнаціональні шлюби. Існують певні причини, які спричинили ріст утворення даних відносин. Серед яких: глобалізація сучасного світу, динамічні інтеграційні та міграційні процеси, а також левову частку даного питання займає питання еміграції через війну. Присутність у шлюбних відносинах іноземного елементу наділяє їх міжнародним характером.
Звертаємо увагу щодо права на укладення шлюбу із іноземним елементом. Варто зазначити, що чинне сімейне законодавство передбачає те, що громадяни України мають право укладати шлюб за кордоном. При цьому Сімейний кодекс України передбачає можливість укладення шлюбу українцями, які перебувають на території іноземної держави, в дипломатичних представництвах і консульських установах України або у відповідних органах іноземної держави, уповноважених реєструвати акти цивільного стану. Також ст. 55 Закону України «Про міжнародне приватне право», передбачає, що право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладання шлюбу [1]. Згідно зі ст. 58 Закону України "Про міжнародне приватне право" шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Норми про визнання шлюбів є у багатьох міжнародних договорах про правову допомогу в цивільних та/чи сімейних і кримінальних справах. У них зазначається, що у справах про визнання існування шлюбу застосовується законодавство договірної держави, яке застосовувалося для реєстрації шлюбу.
Наступним моментом на який потрібно звернути уваги це питання матеріальних та формальних умов укладення шлюбу. Варто зазначити, що дотримання таких умов під час укладання шлюбу є обов’язковою умовою для подальшої його дійсності. До прикладу, О. Розгон, з чим ми погоджуємось, до матеріальних умов відносить умови, з дотриманням яких пов’язується питання дійсності шлюбу. Насамперед це шлюбний вік. У різних країнах встановлено різний шлюбний вік. В Україні для чоловіків і жінок – 18 років, в Австралії шлюбний вік – 16 років для жінок і 18 років для чоловіків, у Франції – 15 років для жінок і 18 років для чоловіків, в Еквадорі та Колумбії він становить 12 років для жінок і 14 років для чоловіків [2]. Конвенція про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбів від 7 листопада 1962 р. виступає за недопущення шлюбів із дітьми й укладання шлюбів із дівчатами, які не досягли полової зрілості. Конвенція забороняє укладання шлюбу особою, яка не досягла мінімального шлюбного віку [3]. Більше того, до ще одного джерела регулювання шлюбних відносин із іноземним елементом належить Гаазька Конвенція про укладення шлюбу та визнання дійсності шлюбів від 14.03.1978р. Щодо формальних умов, варто вказати, що більшість науковців до таких умов відносять вимоги, які висуваються до процедури оформлення шлюбу, тобто стосуються форми укладання шлюбу. Шлюб може укладатися в різноманітних формах. Основними є цивільна, релігійна та змішана форми, однак український законодавець визнає лише державу форму укладення шлюбу.
Наступною найважливішою умовою укладення шлюбу - це добровільність. Ця умова дотримується національним законодавством України, а саме ст. 24 Сімейного кодексу України, де примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Щодо іноземного імплементування даного принципу, то він знаходить своє відображення у Конвенції про згоду на взяття шлюбу. У тексті Конвенції наголошено, що Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у резолюції 843 (ІX) від 17 грудня 1954 р. зазначила, що деякі застарілі звичаї, закони й практика щодо шлюбу та родини суперечать принципам, викладеним в Уставі Організації Об’єднаних Націй і Загальній декларації прав людини. У зв’язку із чим усі держави повинні вжити всіх належних заходів для скасування таких застарілих звичаїв, законів і практики шляхом забезпечення, зокрема, повної волі вибору чоловіка, повного скасування шлюбів із дітьми й укладання шлюбів із дівчатами, які не досягли полової зрілості [4]. Впровадження даної умови відбулось ще в минулому столітті, отже з цього можна зробити висновок, що на даний момент гарантується є повний захист від примусових шлюбів.
До не менш важливої умови укладення шлюбу із іноземним елементом слід віднести потрібні документи. До прикладу іноземний елемент повинен ще засвідчувати посвідку на постійне чи тимчасове проживання або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця на території України.
Отже, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що укладення шлюбів із іноземним елементом є цілком безпечним та узаконеним. На підтвердження даної тези може вказувати ,як національне, так і міжнародне законодавство. Так, існують певні особливості, проте при дотриманні усіх принципів та умов, такий шлюб стане законним та вбереже учасників шлюбів від небажаних відносин.
Література:
1. Закон України від 23.06.2005 року «Про міжнародне приватне право» // Голос України від 29.07.2005, № 2709-IV – № 138.
2. Розгон О. Укладання шлюбу громадянина України з іноземцем за кордоном. Юридичний радник. 2011. No 6 (60). С. 1–8
3. Конвенція про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбу від 10 грудня 1962 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_242
4. Чумак О. Особливості колізійного регулювання укладення шлюбу / Науково-практичний юридичний журнал «Підприємство,господарство і право» №2 2020. С. 74-79
_______________________
Науковий керівник: Процьків Наталія Миколаївна, кандидат юридичних наук, доцент, Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
