СИТУАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ПОДІЇ, ЯК МЕТОД РОЗСЛІДУВАННЯ ЗА ФАКТОМ КРИМІНАЛЬНОГО ВИБУХУ
19.04.2010 21:22
Author: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, докторант кафедри криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Ситуаційний аналіз події за фактом кримінального вибуху для висунення версій щодо причетних до цього осіб, як один із методів розслідування, ґрунтується на ситуаційному аналізі часу, місця, конкретних умов і обставин події з погляду способів і засобів вчинення вибухів, механізму утворення слідів, висунення версій про причетних до цього осіб. Такий метод є найбільш ефективним на початковому етапі — огляді місця події і розшуку підозрюваних осіб за «гарячими слідами».
Використання такого методу передбачає, в першу чергу, оперативну роботу з «роззявами» на місці події. Слід враховувати психологічний фактор рецидиву повернення «підривника» до місця вибуху. Такий фактор обумовлений тим, що в момент вчинення вибуху «підривник», як правило, не бачить конкретних результатів вчиненого злочину або причин відмови вибуху, а цікавість щодо одержаного ефекту тягне його на місце злочину.
Одночасний аналіз слідів на місці події слідчим і експертом-вибухотехніком дає можливість оцінити наявність можливих явних візуальних слідів, які можуть знаходитися на видимих частинах одягу і тіла злочинця або таких, які могли на ньому виникнути в результаті вчиненого вибуху.
Активна участь експертів-вибухотехніків у ході висунення слідчих та розшукових версій, що ґрунтується на ситуаційному аналізі події, дає позитивний результат під час тактичної реалізації версій.
Слід враховувати, що інформацію, яка сприяє розслідуванню конкретної кримінальної справи, можна одержати, порівнюючи дані нерозкритих злочинів цієї ж категорії. До загальних ознак схожості вчинених злочинів можуть відноситися такі: а) час і місце вчинення вибухів; б) мотиви і об’єкти посягання; в) місця встановлення і знешкоджених вибухових пристроїв; г) тип вибухової речовини, яка використовувалася і засобів підривання, тип військових боєприпасів, що використовувалися; д) маркувальні дані на промислових вибухових пристроях і різних комплектуючих; є) спосіб приведенні у дію вибухових пристроїв; є) тип корпусу і камуфляжу вибухового пристрою; ж) професійний почерк виготовлювача елементів вибухового пристрою, виконавця вибуху або мінування тощо.
До індивідуальних ознак, які ґрунтуються на результатах криміналістичних експертиз, можуть відноситися: а) сліди особи злочинця; б) сліди виготовлення складових частин вибухового пристрою і інструмент, який використовувався для таких цілей; в) марки промислових та саморобних вибухових речовин, які рідко зустрічаються, особисті знаки (тавро), залишені на вибуховому пристрої або на місці злочину тощо.
У разі наявності певної бази даних можливим є об’єднання матеріалів кримінальних справ за сукупністю загальних, а в подальшому — за індивідуальними ознаками вчинених злочинів. Співставлення даних нерозкритих злочинів із матеріалами конкретної кримінальної справи для об’єднання дає позитивний результат при умові активного використання спеціальних знань експертів.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
