:: LEX :: ЩОДО ВЗАЄМОУЗГОДЖЕНОСТІ ПРИНЦИПІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 16)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2019

До початку конференції залишилось днів 23


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЩОДО ВЗАЄМОУЗГОДЖЕНОСТІ ПРИНЦИПІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
 
13.09.2014 16:11
Автор: Стоянова Олена Євгенівна, викладач кафедри міжнародного права Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Післявоєнна епоха міжнародних відносин відзначилася рядом значних кризових ситуацій. У більшість з них безпосередньо або посередньо були втягнуті великі держави. Так, в 50-х роках виникла «Суецька» або «близькосхідна криза» (після націоналізації Єгиптом Суецького каналу), в 60-х роках «Кубинська криза», в 70-х «Берлінська криза» (коли СРСР перекрив всі комунікації і закрив доступ до Західного Берліна). Також весь період «холодної війни» був станом постійних кризових відносин між великими державами [1, с. 85]. Але вони не призводили до відкритих воєнних сутичок, тому що в міжнародних відносинах, в міжнародному праві пам’ятаючи жахи світових війн затвердилися певні принципи взаємовідносин між державами. 

Загальновизнані принципи і норми міжнародного права визнаються конституціями, законами і звичаями держав-членів світового співтовариства складовою частиною їхньої правової системи, тобто джерелами внутрішньодержавного права.

В сучасному світі в результаті процесу глобалізації спостерігається тенденція зростаючого впливу міжнародного права на систему і галузі національного права і гармонізації внутрішнього та міжнародного законодавства. Розглядаючи проблеми взаємодії норм міжнародного і національного права, необхідно зазначити, що міжнародне право і національне право є самостійними, автономними відносно одна до одної і в той же час взаємодіючими, взаємозв’язаними і взаємозалежними правовими системами. Співвідношення і зв'язок між нормами національного і міжнародного права характеризуються їх постійною координацією, взаємоузгодженістю і взаємодоповнюваністю [2, с. 62].

З огляду на специфіку міжнародного права й процесу створення його норм немає визнаного всіма суб’єктами міжнародного права якогось єдиного правового акта, яким би встановлювався перелік вказаних принципів і норм. У сучасному міжнародному праві паралельно діє значна кількість принципів і норм, які визнані усіма державами. Тому вони вважаються загальними, універсальними принципами і нормами міжнародного права. Вони є ядром системи міжнародного права, являють собою основоположні норми даної галузі, імперативні за природою. 

Перелік та інтерпретація загальновизнаних принципів міжнародного права зафіксована перш за все в таких фундаментальних міжнародно-правових актах, як Статут ООН; Декларація 1970 р. ООН про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; Декларація принципів, якими держави-учасниці будуть керуватися у взаємних відносинах, затверджена Заключним Актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1975 р.; Загальна декларація прав людини ООН 1948 р.; міжнародні пакти про права людини 1966 р.; Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р.; Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. та ін. 

Виходячи зі змісту ст. ст. 1 і 2 Статуту ООН [№ 3], основними принципами взаємовідносин держав визнано: 1) підтримання міжнародного миру та безпеки; 2) колективне співробітництво щодо запобігання та усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень світу; 3) залагодження і дозвіл мирними засобами міжнародних спорів або ситуацій, які можуть призвести до порушення миру; 4) розвиток дружніх відносин між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів; 5) утримання в міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування; 6) територіальна недоторканність або політична незалежність держав; 7) невтручання у внутрішні справи держав; 8) утримання від надання допомоги будь-якій державі, проти якої ООН робить дії превентивного або примусового характеру.

Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН [4] від 24 жовтня 1970 р., проголошує такі принципи: 1) держави утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим способом, не сумісним з цілями Організації Об’єднаних Націй; 2) держави вирішують свої міжнародні спори мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку та справедливість; 3) обов’язки держав відповідно до Статуту ООН не втручатися у справи, що входять у внутрішню компетенцію будь-якої держави; 4) обов’язки держав співпрацювати між собою відповідно до Статуту ООН; 5) рівноправність і самовизначення народів; 6) суверенна рівність держав; 7) держави сумлінно виконують зобов’язання, прийняті ними відповідно до Статуту ООН.

Ф.І. Кожевников писав: «Більшість загальновизнаних принципів і норм було закріплено в Статуті ООН, у Декларації про принципи міжнародного права… 1970 р. і в Заключному Акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.» [1, с. 86]. Оскільки він писав про більшість, можна дійти висновку, що є такі загальновизнані норми і принципи, котрі в ці акти не увійшли. Ще раніше була висловлена думка про зростання кількості й ваги загальновизнаних норм. Так, у Хартії економічних прав і обов’язків держав, яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 12 грудня 1994 р., кількість основних принципів збільшилася до 15 (розд. І). Досить ємко щодо цього висловився Л. Антонович: «Немає повністю авторитетного, вичерпного і точного переліку основних принципів міжнародного права» [5, с. 35].

Таким чином, міжнародне товариство неодноразово підтверджувало вірність основним принципам міжнародного права, їх взаємозв’язок і взаємозалежність. Воно виходить з того, що порушення будь-якого одного принципу неминуче тягне порушення ряду інших. Разом з тим критерій зарахування до числа основних принципів міжнародного права тієї чи іншої норми до сьогодні не уявляється достатньо чітким [1, с. 86]. Все це може утворити певні труднощі під час правозастосовної діяльності в Україні, оскільки в ряді законодавчих актів містяться положення про пріоритет основних принципів міжнародного права над внутрішнім правом України. Зокрема, Законом України від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні договори України». 




Література: 

1. Черкес М.Ю. Міжнародне право: Підручник. - К.: Правова єдність, 2009.- 392 с.

2. Іванченко О.В. Співвідношення принципів національного та міжнародного права // Юридичний Вісник.- 2011.- № 1.- С. 62-66.

3. Устав Организации Объединенных Наций от 26 июня 1945 г. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/charter/chapter1.shtml

4. Декларация о принципах междуна¬родного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом ООН: Утвержденная резолюцией 2625 (XXVI) Генеральной Ассамблеи ООН от 24 октября 1970 г. [Електроний ресурс].- Режим доступу: http://www.un.org|russian|documen|gadocs|convres|r25-2625.pdf

5. Antonowicz Lech. Podrecznik prawa miedzynarodowego.- Wyd. Czwarte. W-Wyd. Prawnicze PWN, 1998.- 296 s.

6. Іванченко О.В. Способи узгодження норм національного права з нормами міжнародного права // Юридичний Вісник.- 2013.- № 2.- С. 178-182.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОСОБЕННОСТИ ГРАЖДАНСТВА ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА
29.09.2014 21:51




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше