:: LEX :: ПРАВО НА ЗАХИСТ ВЛАСНОСТІ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СУДІ З ПРАВ ЛЮДИНИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 28)

Термін подання матеріалів

11 грудня 2020

До початку конференції залишилось днів 15


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВО НА ЗАХИСТ ВЛАСНОСТІ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СУДІ З ПРАВ ЛЮДИНИ
 
16.04.2018 13:58
Автор: Співак Ірина Вікторівна, старший викладач кафедри господарського та адміністративного права ФСП, Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського"
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Міжнародне право. Муніципальне право]

Виступаючи в Комісії ООН х прав людини, Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Кофі Аннан, зазначив, що права людини – це те, що забезпечує гідність та людську цінність кожного чоловіка, жінки та дитини; є універсальними та невід’ємними правами людини висловлюватись, діяти, зростати, вчитись і жити відповідно до свого світосприйняття[1]. Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними [2] і мають охоронятись законом з огляду на те, що саме  права і свободи людини і їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави ( ст. 3 Конституції України). 

Ефективний і досконалий механізм реалізації та захисту прав і основних свобод людини є ознакою правової держави. Особа, права якої порушуються, має право щодо їх захисту в суді, в т.ч. ( відповідно до ст. 55 Конституції України ) в міжнародній судовій установі – Європейському суді з прав людини ( далі – Європейський суд ), уповноваженому розглядати заяви відповідно до ратифікованої Верховною Радою України Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Права і свободи передбачені Конвенцією, зачіпають найважливіші сторони життя особи і мають громадянську,політичну, економічну і соціальну спрямованість.

Захист власності є однією з найважливіших засад правової держави. Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує, що «кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими» і «ніхто не може безпідставно позбавлений свого майна»[3]. Конституції демократичних держав містять положення щодо непорушності права власності як одного з ґрунтовних цивільних прав(зокрема, ст. 41 Конституції України).

До невід’ємних, невідчужуваних громадянських прав, визначених Конвенцією про захист прав і основних свобод людини ( далі – Конвенції )  належить і право захисту власності. Хоча єдиним положенням Конвенції, яке захищає економічні права, є стаття 1 Першого протоколу. Стаття 1 «Право на вільне володіння майном» прямо захищає  права не лише фізичних, а й юридичних осіб ( на відміну від більшості положень Конвенції), встановивши, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і не може бути позбавлена свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, хоча держава може запроваджувати закони, що є необхідними для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів [4].

Зазначена стаття Конвенції складається з трьох норм: перша норма. зафіксована першим реченням першого абзацу, має загальний характер і встановлює принцип безперешкодного користування своїм майном (в англ.. тексті « мирне користування майном»  включає в себе право володіння, користування, розпорядження, зокрема, матеріальними та нематеріальними активами, акціїями (Bramelid and Malmstrom v. Sveden №8588/79, 29 DR 64 (1982), патентами (Smith Klein and French Laboratories v. Netherlands №12633/87 66DR 70 (1990) тощо); друга норма, виражена у другому реченні  першого абзацу, і встановлює можливість позбавлення особи майна на передбачених законодавством умовах; третя норма, що зафіксована в другому абзаці, за державами-учасницями Конвенції визнається право регламентувати використання особами власності відповідно до загальних інтересів ( досить широка сфера  дії «на власний розсуд»).

Отже, як зазначено Європейським судом  у справі Broniowski v. Poland (2004) [5], основним завданням статті 1 Першого протоколу Конвенції є захист особи від необґрунтованого втручання держави у її право безперешкодно користуватись власним майном.

Європейський суд зазначає, що зазначені три норми не є автономними, а,отже, втручання в право безперешкодного ( вільного) користування особою своїм майном передбачає пошук «справедливої рівноваги»  між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини ( Sporrong and Lonnroth v. Sweden A 52 (1982)).

Слід зазначити, що крім спеціальних норм другої частини статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що стосуються обмеження права власності, необхідно також враховувати положення статті 15 Конвенції «Відступ  від дотримання зобов’язань в надзвичайних ситуаціях», яка передбачає можливість для держав-учасниць відступу щодо дотримання взятих на себе зобов’язань за наявності надзвичайних ситуацій, статті 17 Конвенції «Заборона зловживання правилами» та статті 18 Конвенції «Межі використання обмежень відносно прав».

З огляду на зміст положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та прецедентної  практики Європейського суду (Cursus curiae est Lexcuriae (лат.) – практика суду – закон для суду), втручання держави  у право власності може бути визнано правомірним лише за умови, що відповідає таким принципам: законності; захист інтересів суспільства; « справедливої рівноваги»(fair balance test).

Законність втручання та справедливий баланс інтересів є центральними вимогами щодо позбавлення власності. Так, у справі Potomska and Potomski v. Poland (2014) Європейським судом було зазначено, що за втручання у право власності будь-якої  особи державні органи зобов’язані дотримуватись балансу між засобами, що використовуються, та переслідуваною метою, а також має бути дотриманий баланс між вимогами суспільного інтересу та вимогами щодо захисту права власності особи.

Європейським судом буде застосовуватись критерій « справедливої рівноваги» як у випадках, коли йдеться про порушення принципу «безперешкодного користування власністю», так і у випадках «позбавлення власності», «контролю».

Отже, зважаючи на те, що норми європейського права допускають можливість втручання у здійснення особою права власності, держава (згідно з вимогами принципу належного управління) повинна здійснювати всі заходи , що є необхідними для забезпечення інтересів суспільства, і є,водночас, такими, що відповідають принципам: законності; захист інтересів суспільства; « справедливої рівноваги»(fair balance test).

Література:

1.Кофи Аннан. Выступление в Комиссии ООН по правам человека// Проблемы вмешательства. Выступление Генерального секретаря Организации объединенных Наций. ООН, 1999. – с. 20-21.  

2.Конституція України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на  18 серпня 2011 р.: ( Офіційний текст ).- К.: Паливода А.В., 2011. – 56 c.

3.Загальна декларація прав людини. – www.irs.in.ua

4. Огляд практики Європейського суду з прав людини: Норми  та стандарти Конвенції про захист прав і основних свобод людини/ Міністерство юстиції України. – К.: Видавничий Дім “ Ін Юре “, 2001. – 64.

5.Case of Broniowski v. Poland (application no. 31443/96). Judgment. Strasbourg. 22 june 2004.50



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ АКТИ ЩОДО ПРАВ ЛЮДИНИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
07.04.2018 18:10




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше