:: LEX :: МІСЦЕ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНІВ ТА ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ В СИСТЕМІ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 21


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

МІСЦЕ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНІВ ТА ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ В СИСТЕМІ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ
 
20.04.2019 16:20
Автор: Доменішин Олександр Андрійович, студент магістратури Хмельницького університету управління та права
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право. Судові та правоохоронні органи. Адвокатура]

В Кримінальному кодексі України ст. 438 «Порушення законів та звичаїв війни» віднесена до розділу XX «Злочини проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку». Разом з тим, Розділ XX включає в себе надзвичайно різноманітні за своїми складами злочини, які можна визначити як міжнародні злочини й умовно їх можна поділити на наступні групи: злочини проти миру; злочини проти безпеки людства; злочини проти міжнародного правопорядку [1]. 

Утвердження поняття міжнародних злочинів цілком виправдано пов’язують із закінченням Другої світової війни та проведенням Нюрнберзького і Токійського трибуналів. Проте з часом в доктрині міжнародного права сформувалась думка про необхідність розмежування понять міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру. 

Так, на думку М. А. Баймуратова слід виокремлювати міжнародні злочини – дії осіб, які втілюють злочинну політику держави, ніби персоніфікують міжнародні злочини держави; і злочини міжнародного характеру – дії, які посягають на інтереси кількох держав і внаслідок цього також становлять міжнародну небезпеку, але вчиняються особами поза зв’язком з політикою якої-небудь держави, задля досягнення власних протиправних цілей. Суб’єктами міжнародних злочинів є держави, їхні керівники, вищі посадові особи. Це такі злочини, як знищення груп людей за расовою, релігійною і національною ознакою; забруднення навколишнього середовища з тяжкими глобальними наслідками; злочини проти миру і безпеки людства (агресія, геноцид) [2, c. 134]. 

В свою чергу, класифікація міжнародних злочинів фактично вперше проведена в Статуті Нюрнберзького трибуналу (ст. 6), в якому виділені міжнародні злочини за трьома основними групами: злочини проти миру, воєнні злочини й злочини проти людяності й дає їм вичерпне визначення:

1) Злочини проти миру: планування, підготовка, розв'язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів, угод або обіцянок;

2) Воєнні злочини: Порушення законі та звичаїв війни. До цих злочинів відносяться: вбивства, катування, віддання у рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території, вбивства чи мордування військовополонених, вбивства заручників, пограбування суспільної або приватної власності, безглузде руйнування міст і сіл, руйнування, не виправдане військовою необхідністю, і інші злочини;

3) Злочини проти людяності: вбивства, винищення, та інші жорстокості, що вчиненні у відношенні цивільного населення до або під час війни, або переслідування за політичними, релігійними мотивами з метою здійснення або у зв'язку з будь-яким злочином, що підлягає юрисдикції Трибуналу, незалежно від того, чи були ці дії порушенням внутрішнього права країни, де вони були вчинені, чи ні. [3].

Однак цю класифікацію не можна назвати бездоганною. В ній немає чіткого позначення окремих форм злочинів проти миру, воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Отже, на міжнародному рівні поки ще немає остаточної класифікації злочинів проти миру й безпеки людства, що породжує певні труднощі для держав при прийнятті ними національного кримінального законодавства.

Що, в свою чергу, відобразилось і в Кримінальному кодексі України, який, з одного боку містить Розділ XIX  «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)», а з іншого Розділ XX –«Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Аналізований склад злочині «Порушення законів та звичаїв війни» включений як раз до злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а не військових злочинів, що породжує певну колізію з міжнародно-правовим розумінням. 

Що стосується безпосередньо Розділу XX, то вже з самої його назви вбачається необхідність класифікації передбачених у ньому злочинів за об’єктом злочину. В літературі до злочинів проти миру зазвичай відносяться ті, відповідальність за які передбачена ст.ст. 436, 437, 438 КК; до злочинів проти безпеки людства – 439, 440, 441, 442 КК; до злочинів проти міжнародного правопорядку – ст. ст. 443, 444, 445, 446 КК [4, с. 520]. 

Не викликає сумнівів віднесення до злочинів проти миру діянь, що передбачені ст. 436 та ст. 437 КК. Проте, віднесення до цієї категорії злочинів порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК) викликає заперечення, на чому зокрема вказує В. О. Миронова [5, с. 21].

Передбачені диспозицією цієї статті діяння, а саме: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розгарбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів і звичаїв війни, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, віддання наказу про вчинення таких дій [1], по-перше, вчинюється після того, як мир вже був порушений іншими діями, а по-друге, можуть вчинюватися і без порушення миру в ході, наприклад, визвольної війни. Але, якою би війна не була – агресивною чи визвольною, учасники війни повинні додержуватися тих міжнародних угод, які регулюють порядок ведення війни та збройних конфліктів.

Тому, вважаємо, передбачені ст. 438 КК дії слід відносити не до злочинів проти миру, а до злочинів проти міжнародного правопорядку і варто зупинитись на наступній їх класифікації:

1) злочини проти миру (ст.ст. 436, 437 КК);

2) злочини проти безпеки людства (ст.ст. 439, 440, 441, 442 КК);

3) злочини проти міжнародного правопорядку (ст.ст. 438, 443, 444, 445, 446, 447 КК).

Проте внаслідок наявних протиріч до розуміння воєнних злочинів і злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку, що мають місце в міжнародного праві і нашому кримінальному законодавстві маємо ситуацію, за якої відповідальність за насильство над військовополоненими та цивільним населенням встановлена як у ст. ст. 433, 434 (Розділ XIX КК України) так і в ст. 438 (Розділ XX КК України).

Проте, така законодавча конструкція створює значні проблеми з кваліфікацією цих злочинних дій, тому ми погоджуємось з тими авторами [5, с. 22], які пропонують виключити з Кримінального кодексу України статті 433 та 434, що дозволить кваліфікувати всі ці дії виключно за ст. 438 КК України, яка відповідно до міжнародних норм передбачає кримінальну відповідальність за порушення законів та звичаїв війни.

Література:

1. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 920.

2. Баймуратов М. А. Міжнародне публічне право: підручник / М. А. Баймуратов. 2-е вид., перероб. и доп. Харьків : Одіссей, 2007. 704 с. 

3. Статут Міжнародного військового трибуналу для суду та покарання головних військових злочинців європейських країн від 08.08.1945 р. (Статут Нюрнберзького трибуналу). Верховна Рада України. Законодавство України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_201

4. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник. За ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація.  4-те вид., переробл. і допов. Х. : Право, 2010. 608 с.

5. Миронова В. О. Проблеми кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни: монографія. За заг. ред. д-ра юрид., наук, проф. В.П. Ємельянова. Харків: Право, 2007. 152 с.

________________________________

Науковий керівник: Налуцишин Віктор Володимирович, доктор юридичних наук, доцент, Хмельницький університет управління та права



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ В УКРАЇНІ
22.04.2019 13:59
СПОСІБ ВЧИНЕННЯ ЯК ОДИН ІЗ НАЙБІЛЬШ ЗНАЧИМИХ ДЛЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИМАГАННЯ
13.05.2019 19:12
СПОСІБ ВЧИНЕННЯ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ЙОГО КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ
10.04.2019 14:58
ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ РІДИН, ЩО МІСТЯТЬ СПИРТ ПРИ ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ОБІГУ АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ
10.04.2019 14:45
ОЗНАКИ ПРИНЦИПІВ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ: АНАЛІЗ ДОКТРИНАЛЬНИХ ПІДХОДІВ
09.05.2019 10:36
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СУДОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
09.05.2019 10:26
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНЦІВ, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬ ПРАВОПОРУШЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ПАЛИВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
09.04.2019 15:49
ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ (ПЕРЕШКОДИ) РЕАЛІЗАЦІЇ АДВОКАТАМИ ПРАВА НА АДВОКАТСЬКИЙ ЗАПИТ ТА ЙОГО ЗАДОВОЛЕННЯ
08.05.2019 21:34
МОНОПОЛІЯ АДВОКАТУРИ В КОНТЕКСТІ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА НА ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ
08.05.2019 21:19
РЕФОРМУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СИСТЕМИ : ПРАВОВІ ШЛЯХИ ВДОКСКОНАЛЕННЯ
08.05.2019 20:38




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше