:: LEX :: ГРА: ПОГЛЯДИ УКРАЇНСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 31)

Термін подання матеріалів

14 квітня 2021

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ГРА: ПОГЛЯДИ УКРАЇНСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ
 
13.11.2019 12:10
Автор: Третяк Віталія Олександрівна, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка
[Секція 1. Теорія держави і права. Філософія права]

Погляди сучасних українських дослідників гри будуються на ґрунтовних концепціях гри попередників. Гра вважається певним видом креативної діяльності людини, у процесі якої в уявній формі відтворюються способи дій з предметами, стосунки між людьми, норми соціального життя та культурні надбання людства, які характеризують історично досягнутий рівень розвитку суспільства. Поняття «гра» розглядається сучасними українськими дослідниками як родове щодо термінологічного словосполучення «ігрова діяльність».

У дошкільному віці гра є провідною діяльністю, у процесі якої відбуваються важливі зміни у психіці дошкільника, що готують його перехід до нового, вищого щабля розвитку; створюються умови для соціалізації дитини, становлення й саморозвитку її особистості; у цей період у контексті гри виникають та диференціюються нові види діяльності, зокрема трудова, естетична, навчальна тощо [1, с. 139].

Відомий дослідник гри Й. Хейзінга, зазначав, що у деяких мовах (грецькій, китайській, санскриті) такого слова, як «гра» немає, а є різні слова для позначення ігор дітей, наприклад, змагальні ігри, ігри-вистави, азартні ігри, розумні (інтелектуальні) тощо.

У педагогічних енциклопедіях, гра розглядається як вид креативної діяльності людини, у процесі якої в уявній формі відтворюються способи дій з предметами, стосунки між людьми, норми соціального життя та культурні надбання людства, які характеризують історично досягнутий рівень розвитку суспільства [1, с. 139–140].

Енциклопедичні словники пояснюють гру як «... вид непродуктивної діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі. В історії людського суспільства гра переплітається з магією, культовою поведінкою. Має важливе значення у вихованні, навчанні, розвитку дітей як засіб психологічної підготовки до майбутніх життєвих ситуацій ...» [2, с. 434].

У філософських енциклопедіях гра розглядається як одна із головних форм естетичної діяльності, тобто неутилітарної, що здійснюється заради неї самої і надає, зазвичай, її учасникам і глядачам естетичної насолоди, задоволення, радості [3, с. 67].

Досліджуючи сутність гри з позицій спрямованості та змістовної функції, словник «Психологія» формулює її наступним чином: «... гра – форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямованої на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого у соціально закріплених способах здійснення предметних дій, у предметах науки і культури [4, с. 127–128].

В Українському педагогічному словнику С. Гончаренка «ігрову діяльність» визначено як вид активної діяльності дітей, у процесі якої вони оволодівають соціальними функціями, стосунками та рідною мовою як засобом спілкування між людьми [5, с. 139].

Досить актуальним для української педагогіки вважаємо визначення, подане Н. В. Кудикіною, яка розуміє «ігрову діяльність» як «динамічну систему взаємодії дитини з навколишнім середовищем, у процесі якої відбувається його пізнання, засвоєння культурно-історичного досвіду і формування дитячої особистості» [6, с. 58–59].

Спираючись на психолого-педагогічну концепцію ігрової діяльності, розроблену Н. В. Кудикіною, можна констатувати, що понятійний термін «ігрова діяльність» є родовим стосовно категорії «гра». Науковець визначає гру як «конкретний прояв індивідуальної і колективної ігрової діяльності дитини, що має конкретно-історичний, багатовидовий та креативний характер» [6, с. 59].

Доповнюючи наведене визначення, Т. Піроженко акцентує увагу на тому, що гра – є активною формою пізнання навколишньої дійсності у період дитинства [7, с. 9].

В. Г. Бутенко ігрову діяльність розглядає як важливий компонент психолого-педагогічної системи, яка цілеспрямовано використовується для базової підготовки особистості до вирішення проблем у майбутньому. У грі розвиваються та проявляються новоутворення дитини, які дають змогу навчитися самостійно планувати, виконувати і контролювати власну діяльність. Науковцем встановлено, що для раціональної організації ігрової діяльності дітей старшого дошкільного віку доцільно здійснювати правильне педагогічне керівництво, спираючись на знання особливостей розвитку психічних процесів у грі [8, с. 55].

На думку С. О. Довбні, ігрова діяльність – це динамічна система взаємодії дитини з навколишнім середовищем, у процесі якої відбувається його пізнання, засвоєння культурно-історичного досвіду і формування дитячої особистості. Специфіка ігрової діяльності полягає у тому, що її продуктивність визначається активним функціонуванням уяви дітей і міжособистісного спілкування. Гра – це конкретний прояв індивідуальної та колективної ігрової діяльності дитини, яка має конкретно-історичний, багатовидовий, креативний і багатофункціональний характер [9, с. 248–249].

Сучасні українські науковці (Л. Артемова, Г. Григоренко, Н. Кудикіна, Н. Короткова К. Щербакова, Н. Гавриш та ін.) досліджуючи формування суспільної спрямованості дитини дошкільного віку у грі, розвиток моральних стосунків у творчих іграх, дійшли висновку, що гра містить більші можливості для формування особистості дошкільників, ніж будь-яка інша діяльність, оскільки мотиви її мають велику спонукальну силу і дітям зрозуміле співвідношення мотиву і мети гри [10, с. 306–308].

Здійснений аналіз концепцій теорій гри, концепцій гри дошкільників запропонованих вітчизняними педагогами та психологами дозволив нам виділити характерні риси ігрової діяльності:

1. Гра – є видом непродуктивної діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі гри.

2. Будь-яка гра є, перш за все, вільною діяльністю, адже гра за наказом вже не є грою, а мабуть певною нав’язаною імітацією, відтворенням гри. Завдяки вільному характеру, гра виходить за межі природного процесу, вона приєднується до нього, розміщуючись зверху як прикраса. Дитина грає, бо відчуває задоволення від гри, і у цьому полягає її свобода. Сама гра не диктується фізичною необхідністю, тим більше моральним обов’язком. Гра не є завданням, вона протікає «у вільний час». І лише коли гра поєднується із виконавським мистецтвом (наприклад, театральна постановка, виконання музичних творів тощо) або спортом, поняття необхідності, завдання, обов’язки прирівнюються до гри.

3. Гра не є «буденним» життям і життям як таким. Вона скоріше є виходом за межі цього життя у тимчасову сферу діяльності. Навіть мала дитина знає, що грає лише «начебто» взаправду, що все «понарошку». Не будучи «повсякденним» життям, гра лежить за рамками процесу безпосереднього задоволення потреб і пристрастей, перериває цей процес. Вона вклинюється у нього як тимчасова дія, яка протікає усередині себе самого і відбувається заради задоволення, принесеного самим виконанням дії.

4. Гра відокремлюється від «буденного» життя місцем дії і тривалістю, вона «розігрується» у певних рамках простору і часу. Її перебіг і сенс уміщені у ній самій. Гра розпочинається, і в певний момент закінчується. Вона зіграна. Поки вона відбувається, у ній панує рух, прямо і назад, підйом і спад, чергування, зав’язка і розв’язка. Крім того, будь-яка гра протікає усередині свого ігрового простору, що заздалегідь позначається, матеріально або тільки ідеально, навмисно або як би само маючи на увазі. Гральний стіл, сцена, дитяча кімната, спортивний дитячий майданчик – усі вони за формою і функціями є сутністю ігрового простору, тобто «відчужена земля», відокремлені, обгороджені, «освячені» території, на яких діють особливі, власні правила.

5. Грі властива емоційна і вольова напруга. Вона викликається невпевненістю, нестійкістю, якимось певним шансом або можливістю. Щоб щось «вдалося», потрібні зусилля. В азартній грі і в спортивному змаганні, вони досягають крайньої межі. Напруга гри піддає перевірці гравців: їх фізичну силу, витримку та наполегливість, винахідливість, завзятість і відвагу, витривалість, а разом з тим і духовні сили, якщо гравець має бажання виграти.

6. У кожній грі є свої правила. Вони диктують, що матиме силу всередині відокремленого грою тимчасового маленького світу. Правила гри обов’язкові і не підлягають сумніву. Варто порушити правила, і вся будівля гри руйнується, гра перестає існувати.

7. Винятковість і відособленість гри проявляється у характерній таємничості, якою гра любить себе оточувати. Вже маленькі діти підвищують принадність своїх ігор, роблячи з них «таємницю» – «це гра для нас, а не для інших». Що роблять ці інші за межами нашої гри, нас тимчасово не цікавить. Усередині сфери гри, закони і звичаї світу повсякденності, сили не мають. Ми існуємо і робимо «по-іншому».

8. Однією з особливостей гри є наявність явища «загравання», коли дитина не може вирватися з «полону» гри. Явище, властиве, напевно, тільки ігровій діяльності.

9. Гра породжує ігрові асоціації дітей: «група дітей яка поблизу ракети – готується у космос», «група дітей які на піску будують місто», «група дітей яка імітує футбольний турнір» тощо. Об’єднує партнерів по грі почуття, що вони перебувають в якомусь винятковому становищі, разом роблять щось важливе, разом відокремлюються від інших, виходять за рамки загальних норм життя, – це почуття зберігає свою певну силу й за межами ігрового часу.

Література:

1. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; голов. ред. В. Г. Кремень. Київ : Юрінком Інтер, 2008. 1038 с.

2. Большой энциклопедический словарь. Москва : Научное издательство «Большая Российская энциклопедия». Санкт-Петербург : «Норинт», 2001. 2144 с.

3. Новая философская энциклопедия : в 4 т. / Ин-т философии Рос. акад. наук; Нац. обществ.–науч. фонд; науч.-ред. совет. : В. С. Степин и др. Москва : Мысль, 2000-2001. Т. 2 : Е–М. 2001. 634 с.

4. Психология : Словарь / В. В. Абраменкова и др. ; под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. Москва : Политиздат, 1990. 494 с.

5. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 376 с.

6. Кудикіна Н. В. Теоретичні засади педагогічного керівництва ігровою діяльністю молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі : дис. ... д–ра. пед. наук : 13.00.01. Київ, 2004. 404 с.

7. Піроженко Т. Зберегти та розвинути творчу активність дитини. Вихователь-методист. 2010. № 5 (травень). С. 4–9.

8. Бутенко В. Г. Психолого-педагогічні основи ігрової діяльності дітей старшого дошкільного віку. Збірник наукових праць Херсонського державного університету. Вип. LXXII. Т. 2. С. 51-56. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/znppn_2016_72(1)__12

9. Довбня С. О. Гра як історико-педагогічний феномен. Педагогічна освіта: теорія і практика. 2011. Вип. 9. С. 245–249. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/znppo_2011_9_47

10. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка : навч. посібник. Київ : Академвидав, 2004. 456 с.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
COORDINATION AS THE BASIS OF THE JERSEY ISLAND EXECUTIVE POWER SYSTEM
02.11.2019 11:41




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше