1. Під тактико-криміналістичним забезпеченням взаємодії слідчого слід розуміти складну організаційно-функціональну систему, спрямовану на формування і підтримання на належному рівні, що відповідає потребам практики, постійну готовність слідчого до систематичного використання в практичній діяльності тактичного арсеналу засобів протидії злочинності з метою реалізації цієї готовності в кожному конкретному випадку для виконання тактичних завдань, що потребують залучення допоміжних сил та засобів з урахуванням конкретної слідчої ситуації, котра зумовлює тактичну доцільність взаємодії, вибір слідчим суб’єкта, часу, форми, способів та меж такої взаємодії.
2. Взаємодія слідчого із засобами масової інформації – це така, що ґрунтується на законах та відомчих нормативних актах спільна або узгоджена діяльність слідчого і представників засобів масової інформації, в процесі якої кожна із взаємодіючих сторін, застосовуючи свої повноваження, знання і навички, використовуючи притаманні їх діяльності засоби й методи та за умов їхньої адміністративної й процесуальної незалежності, забезпечує досягнення спільної мети, що полягає у виявленні, розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень.
3. Тактико-криміналістичне забезпечення взаємодії слідчого із засобами масової інформації полягає у виконанні ним тактичних завдань на кожному з окремих етапів взаємодії. Такими етапами можуть бути: 1) встановлення слідчим контакту із кореспондентом чи редакцією засобу масової інформації, з яким він вступає у взаємодію; 2) орієнтування представника засобу масової інформації у ситуації розслідування, що зумовлює потребу використання слідчим можливостей такого засобу; 3) спільне обговорення завдань, окремих питань, визначення ролі і конкретного завдання засобу масової інформації; 4) прийняття спільного рішення щодо форми, способів, змісту й обсягу, часу оприлюднення матеріалів, надання слідчим додаткової інформації в разі її потреби; 5) здійснення узгоджених дій окремими виконавцями та спільна оцінка їх результатів; 6) прийняття спільного рішення щодо необхідності подальшої взаємодії; 7) вихід сторін із контакту. На кожному з цих етапів слідчим може виконуватися окреме тактичне завдання або ж зберігатиметься тактична єдність у досягненні головної мети розкриття й розслідування кримінального правопорушення.
4. Відправною точкою у виборі виду засобу масової інформації є визначення головної мети використання такого засобу: правове виховання населення, профілактика певних видів правопорушень чи злочинності взагалі, або ж розкриття та розслідування слідчим конкретного кримінального правопорушення. Це насамперед і впливає на вибір слідчим певного засобу масової інформації. В кожному випадку доцільно заздалегідь передбачати ті обставини, на які слідчий сподівається вплинути, а також передбачити можливі негативні наслідки, що можуть мати місце після публікації [1, с. 96].
5. Вибір слідчим засобу масової інформації з метою використання в розкритті й розслідуванні кримінальних правопорушень варто здійснювати за окремими напрямами: 1) робота з пресою; 2) робота з телебаченням; 3) робота з електронними засобами масової інформації; 4) особиста участь та підготовка слідчим матеріалів для брифінгів і прес-конференцій. У багатьох випадках слідчому не обов’язково самому входити в безпосередній контакт із працівниками засобу масової інформації та звертатися до конкретного такого засобу. З цією метою можна скористатися допомогою працівників прес-центру у якому такі ділові контакти є налагодженими та сталими.
Спільною вимогою щодо врахування слідчим будь-якої ситуації в разі використання ним засобу масової інформації є дохідливість публікації, виступу слідчого, повідомлення про хід розслідування правопорушення тощо. Надаючи відомості для публікації матеріалів у засіб масової інформації, слідчий в кожному разі переслідує певну мету, що зумовлена ситуацією розслідування кримінального правопорушення – недостатністю матеріалів для висунення версій, скерування напряму розслідування, потребою встановлення очевидців як можливих свідків так і потерпілих, здійснення заходів щодо розшуку підозрюваних осіб, викраденого майна, формування позитивної думки щодо використання всіх можливих сил для розкриття тяжкого злочину і т. ін. [2, c. 195].
6. Використання слідчим можливостей засобів масової інформації з метою розкриття, розслідування та профілактики кримінальних правопорушень, дає можливість йому виконати низку завдань інформаційного, просвітницького, виховного, управлінського, психологічного та комунікативного характеру.
Література:
1. Тюменцев А. Н. О некоторых вопросах использования средств массовой информации в деятельности следователей. Современные проблемы расследования и профилактики преступлений: сборник научных трудов. Волгоград: Волгоградская академия МВД России, 2001. С. 93-97.
2. Лозовский Д. Н. Актуальные вопросы взаимодействия средств массовой информации с правоохранительными органами в процессе расследования преступлений. Общество и право. 2015. № 2 (52). С. 194-196.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
