Вже сьогодні штучний інтелект починає активно змінювати світ навколо нас – четверта промислова революція та «постінформаційні» реалії задають нові тренди в розрізі захисту прав та основоположних свобод людини. Як свідчать наукові дослідження, технології штучного інтелекту можуть бути рушієм як прогресу, так і регресу. Штучний інтелект відрізняється від людського: він не втомлюється, не піддається впливу емоцій та здатний обробляти величезні масиви інформації. Щотижня ми дізнаємося про нові досягнення комп’ютерних програм, які ставлять медичні діагнози, малюють картини не гірше Рембрандта та розпізнають людський голос. Впровадження його технологій дозволяє автоматизувати чимало функцій, що раніше виконувалися людьми. Так, наприклад, США та Китай, які сьогодні вважаються передовими державами у сфері впровадження технологій штучного інтелекту, вже розробили національні стратегії. Ці документи спрямовані на подальше стимулювання науково-технічних розробок у цій галузі.
Водночас, швидкий розвиток технологій штучного інтелекту потребує пильної уваги до питань надійності, безпеки, справедливості, етики та рівності. По мірі того, як штучний інтелект продовжує проникати у наше повсякденне життя, його схильність до порушення прав людини стає дедалі серйознішою. Проблема ускладнюється відсутністю прозорості, підзвітності та інформації, як ці системи влаштовані, як вони функціонують і в якому напрямку можуть розвиватися в майбутньому.
Загальновідомим є факт, що найпоширенішою сферою, яка опиниться під серйозною загрозою порушення основоположних прав людини у зв’язку із активним застосуванням робототехніки є сфера приватного життя, а саме право на приватність [4, с. 61]. Воно визначене у статті 12 Загальної декларації прав людини: «Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції, або на його честь та репутацію» [2]. Право на недоторканність особистого життя – основоположне право людини, необхідне для її безпеки. Сьогодні ж, у цифровому просторі збирається величезна кількість персональних даних, які можуть бути використані для формування психологічних портретів та передбачення нашої поведінки. Користуючись соціальними мережами та додатками, ми розкриваємо інформацію про наше здоров’я, політичні погляди, сімейний стан, не маючи уявлення, хто і як буде користуватися цією інформацією. Хоча окремі фрагменти цих даних можуть здатися незначними, проте разом вони розкривають найдрібніші деталі життя людини. Штучний інтелект буде використовуватися для обробки та аналізу всіх цих даних для різноманітних цілей: від мікротаргетованої реклами до оптимізації руху громадського транспорту та стеження за громадянами з боку держави [6, с. 52]. За схожим принципом діють карти Google Maps – вираховують фізичне перебування людини в конкретний момент часу, щоб вчасно надіслати пропозиції з метою вплинути на її вибір при відборі музею, сувенірної лавки чи ресторану [8]. Розвиток можливостей Інтернету та нових технологій штучного інтелекту дозволяє використовувати більш інвазивні інструменти спостереження за особою, ніж будь-коли. Неврегульоване використання систем штучного інтелекту загрожує покласти край анонімності.
В контексті недотримання права на приватність, слід зазначити про порушення ще двох – права на свободу висловлення та мирних зібрань. Людина, яка знає, що її дії відслідковують, ймовірно, буде делікатнішою у своїх висловлюваннях та братиме менш активну участь у громадському житті. Яскравим прикладом обмеження права на свободу висловлення може бути робота алгоритмів компанії Facebook, що блокують дії акаунтів за допомогою фільтрів, які відслідковують дописи, що визначаються штучним інтелектом як ті, що несуть у собі дискримінацію, загрозу, булінг.
Невід’ємним правом кожної людини є право на життя. Слід зауважити, що в цьому контексті штучний інтелект є цінним помічником. Завдяки розширенню застосування його технологій лікарі можуть аналізувати різні стани пацієнтів віддалено, діагностувати смертельні хвороби або виявляти суїцидальні схильності. За допомогою роботизованого обладнання можна робити надскладні операції та втручання у важкодоступні місця. Проте, справедливо зазначити, що системи штучного інтелекту здатні нести загрозу життю людини. Нині у багатьох країнах розробляються повністю автономні системи озброєння. Зростання використання дронів та аналогічної зброї означає, що в конфліктній ситуації це може призвести до загибелі чи поранень ні в чому не винних цивільних осіб. Доцільно відмітити, що технології штучного інтелекту створюють небезпеку людським життям не лише у військовій площині – розвиток науки і технологій досяг такого рівня, що ДНК-тестування та різного роду аналізи можна використовувати для народження дітей лише з бажаними якостями або переривати вагітність на ранніх термінах. Безперечно, це ставить під загрозу право на життя кожної людини [6, с. 51].
Юніти штучного інтелекту дедалі частіше використовують у судовій діяльності, в тому числі для аналізу судової практики та винесення вироків. Машини працюють на основі того, як їх запрограмували люди. Якщо в систему введені алгоритми, що переслідують людські упередження, то така система буде неминуче їх повторювати. З’являється все більше доказів, що штучний інтелект, базований на упередженнях, дискримінує жінок, представників етнічних меншин та людей з інвалідністю. Помилки технологій розпізнавання обличчя, якими користуються правоохоронні органи, підвищують ризик збільшення неправомірних арештів через неправильну ідентифікацію. Це може призвести до порушення права громадян на справедливий судовий розгляд. Прискорення розгляду справ в такому випадку не завжди приводить до гуманізації судової діяльності [3, с. 153]. А вона є одним із базисів сучасного поняття «правова держава».
Відповідно до положень статті 23, 25 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, вільний вибір місця роботи, справедливі та сприятливі умови праці та захист від безробіття [2]. Роль, яку відіграє штучний інтелект в автоматизації робочих місць, може становити реальну загрозу праву на працю. Він поступово заміщує працівника, виконуючи функції, які до цього покладалися на людину. В найближчі роки, за прогнозами вчених, з ринку праці зникне близько 75 мільйонів робочих місць [7]. До професій, які знаходяться під загрозою зникнення внаслідок автоматизації, відносять: бухгалтерів, адміністраторів, касирів, водіїв, страховиків, працівників промислових підприємств. Тобто, відбудеться повне заміщення штучним інтелектом людини в усіх видах рутинної роботи будь-якого рівня складності [1].
Окрім того, існують інші проблеми, пов’язані із використанням технологій штучного інтелекту – при наймі на роботу (як демонструють дослідження, Google з більшою вірогідністю буде показувати високооплачувані вакансії чоловікам, а не жінкам) або проведення внутрішнього рейтингу працівників, що має вирішальне значення для прийняття рішень про кар’єрний ріст кожного робітника. Якщо автоматизація дійсно змінить ринок праці й більшість людей залишаться без роботи, їм буде важко забезпечити себе та свої родини. Як наслідок, надмірне та неконтрольоване використання юнітів штучного інтелекту у трудовій сфері вплине не лише на право на працю, а й на право на достатній рівень життя.
Потенційно штучний інтелект може допомогти людям максимально ефективно використовувати свій час, розширити межі свободи та зробити їх більш щасливими. Разом із тим, він здатен занурити нас у світ антиутопії. Ось чому надзвичайно важливо знайти правильний баланс між науково-технічним прогресом та правами людини. Держави повинні слідкувати за тим, щоб приватні компанії, які займаються дослідженнями та впровадженнями технологій штучного інтелекту, дотримувалися стандартів у сфері людських прав. Більше коштів потрібно інвестувати у розвиток освіченості та грамотності людей – освітні ініціативи, підвищення компетентності впливатимуть на усвідомлення нинішніми та майбутніми поколіннями принципів роботи штучного інтелекту та наслідків його дій.
Станом на 2022 рік небагато країн прийняли закони, що регулюють діяльність штучного інтелекту, втім є юрисдикції-«піонери», чий досвід вивчається законодавцями з інших країн. Так, наприклад, в штаті Каліфорнія, США вступив в дію закон, націлений на обмеження використання в Інтернеті чат-ботів з метою покупки чи продажу товарів або послуг в комерційних цілях. Закон вимагає, щоб чат-бот проінформував свого співбесідника, що той спілкується з роботом, а не людиною. Інакше, буде накладений штраф у розмірі двох з половиною тисяч доларів за кожне таке порушення. Інший кейс стався в штаті Іллінойс, США. Там нововведення стосувалися найму на роботу. Так, закон зобов’язав роботодавців, що відбирають на посаду кандидатів: 1) завчасно повідомити потенційних працівників про використання технологій штучного інтелекту в процесі співбесіди; 2) надати кандидатам інформацію про роботу штучного інтелекту та критерії відбору; 3) до початку співбесіди отримати від кандидата згоду на оцінку його знань та вмінь штучним інтелектом [5].
Разом із тим, потрібно пам’ятати про той баланс, який я згадувала вище, бо спроби законодавців врегулювати окремі сфери робототехніки можуть нанести шкоду розвитку та впровадженню інновацій та технологій. Штучний інтелект несе в собі чимало можливостей, як для звичайних людей, так і корпорацій і держав в цілому: забезпечення безпеки людей, спрощення рутинних процесів та прийняття рішень. Його технології спричиняють масу викликів для прав і свобод людини. Необхідно, щоб рішення, прийняті на основі дій штучного інтелекту, бути зрозумілими та прозорими. При цьому значення матиме симбіоз ІТ-фахівців та науковців, юристів-практиків й експертів у сфері політики, аби у разі загрози, коли рішення комп’ютерної програми виявиться невірним, запропонувати ефективні засоби правового захисту.
Література:
1. Азьмук Н.А. Штучний інтелект у процесі праці у цифровій економіці: нові виклики та можливості. / Н.А. Азьмук // Економічний вісник Донбасу. – 2019. - № 3(57). - с. 137-145.
2. Загальна декларація прав людини. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text.
3. Кашкин С.Ю. Искусственный интеллект и робототехника: возможность вторжения в права человека и правовое регулирование этих процессов в ЕС и мире. / С.Ю. Кашкин // Сравнительно-правовые исследования. - 2019. - №7 (152). – с.151-159.
4. Косілова О.І., Солодовнікова Х.К. Права і свободи людини і громадянина v.s. штучний інтелект: проблемні аспекти / О.І. Косілова, Х.К. Солодовнікова // Інформація і право. – 2020. - № 4 (35). – с. 56-66.
5. Почему начнутся массовые нарушения прав человека, если не регулировать исскуственный интеллект. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:
https://forbes.kz/life/opinion/pochemu_nachnutsya_massovyie_narusheniya_prav_ cheloveka_esli_ne_regulirovat_iskusstvennyiy_intellekta/.
6. Турута О.В., Турута О.П. Штучний інтелект крізь призму фундаментальних прав людини. / О.В. Турута, О.П. Турута // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2022. – Випуск 71. – с. 49-54.
7. Thomas G., WimN. Artificial intelligence, jobs, inequality and productivity: Does aggregate demand matter?, MERIT Working Papers 2018-047, United Nations University - Maastricht Economic and Social Research Institute on Innovation and Technology (MERIT). URL: https://docs.iza.org/dp12005.pdf.
8. Thomas Hill «How to Target Customers With Location-Based Marketing». 26 June 2018. URL: https://business.tutsplus.com/tutorials/how-to-target-customers-with-location-based-marketing--cms-21507.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
