Прийняття Закону України «Про адміністративну процедуру» було викликано потребою урегулювати діяльність органів виконавчої влади та наблизити Україну до вступу в ЄС. При створенні Закону «Про адміністративну процедуру» автори врахували європейський досвід та використовували відповідні акти ЄС, зокрема стаття 4 цього закону містить перелік принципів адміністративної процедури. Принципами є основоположні засади, найголовніші правила, на яких тримається конкретна сфера суспільних відносин. Слід зазначити, що принципи закріплюються не лише в законах, а і в Конституції та міжнародних документах.
Усього законодавцем було виділено аж 13 принципів, таких як верховенство права, який включає в себе законність та юридичну визначеність; рівність перед законом; обґрунтованість; неупередженість адміністративного органу; добросовісність і розсудливість; пропорційність; відкритість; своєчасність і розумний строк; ефективність; презумпція правомірності дій та вимог особи; офіційність; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні та гарантування ефективних засобів правового захисту.
Найголовнішим принципом права беззаперечно є верховенство права. Цей принцип неодноразово тлумачився в рішеннях Суду справедливості Європейського Союзу, знайшов відображення в нормативно-правових актах України. Його складова законність вимагає, щоб рішення, ухвалене органом публічної влади, ґрунтувалося виключно на законі. З цього випливає юридична визначеність, тобто однозначне тлумачення положень конкретного нормативно-правового акту. Це закріплено в Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2007)7 «Щодо належного адміністрування». Український законодавець щодо поняття верховенство права вказує на те, що людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями, що дублює положення Конституції України. У статті 6 Закону «Про адміністративну процедуру» наведено чіткий перелік актів, які підлягають застосуванню.
Принцип рівності перед законом було зафіксовано в Протоколі № 12 до Європейської конвенції з прав людини, який передбачає заборону дискримінації людей за різними ознаками. Безумовно, законодавець згадує і так звану позитивну дискримінацію щодо осіб, які мають вразливе становище у суспільстві. Європейська конвенція з прав людини не забороняє різного ставлення до осіб, якщо воно ґрунтується на об’єктивній оцінці всього комплексу фактичних обставин і якщо досягнуто справедливого балансу між захистом інтересів суспільства та повагою до прав і свобод особи, гарантованих Конвенцією.
Принцип обґрунтованості стосується такого важливого етапу адміністративної процедури як збирання доказів та розгляду справи по суті. Своє коріння він веде з практики Європейського суду з прав людини. У висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів було зроблено акцент, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно надати відповідь на аргументи сторін та звертається увага та те, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Важливе значення мають принципи неупередженості адміністративного органу, добросовісності та розсудливості. Принцип неупередженості напряму випливає з принципу рівності, бо передбачає заборону дискримінації та однакове ставлення до всіх учасників адміністративного провадження. ЄСПЛ визначив розуміння цього терміну в своєму рішенні Кіпріану проти Кіпру, де наголосив, що неупередженість – це відсутність упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами. На жаль, український законодавець не надав вичерпні характеристики достатньо філософського принципу добросовісності, про який неодноразово згадує практика ЄСПЛ. У той же час зроблено акцент на важливості прийняття рішення на основі здорового глузду.
Якщо говорити про принципи пропорційності, відкритості, ефективності, своєчасності і розумного строку, то вони закріплені в різних резолюціях, які були використані українськими парламентарями при прийнятті Закону України «Про адміністративну процедуру». Такими актами є Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2007)7 «Щодо належного адміністрування» (стаття 5, 10) Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи Rec(2002)2 «Про доступ до офіційних документів», Європейська конвенція з прав людини (статті 8, 10) та Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів. Слід зазначити, що наразі в Україні активно впроваджується діджиталізація, що значно полегшило доступ громадськості до документів та збільшило їх довіру до влади.
Презумпція правомірності дій та вимог особи, офіційність, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні та гарантування ефективних засобів правового захисту можна віднести до так званих процедурних принципів, які є фактично ноу-хау цього Закону. Вони передбачають максимальний захист прав та інтересів особи під час розгляду справи.
Отже, можна зробити висновок, що в Законі «Про адміністративну процедуру» вдало поєднані загальновизнані міжнародні принципи зі спеціальними вузькопрофільними.
Література:
1. Адміністрування і Ви. Принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади. Посібник Ради Європи, 2018. 90 с.
2. Юхимюк О., Дмитрук С. Формування принципу верховенства права Європейського Союзу. Історико-правовий часопис. 2018. № 2. С. 39–43.
3. Пухтецька А. Принцип верховенства права: сучасні європейські доктрини як орієнтир для реформування національного законодавства. Вісник Національної академії наук України. 2010. № 3. С. 33-43.
4. Задирака Н., Герасименко Є. Адміністративні процедури в питаннях та відповідях. Навчальний посібник. Дакор, 2020.
______________________________
Науковий керівник: Задирака Наталія Юріївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного права ННІП КНУ імені Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
