Спадкоємець є суб'єктом, похідним від спадкодавця. Разом про те спадкоємець є основним учасником спадкового правовідносини, які забезпечують його динаміку у вигляді реалізації своїх суб'єктивних матеріальних прав. З огляду на те що закон передбачає придбання спадщини його прийняття, дію спадкоємця є юридичним фактом, породжуючим спадкові правовідносини.
Визначення поняття, що існують на сьогоднішній день спадкоємець над повною мірою відбивають його правової статус. На наш погляд, обличчя набуває статусу спадкоємця не автоматично з моменту відкриття спадщини: для набуття цього статусу потрібна наявність низки юридичних фактів.
По-перше, необхідне відкриття спадщини. Спадщина відкривається зі смертю громадянина чи оголошення громадянина померлим виходячи з судового рішення. Часом відкриття спадщини є день смерті громадянина, оскільки «факт відкриття спадщини слідує розглядати як юридичний стан, виникнення якого пов'язується не з моментом смерті спадкодавця, а з днем її наступу, що виключає можливість виникнення суперечок щодо наслідування осіб, які померли одночасно у різних часових поясах» [1].
По-друге, потенційний спадкоємець повинен перебувати у родинних відносинах (або відносинах утримання) з спадкодавцем при успадкування за законом або особа повинна бути зазначена в заповіті як спадкоємець при успадкування за заповітом.
Правом на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту, мають неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця, його непрацездатний чоловік і батьки, а також непрацездатні утриманці спадкодавця.
Відповідно до норм чинного законодавства, спадкова маса підлягає поділу між наступниками згідно із законом у таких випадках:
1. У разі відсутності заповіту у вигляді, як майна загалом, так окремих його об'єктів;
2. у разі скасування розпорядження заповідачем; якщо волевиявлення визнано недійсним або заперечено в судовому порядку.
У випадку з повнолітніми заповідачами ситуація дещо складніша, оскільки в Україні відсутній уніфікований реєстр про визнання осіб недієздатними та обмежено дієздатними. Це певною мірою ускладнює роботу осіб, на яких покладено обов’язок посвідчення заповіту.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, батьки померлого, той з подружжя, який його пережив. До другої черги спадкоємців за законом законодавець відносить рідних братів та сестер спадкодавця, його бабу та діда як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця [2, с.280].
Згідно ст.1259 Цивільного кодексу України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.
Потрібна дія з боку потенційного спадкоємця, так як його бездіяльність не може породити спадкових правовідносин. Як визначено цивільним законодавством, для придбання спадщини спадкоємець має його прийняти. Прийняття спадщини здійснюється подачею по місце відкриття спадщини нотаріуса заяви про прийняття спадщини або заяви спадкоємця про видачу свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він вчинив дії, що свідчать про фактичне прийняття спадщини, а саме: вступив у володіння або управління спадковим майном; вжив заходів щодо збереження спадкового майна, захисту його від посягань чи домагань третіх осіб [3, с.27].
Можна дійти висновку, що спадкоємець, приймаючи спадщину поряд з активами спадкодавця, набуває і пасиви – його борги. Під боргами спадкодавця, що переходять у порядку універсального правонаступництва, слід розуміти борги майнового характеру, крім боргів, нерозривно пов'язаних з особистістю спадкодавців зробив за власний рахунок витрати на утримання спадкового майна; сплатив за свій рахунок борги спадкодавця або отримав від третіх осіб належні спадкодавцю кошти. У разі відсутності спадкоємців 1 черговості передається власність розподіляється між представниками інших черг. При цьому до успадкування закликаються спочатку спадкоємці 2 черги, потім наступної. Наступна черга залучається у випадках, коли спадкоємців у поточній черзі немає або всі відмовилися від прийняття спадщини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. URL: https://legalexpert.in.ua/komkodeks/gk.html (дата звернення: 26.03.2022).
2. Заіка Ю. Становлення і розвиток спадкового права в Україні: монографія. Київ: НАВСУ, 2020. 280 с.
3. Михайлів М. О. Правова природа заповідального покладення: порівняльно-правовий аналіз. Всеукраїнська науково-практична конференція «VII Юридичні Могилянські читання» ЧНУ ім. Петра Могили. Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2021. С. 26-29.
______________________
Науковий керівник: Нагорна О.О., старший викладач кафедри Цивільного права та процесу, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
