Традиційним в межах авторського права залишається уявлення про оригінальність як ознаку, притаманну лише людським творам. Першочергово це пов‘язано з визнанням автором виключно фізичну особу.
Не є секретом здатність штучного інтелекту до генерації нових об‘єктів на основі навчання. Існує варіант інтерпретувати цю властивість як процес створення нових творів на основі натхнення, проте такий варіант більше нагадує людську діяльність.
Фундаментальний напрямок захисту авторського права різних країн – оригінальні твори. Проте законодавство дещо неконкретне стосовно встановлення чіткого «порогу оригінальності» [1]. З іншого боку класичним є наведення нормативно-правовими актами наступних критеріїв: «власне інтелектуальне творіння автора», відображення «особистості або особистого рішення, погляду автора». На практиці виокремлюють наступні вимоги до творів, які охороняються авторським правом: 1) вираження творчих здібностей; 2) відображення вільного та творчого вибору; 3) реалізація у творі «особистого дотику» автора; 4) кінцевий об‘єкт – приклад свободи творчості.
У праві ЄС оригінальний твір – «власне інтелектуальне творіння автора»; у США існує необхідність мінімального творчого внеску автора; право Великобританії називає оригінальним лише той твір, який автор створив власними «вміннями, зусиллями, судженнями та працею» [2]. Для того, щоб поринути у співвідношення критерію оригінальності та об‘єктів, згенерованих штучним інтелектом, слід змоделювати низку ситуацій залежно від ступеня причетності людини до кінцевого результату. Перший варіант: штучний інтелект – інструмент на шляху створення людиною конкретного твору. У таких випадках автор зберігає свободу творчості, а тому результат діяльності підлягає охороні авторським правом. Другий варіант – штучний інтелект самостійно генерує певний об‘єкт, але під контролем людини. За таких обставин діяльність автора набуває скоріше пасивного характеру. Але в такому випадку згенерований твір не відповідатиме критерію «особистого дотику», до того ж право вибору із серії творів, згенерованих штучним інтелектом, не робить обраний твір оригінальним та позбавляє охорони авторським правом. Водночас інтелектуальним творінням може вважатись вибір послідовності та комбінації елементів, згенерованих штучним інтелектом, що все ж таки надає ймовірність охорони авторським правом, проте лише як виключення. Третій варіант – об‘єкт генерується суто штучним інтелектом без будь-якого відсотку втручання людини. В даному випадку неможливо встановити навіть мінімальний поріг оригінальності твору, адже наразі ця категорія в контексті авторського права нерозривно пов‘язана із людиною [1].
Заслуговує на увагу і поняття похідного твору, тобто такого, що є результатом творчої переробки іншого твору без завдання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, кавер-версія, обробка нематеріальної культурної спадщини тощо) чи його творчим перекладом на іншу мову [3]. Особливість таких об‘єктів авторського права полягає в тому, що вони створюються шляхом переробки або іншого використання певних творів. З першого погляду, об‘єкти, згенеровані штучним інтелектом, потенційно можуть вважатися похідними творами, адже генеруються на основі інших вже існуючих матеріалів і технології машинного навчання. З іншого боку до похідних або залежних творів обов’язковими є наступні умови: 1) такі твори повинні відповідати загальним критеріям охороноздатності в межах авторського права; 2) відображення творчої самостійності в порівнянні з оригіналом; 3) автором похідного твору має бути людина. До того ж існують нейромережі, які автоматично перекладають мову у відеоматеріалах іншими мовами, зберігаючи тембр голосу та адаптуючи рух губ суб’єкта з відео під згенеровану доріжку, але принципово важливим є те, що аудіовізуальні твори, одержані шляхом озвучення, відповідно до чинного законодавства, не є похідними [3]. Отже, сьогодні охорона об‘єктів, згенерованих штучним інтелектом, у якості похідних творів неможлива.
Законодавство про авторське право більшості країн наразі не готове мати справу з об‘єктами, згенерованими штучним інтелектом. Водночас низка країн застосовують щодо цієї технології норми, спрямовані на врегулювання об’єктів, згенерованих комп‘ютером (computer-generated works). В Україні ЗУ «Про авторське право і суміжні права» регламентує право особливого роду sui generis [3]. Також у сучасній правовій науці існують пропозиції для врегулювання об‘єктів, які генерує штучний інтелект, у якості суспільного надбання [4]. Але такий підхід із самого початку гальмує технологічний розвиток у зв‘язку із відсутністю матеріального стимулу для розробників. Дещо революційним ймовірним варіантом є впровадження нового інституту «електронна особа», який має на меті створення для системи штучного інтелекту юридичної особи та визнання за нею відповідних авторських прав на певні твори [4].
Таким чином, співвідношення поняття твору в контексті авторського права та об’єктів, згенерованих штучним інтелектом, в сучасних умовах не є узагальненим, внаслідок чого в юридичному просторі тривають дискусії стосовно цієї теми та існує простір для подальших науково-практичних досліджень.
Література:
1. Solyom A., Horvath K. AI crated works – creative, original or just sweat of the brow? https://cms.law/en/media/local/cms-cmno/files/publications/publications/ai-created-works-creative-original-or-just-sweat-off-the-brow
2. Павлюк О. Критерії охороноздатності об‘єктів авторського права, створених із використанням технології штучного інтелекту: міжнародно-правовий досвід. Цивільне право і процес. 6. 2021. 59-64. https://doi.org/10.32849/2663-5313/2021.6.09
3. Про захист авторського права і суміжних прав. Закон України від 01.12.2022. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9 +%D1%82%D0%B2%D1%96%D1%80#w1_1
4. Burylo Y. AI generated works and copyright protection. Entrepreneurship, Economy and Law. 3. 2022. 7–13. https://doi.org/10.32849/2663-5313/2022.3.01
____________________
Науковий керівник: Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного права №1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
