Питання поводження з твердими побутовими відходами залишається однією з найгостріших проблем для України. Тільки в 2020 році Україна утворила більш 462 мільйонів тонн відходів. З них більшість складають відходи видобувної промисловості (79,5%) і металургії (6%). Але основну проблему становлять тверді побутові відходи (ТПВ) щорічно в країні утворюється від 10 до 13 мільйонів тонн таких відходів. Близько 1-2% від цього обсягу спалюють, 4,5% потрапляє на переробку, а більше 90% побутового сміття вивозять на сміттєзвалища [1].
Інтенсивна урбанізація, зростання населення у містах, нераціональна модель виробництва та споживання – усе це веде до утворення значної кількості відходів. Загострення проблеми раціонального управління відходами пов’язане не лише зі зростанням населення та розширенням міських територій, а й із ускладненням морфологічного складу відходів. Тенденція збільшення утворення муніципальних відходів, що спостерігається у всьому світі, означає загрозу для довкілля, здоров’я людей.
У розвинених країнах практикується надання послуг зі збирання та вивезення ТПВ приватними підприємцями на договірній основі. Завдяки ефективним механізмам партнерства, у США рециркуляції піддається 17% муніципального сміття. Агентство з охорони навколишнього середовища (EPA) висунуло як національну мету завдання довести цей показник до 25% [2]. Також у багатьох країнах культуру поводження з ТПВ «прищеплюють» з дитинства, допомагаючи дитині засвоїти, що ключ до дверей процвітання – економія та ощадливість. Ніяким, навіть найпрекраснішим санітарним службам, не вирішити проблем з ТПВ, що наростають з кожним днем, якщо прибирає лише невеликий штат співробітників з очищення міста, а все інше населення лише забруднює. Екологічна культура передбачає такий спосіб життєзабезпечення, у якому суспільство завдяки системі духовних цінностей, етичних принципів, економічних механізмів, правових і соціальних інститутів формує потреби й способи їх реалізації, що не створюють загрози життю сьогоднішнього та майбутньому поколінь.
Слід зазначити, що спроби вирішити проблеми безпечного видалення твердих комунальних відходів робляться вже тривалий час. На жаль, їх вирішення найчастіше зводиться до вибору того чи іншого технологічного спрямування утилізації, тоді як екологічний та економічний аспекти йдуть на другий план. Водночас сучасні інноваційні технології безпечного видалення відходів, що існують у світі, не завжди підходять для України. Це викликано низкою причин: відмінність структури та складу побутових відходів, що пов’язане з рівнем життя, а головне – відсутність повсюдного сортування відходів підприємствами і домашніми господарствами. Крім того, детальний моніторинг у сфері поводження з відходами став проводитися лише останніми роками, що суттєво ускладнює процес знешкодження відходів, накопичених у минулому. В результаті величина екологічного ризику, пов’язаного з накопиченими у минулому комунальними відходами, лише зростає, негативно впливаючи на стан довкілля. Ефективне рішення щодо ліквідації накопичених екологічних збитків можливе лише при розробці такого механізму, який би передбачав оптимальне поєднання державних та ринкових підходів, а також при делегуванні управління системою знешкодження та утилізації відходів. Перехід від компенсаційного механізму природокористування у сфері поводження з комунальними відходами до стимулюючого має забезпечити зниження еколого-економічних ризиків та негативного впливу накопичених екологічних збитків.
Як показує аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду, ефективним інструментом, що дозволяє підвищити ефективність проектів у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища, у тому числі схем з ліквідації накопиченої екологічної шкоди, є державно-приватне партнерство (ДПП), під яким розуміється довгострокове взаємовигідне співробітництво державних та ринкових секторів у межах реалізації проектів. Реалізація таких проектів дозволяє підвищити якість робіт і послуг, що надаються, перерозподілу ризиків між учасниками договору державно-приватного партнерства [2]. Слід зазначити, що висока ефективність від державно-приватного партнерства досягається у відносно розвинених економічних системах, галузях, пов’язаних із природокористуванням, комунальною та транспортною системами. З аналізу досвіду розвинених країн стає очевидним, що використання інструментарію ДПП дозволяє досягти більшого ефекту в порівнянні з проектами, що передбачають лише державну участь. В рамках ліквідації накопичених екологічних збитків, пов’язаних з твердими комунальними відходами (ТКО), можливе застосування різних форм ДПП (табл. 1).
Таблиця 1.
Форми державно-приватного партнерства при ліквідації накопичених екологічних збитків у сфері утилізації твердих комунальних відходів
Кожен напрямок державно-приватного партнерства може бути задіяний тією чи іншою мірою при ліквідації минулих екологічних збитків у сфері безпечного видалення твердих комунальних відходів. Так, концесія дозволить більш раціонально ставитися до ресурсів та територій, на яких складуються відходи. Передача приватним особам забруднених відходами земель та об’єктів інфраструктури дозволить підвищити ефективність їх знешкодження за рахунок поділу відповідальності та перерозподілу ризиків. Державна участь у рамках концесійного договору може полягати у передачі за концесійним договором земель з відходами, а також у здійсненні контрольних функцій. Передача в оренду сучасного обладнання, у тому числі на основі лізингових договорів, дозволить отримати доступ до високотехнологічного обладнання при ліквідації накопиченої екологічної шкоди. У разі застосування лізингових інструментів при ліквідації накопичених екологічних збитків у рамках ДПП, на наш погляд, доцільно застосовувати як фінансову, так і оперативну форму лізингу, що відрізняються терміном дії лізингового договору. Так, фінансовий лізинг може бути застосований у разі великих забруднень, що вимагають тривалих термінів ліквідації. Оперативний же лізинг, що характеризується коротким терміном дії договору, доцільно застосовувати на невеликих ділянках з твердими комунальними відходами, що накопичилися, з періодом їх безпечної ліквідації не більше одного року [2].
Крім того, передовий зарубіжний досвід демонструє високу ефективність так званої п’ятиланкової спіралі (penta helix) у поводженні (управлінні) із твердими побутовими відходами. Співпраця на базі Penta Helix – це рішення для поводження з відходами шляхом розподілу ролей науковців як розробників, бізнесменів як ініціаторів, спільнот як прискорювачів, уряду як регуляторів і ЗМІ як розширювачів [3]. На жаль, у той час як є велика кількість публікацій, присвячених застосуванню моделі п’ятиланкової спіралі у поводженні з ТПВ, публікацій українських авторів на цю тематику не вдалося виявити. Тим часом, вивчення передового зарубіжного досвіду в цій галузі є вельми доцільним.
У рамках концепції Penta helix зі спільними зацікавленими сторонами має місце зміна середовища через встановлення політики. Завдяки процесу співпраці відбувається процес комунікації, який зрештою стає спільним розумінням. У здійсненні управління відходами необхідні декілька компонентів, які працюють разом, а саме участь, мережа та партнерство [4]. Зусилля щодо здійснення управління відходами повинні підтримуватися багатьма сторонами, а саме «стовпами» Penta Helix, які складаються з ABCGM (академіки, бізнес, громада, уряд, ЗМІ), приділяючи увагу трьом аспектам комплексного управління відходами. Таким чином діяльність з утилізації відходів може здійснюватися оптимальним шляхом.
Література:
1. Гончаренко, Л. Експерт розповів як вирішити проблему твердих побутових відходів в Україні. Екополітика. URL: https://ecopolitic.com.ua/ua/news/ekspert-rozpoviv-yak-virishiti-problemu-tverdih-pobutovih-vidhodiv-v-ukraini/#:~:text
2. Dey T. Public-private partnerships in urban solid waste management: A review. International journal of advance research and development. 2018. Vol. 3, Issue 6. P. 68-79.
3. Dhimas I., Hastjarjo S., Slamet Y. 2022. Collaborative Governance of The Integrated Waste Management. The International Journal of Social Sciences World. 2022. Vol. 4, No. 2. P. 224-231.
4. Syah F. Penta Helix Partnership Program to Increased Waste Management Based on SDG Target 11.6 “Handling the City Waste” in Coblong District Bandung City. International Journal of Current Science Research and Review. 2023. Vol. 06, No. 12. P. 1-8.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
