:: LEX :: ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО УКРАЇНИ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ПИТАННЯ АДАПТАЦІЇ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 17)

Термін подання матеріалів

12 листопада 2019

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО УКРАЇНИ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ПИТАННЯ АДАПТАЦІЇ
 
03.10.2010 16:16
Автор: Лазаренко Яків Іванович, кандидат юридичних наук, Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ
[Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]
На сучасному етапі життя людство чітко усвідомило, що гармонійного, взаємовідношення з природним середовищем побудувати в окремо взятій державі на національному рівні не можливо.
Це зумовлено перш за все тим, що природа «не знає і не визнає» державних кордонів, державної політики, економіки, ідеології, моралі та інших національних чинників, які впливають на стан довкілля. Природа тільки відчуває їх та відповідно реагує. Слід також пам’ятати, що поза меж національної юрисдикції знаходяться природні об’єкти та ресурси (Світового океану, Арктики, близького космосу…), котрі інтенсивно використовуються світовою спільнотою.
Готуючись до вступу в ЄС необхідно національне екологічне законодавство формувати уже сьогодні до введення його в правовий європейський механізм. Для цього необхідні інтелектуально-правові зусилля, політична воля держави та певний час. На сучасному етапі життя в Україні реалізується низка законодавчих та інших нормативно – правових актів з питань щодо адаптації законодавства України до права ЄС. Так, Указом Президента України від 11 червня 1998 року затверджена стратегія інтеграції України до Європейського союзу, згідно з якою Указом президента України від 14 вересня 2000 року, схвалена програма інтеграції України до Європейського союзу. А законом України від 9 березня 2004 року, було затверджено саму програму.
Такі заходи є пріоритетною потребою як однієї із складових адаптації національного законодавства до інтеграції в європейське право. Під адаптацією законодавства прийнято розуміти систему односторонніх заходів, що вживаються державами, які мають намір вступити до ЄС, з метою проведення своїх законодавчих систем у відповідність з обов’язковим мінімумом законодавства ЄС. Такий обов’язковий мінімум отримав назву acquis cjmmndu taine, що у перекладі з французького означає доробок співдружності.
Разом з тим справедливо звертає увагу Н.Р.Малишева на те, що формальне перенесення в національне законодавство добробутку співдружності визнається недостатнім для позитивного висновку про те, що та чи інша держава гармонізувала свою правову систему з міжнародною. Потрібно, щоб відповідні правові норми були впроваджені на практиці. Необхідно продемонструвати, що держава має управлінські та юридичні можливості для за реєстрування добробуту співдружності[1].
В ЄС існує дискусія відносно того яким шляхом доцільніше іти, строгого підходу в застосуванні діючого законодавства чи більш хибкіших заходів. Опоненти строгих мір застерігають про те, що гострі міри не є більш ефективні по зрівнянню з ліберальними. На їх думку більш гострий підхід породжує внутрішні проблеми в сфері охорони природного середовища.
Якщо звернутися до історії розвитку екологічного законодавства України джерелом якого є російське екологічне законодавство, яке тісно пов’язане з історією Російської імперії, в складі котрої Україна перебувала протягом трьох століть, то ми знайдемо надзвичайно суворі державні заходи щодо охорони природи, які застосовувались в різні часи.
Так, згідно Указу 1703 року Петра I за порубку дерев навколо великих річок, зокрема і Дніпра, передбачався штраф 10 р. за одне дерево, а за порубку дуба і за велику порубку інших заповідних дерев – смертна кара[2]. Сьогодні екологічне законодавство в Україні на практиці бажає бути більш ефективним. Основною причиною мало ефективності природоохоронного законодавства на моє переконання – це недостатня державна загально-правова воля і зокрема в сфері охорони довкілля.
Екологічне законодавство і право в Україні в значній мірі відійшло від колишнього права СРСР і не приєдналось до європейського знаходячись в стані правового «роздоріжжя» в самотужки вдосконалюючись, допускаючи суттєві помилки, що негативно відбиваються на стані довкілля та його ресурсів. Враховуючи такий стан екологічного права необхідно в різноманітних формах «імпортувати», в Україну передовий досвід екологічного законодавства та права ЄС зокрема в ознайомчій якості для набуття досвіду як складової на шляху адаптації до європейського права .
Таким чином, готуючись до вступу в ЄС Україна повинна гармонувати національне законодавство з правом європейського товариства, звільняючись від стериотипів союзного права та правом старої Європи.
Суттєвою проблемою сучасного європейського права є ефективність його норм. Будь-яке саме оптимальне законодавство без його дотримання залишеється звичайною формальністю .
«Pacta sund servanda» - договори повинні виконуватись – наголошує один із постулатів теорії права.
В.Коестер аналізуючи договори в області природного середовища вказує, що за звичай контроль дотримання залишається за державою[3].
С.А.Балашенко та Т.Н.Макарова звертають увагу на те, що проблема дотримання природоохоронних договорів ще більше удосконалюється тим, що обов’язки в них часто сформовані таким чином, що їх не виконання не тягне відповідальності держави – порушника, якщо не нанесена шкода природному середовищу іншій державі або міжнародним ресурсам , а тільки природному середовищу самої держави – правопорушника.[4]. Крім того обов’язки в договорах інколи спеціально формуються таким чином , що потребується їх особлива інтерпретація і аналіз змісту, щоб встановити чи не порушується суть обов’язку.
На мою думку це зумовлено взаємним упереджувальним пробаченням можливої вини сторін щодо порушення норм європейського екологічного законодавства.
Складність зумовлена ще: тим, що внутрішнє екологічне законодавство як правило виражає волю відповідної держави ( інтереси суспільства з приводу використання природних ресурсів, що знаходяться в національній юрисдикції), міждержавне право в свою чергу відстоює узгоджену волю двох і більше держав або міжнародних організацій .
Суть труднощів на даному етапі національного екологічного права в тому, що нові прийняті і оновлені під впливом міжнародного права акти містять безліч раніше не формуючих законодавством задач, вимог і внесення повноважень для адміністративної влади і суддів, а також нові обставини і права для приватних осіб.
Слід погодитися з думкою О.Л.Дубовика, що коли влада діє на підставі законів, які виражають правові норми ЄС проявляється так-званий опосередкований вплив застосування права ЄС.[5] В даному випадку влада не тільки обмежена національним правом, але вимушена враховувати і законодавство ЄС. В таких випадках вимагаються як знання законів ЄС, так і вміння інтегрувати їх в відповідності з положеннями національного законодавства і діючої практики.
Таким чином, на даному етапі європейське екологічне право по відношенню до українського екологічного права не є догмою, а служить строгим керівництвом до дії, як засіб адаптації.

Матеріали:
1.Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За з аг. ред. Ю.С.Шемшученко.,2005.- С.834
2.Романовський. Курс руського лесного законодательства.- С.Петербург 1881.- С.27.
3.Noester v Pacta Sund zerndnd a II Environ and Law/-1996.,№2-3,ст..78
4.Балашенко С.А.,Макарова Т.І., Межнародно- правовая охрана окружающей среды и права человека. Учебное пособие. Минск 1999.С.79
5.Дубовик О.Л.Екологічне право ЄС: формирование, розвитие, достижение и актуальне задачи// Право и политика №12(60)., 2004,С.67.М.

Лазаренко Я.І. Екологічне право України на шляху до Європейського союзу: питання адаптації.
Анотація. У статті досліджуються питання вдосконалення екологічного права України на шляху до Європейського союзу. Автор пропонує вивчати передовий досвід країн, які уже здійснили або реалізують цей процес. Разом з тим автор застерігає від копіювання дій інших країн при вступі в еколого-правовий простір Європейського союзу.
Ключові слова: Європейський союз, національне екологічне право,еколого-правовий простір,співпраця.

Лазаренко Я.И. Экологическое право Украины на пути к Европейскому Союзу: вопросы адаптации.
Аннотация. В статье исследуются вопросы усовершенствования экологического права на пути к Европейскому союзу. Автор предлагает изучать передовой опыт стран которые уже реализовали или реализуют этот процесс. Вместе с тем автор предупреждает от клонирования действий других стран при вступлении в эколого – правовое пространство Европейского союза.
Ключевые слова: Европейский союз, международное право, эколого – правовое пространство, сотрудничество.

Lazarenko Y. I. Environmental law of Ukraine on the way to the European Union: questions of adaptation.
Annotation. The questions of improvement the Environmental Law of Ukraine on the way to the European Union are scrutinized in the article. The author proposes to study the advanced practices of the countries which have already put through or are realizing this process. However, the author warns from copying the actions of other countries when engaging the ecologic-legal space of the European Union.
Key-words : the European Union, National Environmental law, ecologic-legal space, cooperation.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
СТАНОВЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ВОД В ЗОНІ ВПЛИВУ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС
05.10.2010 18:45




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше