:: LEX :: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 16)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2019

До початку конференції залишилось днів 23


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
 
15.04.2011 20:00
Автор: Батракова Яна Вікторівна, асистент кафедри Правознавства Макіївського економіко-гуманітарного інституту
[Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]
Запорукою раціонального  та  екологічно безпечного господарювання є сталий соціально-економічний розвиток будь-якої   країни, що відповідно означає таке функціонування державного механізму, головними  засадами екологічної політики якого є: одночасне задоволення  матеріальних і духовних потреби населення,  забезпечення високоефективного  використання природних ресурсів,  створення  сприятливих  умови  для    збереження і   відтворення   навколишнього  природного середовища та    природно-ресурсного  потенціалу
Доцільно звернути увагу на особливості регулювання окремих питань, пов’язаних з правом на вільне отримання повної та достовірної екологічної інформації, передбаченої законом.
Основними законодавчими актами, які регулюють питання доступності отримання екологічної інформації є Конституція України, Конвенція  "Про  доступ  до  інформації,  участь  громадськості  в процесі  прийняття  рішень  та  доступ до правосуддя з питань,  що стосуються  довкілля" від 28 червня 1998 р. (Ратифіковано Законом України №832-XIV від 6 липня 1999 р. );  Положення «Про порядок надання екологічної інформації» від 27 лютого 2004р., Кодекс України про адміністративні правопорушення та інші.
Зокрема відповідно до ч.2 ст. 50 Конституції України екологічна інформація ніким не може бути засекречена, у свою чергу  Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»  від 25 червня 1991 р. визначає право громадян на вільне отримання, використання, розповсюдження та зберігання  інформації про стан навколишнього природного середовища, за винятком обмежень встановлених законом. Таке обмеження визначено у пункті  3.6. Положення «Про порядок надання екологічної інформації»:  не надання інформації можливе лише у разі , якщо  вона становить державну таємницю. Адміністративна відповідальність за порушення визначених норм права, яке виражається у відмові чи несвоєчасному наданні екологічної інформації, встановлена в ст. 914  КпАП України.
 Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що дані, які характеризують чи оцінюють стан навколишнього середовища, якість продуктів харчування, використання та розробку природних ресурсів, відображають діяльність підприємств та установ, яка може негативно вплинути на стан довкілля та інше не можуть бути засекречені та приховані від населення, крім випадків визначених законом.
Вільний доступ та використання таких даних зумовлено існуванням в Україні мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої  інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, яка створена відповідно до Положення «Про порядок надання екологічної інформації» від 27 лютого 2004р. Слід додати, що відповідно до пунктів 2.2. та 2.4. цього Положення надання екологічної інформації  забезпечують  у межах компетенції Спеціально уповноважених  центральних органів  виконавчої влади з питань екології та  природних  ресурсів  України  та  їх органів   на  місцях,  іншими центральними  органами  виконавчої  влади, підприємствами,  установами  та  організаціями,  які  мають   екологічну інформацію.
Засобами поширення екологічної інформації є її надання засобам масової інформації, систематичне опублікування у бюлетенях, збірках тощо, виступи з заявами уповноважених осіб, надання моніторингових даних підприємствами та установами, надання письмових відповідей на запити та інше, однак розрізненість подібних дій унеможливлює комплексне оцінювання існуючих даних про стан довкілля та сталий розвиток. Однак для досягнення більшої обізнаність та інформування населення необхідно створення додаткових централізованих засобів розповсюдження інформації через мережу Інтернет.
Подібне нововведення дозволить споживачам мережі Інтернет послуг, а саме широкому загалу фізичних та юридичних осіб, без  додаткових фінансових та часових затрат отримувати локалізовано нагальну і достовірну інформацію у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини та багато іншого, що означає підвищення ефективності формування організаційно-правових передумов загальної екологічної інформатизації населення.
У зв’язку з вищезазначеним, для досягнення поставленої мети доцільним є доповнити ст. 914  КпАП України «Відмова в наданні чи несвоєчасне надання екологічної інформації» частиною другою та викласти її у такій редакції: «Відмова в наданні чи несвоєчасне надання особами, які зобов’язані надавати, повної та достовірної екологічної інформації, передбаченої законодавством,  необхідної для створення, забезпечення існування та оновлення інформаційно-аналітичної загальнонаціональної бази екологічної інформації – тягне за собою накладання штрафу на службових та посадових осіб від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що існування та розвиток напрямку захисту права на екологічне забезпечення, сталий розвиток , охорону довкілля та природних ресурсів та створення вільної та широкої мережі екологічного інформування є засадами та напрямками в державній екологічній політиці.

Джерела:
1.    Конституція України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.1996 - 1996 р., № 30, стаття 141.
2.    Конвенція  "Про  доступ  до  інформації,  участь  громадськості  в процесі  прийняття  рішень  та  доступ до правосуддя з питань,  що стосуються  довкілля" від 28 червня 1998 р. (Ратифіковано Законом України №832-XIV від 6 липня 1999 р. ) // Відомості Верховної  Ради  України. – 1999.- № 34. – Ст. 296.
3.    Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково-практичний коментар / Р.А. Калюжний, М.І. Іншин, І.М. Шопіта та ін. – Видання четверте, із змінами та доповненнями станом на 10 листопада 2010р. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 712 с.
4.    Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»  від 25 червня 1991р. //  Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.1991 - 1991 р., № 41, стаття 546.
5.    Положення «Про порядок надання екологічної інформації» від 27 лютого 2004р. // Офіційний вісник України вiд 27.02.2004 - 2004 р., № 6, стор. 228, стаття 358, код акту 27742/2004.

e-mail: yani47@yandex.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ І ЗАКОННОСТІ В ОВС УКРАЇНИ
13.04.2011 21:02
ЗМІСТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
03.04.2011 16:45
ПОВНОВАЖЕННЯ КЕРІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ
03.04.2011 16:42
ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДОВИХ ЧАСТИН ПОДАТКОВОГО ОБОВ’ЯЗКУ
03.04.2011 16:38




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше