:: LEX :: ПРИНЦИП АКЦЕСОРНОСТІ В СИСТЕМІ ЗАХИСТУ ПРАВ КРЕДИТОРІВ В УКРАЇНІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 59)

Термін подання матеріалів

14 березня 2024

До початку конференції залишилось днів 22


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРИНЦИП АКЦЕСОРНОСТІ В СИСТЕМІ ЗАХИСТУ ПРАВ КРЕДИТОРІВ В УКРАЇНІ
 
04.11.2016 10:59
Автор: Іванюта Наталя Валеріївна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри права та публічного адміністрування Маріупольського державного університету
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]

Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2016-2019 роки [1] відображає складну поточну ситуацію, ряд припущень щодо зовнішньої кон’юнктури та внутрішніх умов розвитку економіки. Загальновідомо, що в сенсі виправлення та надання можливості надійного росту слабкої економіки держави  вирішальною є роль інвестицій та бізнесу. Тому головним завданням інституцій держави є забезпечення інвестиційної привабливості та комфортного бізнес – клімату на її території. Одним із елементів виконання вищезазначеного завдання є посилення гарантій та захисту прав кредиторів в Україні.

Показник росту неплатежів за існуючими зобов’язаннями, тенденційність такого розповсюдження на майбутні зобов’язання посилюють інтерес до правого інституту забезпечення зобов’язання. Адже саме він покликаний посилити захист кредитора у випадку невиконання, неналежного виконання або прострочення виконання зобов’язання.

Коріння відображення питань щодо зобов’язань та інституту забезпечення зобов’язань сягає часів римського права. Сучасна цивілістика також традиційно достатньо широко закріплює правові положення щодо згаданих інститутів. Так, Цивільний кодекс України [2] (далі - ЦК) містить Главу 47-48 «Поняття зобов’язань», «Виконання зобов’язань», Главу 49 «Забезпечення виконання зобов’язань». Однак, не зважаючи на тривале законодавче закріплення, проведення відповідних наукових досліджень загальновідомою залишається проблема забезпечення фактичної дієвості захисту прав кредиторів, в тому числі в аспекті дії заходів забезпечення виконання зобов’язань. На не задовільний стан даного сегменту існування цивільно – правових відносин вказують і матеріали звіту Doing Business, де Україна займає 98 місце в питаннях виконання торгових контрактів (має на увазі юридичний захист бізнесу) [3].

Загалом, зобов’язання це в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку [2].Саме поняттю та характеристиці зобов’язань присвячені як правові норми, так і більшість наукових досліджень. Така ситуація логічно обумовлюється принципом «Pacta sunt servanda» (договори повинні виконуватися), окресленим ще римськими юристами. І сьогодні він не втратив своєї актуальності, адже навіть законодавчо закріплено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Але фактично, в результаті різних об’єктивних та суб’єктивних факторів, законодавче окреслення таких принципів не забезпечує повноти захисту прав кредиторів. В такому випадку, з метою підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін зобов'язання (насамперед інтересів кредитора), належного його виконання, а також меті усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання зобов'язання [4] застосовується інститут забезпечення виконання зобов’язань.

Основними видами забезпечення виконання зобов’язань виступають неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, гарантія.

Такі способи забезпечення виконання зобов'язань, як завдаток, неустойка, порука і застава, були відомі ще римському праву. Необхідність їх використання пояснювалася тим, що кредитор має істотний інтерес у тому, щоб бути упевненим у виконанні зобов'язань, і в тому, щоб забезпечити собі встановлення збитків, на відшкодування яких він має право у разі невиконання зобов'язання, нарешті, кредитор зацікавлений в тому, щоб спонукати боржника до своєчасного виконання під страхом настання невигідних для боржника наслідків у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання [5, c. 335].

Вищезазначені види забезпечення виконання зобов’язань називають в юридичній літературі акцесорними (додатковими) зобов’язаннями, які виникають тільки за наявності головного (основного) зобов'язання і нерозривно пов'язані з ним Додаткові зобов'язання завжди слідують долі головного зобов'язання і автоматично припиняються разом з ним [6]. 

Таким чином, щодо певної групи зобов’язань (зокрема, щодо видів забезпечення виконання зобов’язань) діє принцип акцесорності. Виключенням з цього правила є банківська гарантія, яка відповідно ст. 562 ЦК не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Дія принципу акцесорності зумовлює особливості взаємовпливу основних та додаткових зобов’язань, зокрема: недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення (ч. 2 ст.548 ЦК); недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання (ч.3 ст. 548 ЦК).

Сама дія принципу акцесорності залежить від: дійсності основного зобов’язання; зміни основного зобов’язання; течії строку позовної даності основного зобов’язання.

Однак, слід зауважити на існування певних дискусійних аспектів, зокрема, в правозастосуванні з досліджуваного питання, що, в свою чергу, породжує неоднорідну судову практику. Наприклад, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. У постановах від 17.09.2014 № 6-53цс14, № 6-125цс14 і № 6-6цс14 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що у другому реченні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови дії поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором в установленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Однак деякі з суддів Верховного Суду України в окремих думках виклали логічні заперечення з приводу правової позиції, наведеної у вищезазначених постановах [7].

Таким чином, і судова практика потребує певного узагальнення, результатом чого може стати внесення певних законодавчих ініціатив щодо акцесорних зобов’язань, які б відповідали сучасним тенденціям та вимогам.

Принцип акцесорностів умовах складних економічних викликів для держави має певний інтерес в сенсі удосконалення правових механізмів захисту права кредиторів, метою яких є забезпечення мінімізації негативних ризиків учасників цивільного (господарського) обороту, збільшення динаміки залучення додаткових економічних ресурсів, ясності правових наслідків та відповідної відповідальності, однакової судової практики.




Література:

1. Про схвалення Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2016 рік та основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2017-2019 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 р. № 558 // Урядовий кур'єр. – 2016. -№ 127

2. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40. – Ст. 356

3. DOING BUSINESS Оценка БизнесРегулирования. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://russian.doingbusiness.org/data/exploreeconomies/ ukraine#enforcing-contracts

4. Коментар Цивільний Кодекс України[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uristinfo.net/2010-12-27-04-58-59/76-komentar-tsivilnij-kodeks-ukrayini.html

5. Римское частное право / Под ред. И. Б. Новицкого и И. С. Перетерского. — М., 1996. – 448с.

6. Харитонов Є.О. Цивільне право України/ Є.О. Харитонов. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://westudents.com.ua/glavy/72797-2-vidi-zobovyazan-sistema-zobovyazalnogo-prava.html

7. Литвин А. Актуальні питання судової практики забезпечення виконання зобов’язань[Електронний ресурс] / А. Литвин // Юрист&Закон. Режим доступу: http://attorneys.ua/uk/publications/%D0%B0%D0%BA%D1% 82%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D0%B5-%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%8B-%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%B1%D0%BD%D0%BE%D0%B9-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%BA/



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЩОДО ПИТАННЯ НАЛЕЖНОГО ПОВІДОМЛЕННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЧАС ТА МІСЦЕ СЛУХАННЯ СПРАВИ
24.11.2016 13:33
ПРИНЦИПИ ГЛАСНОСТІ ТА ВІДКРИТОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В СВІТЛІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
23.11.2016 13:18
ПРАВО НА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ
18.11.2016 10:14
ОСОБЕННОСТИ ПРАВОВОЙ ОХРАНЫ ХОРОШО ИЗВЕСТНЫХ ТОРГОВЫХ МАРОК В УКРАИНЕ
18.11.2016 10:08




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше