:: LEX :: ЗНАЧЕННЯ ДОКТРИНАЛЬНИХ ДЕФІНІЦІЙ «НОРМА ПРАВА» ДЛЯ ПРОЦЕСУ РЕАЛІЗАЦІЇ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 23)

Термін подання матеріалів

11 червня 2020

До початку конференції залишилось днів 13


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗНАЧЕННЯ ДОКТРИНАЛЬНИХ ДЕФІНІЦІЙ «НОРМА ПРАВА» ДЛЯ ПРОЦЕСУ РЕАЛІЗАЦІЇ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
 
04.02.2017 14:21
Автор: Болокан Інна Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент, докторант кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету
[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Норма права є одним з базових понять права, «належить до традиційних та найпоширеніших категорій (понять) права» [1, с. 126], відтак, жодне з доктринальних видань (як загальнотеоретичних, так і галузевих) не обходить розгляд питань, пов’язаних із нею.

На сьогодні існує чимало авторських дефініцій «норми права», склалося й певне уніфіковане розуміння цієї правової категорії.

У більш ранні періоди розвитку доктрини права, підходи до визначення поняття «норма права» можна охарактеризувати, як доволі узагальнені. Так, наприклад, у 1962 р. А.А. Піонтковський визначав норму права, як загальне правило, якого необхідно дотримуватись у певних випадках [2, с. 428], тобто неконкретизоване було, що це за правило (які його ознаки) і які це випадки. Пізніше у доктринальних формулюваннях почали відображати певні ознаки норми права. Так, зокрема, у дефініціях вміщуються:

– вказівка про те, що це не просто «загальне» правило, а «загальнообов’язкове правило поведінки» (серед авторів, наприклад: Л.С. Явич, 1979 р. [3, с. 123]; Я.С. Михаляк, 1980 р. [4, с. 310]; І.Я. Дюрягін, С.С. Алексєєв, 1985 р. [5, с. 333]; В.Д. Перевалов, 2000 р. [6, с. 280]; В.С. Шилінгов, 2008 р. [7, с. 57]; Р.С. Притченко, 2009 р. [8, с. 183]); «формально визначене правило поведінки» (серед авторів, наприклад: І.Я. Дюрягін, С.С. Алексєєв, 1985 р. [5, с. 333]; В.Д. Перевалов, 2000 р. [6, с. 280]; А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков, 2004 р. [9, с. 179], О.Д. Тихомиров, В.С. Ковальський, 2005 р. [10, с. 180]; Л.М. Шестопалова, 2004 р. [11, с. 82]; В.С. Шилінгов, 2008 р. [7, с. 57]; Р.С. Притченко, 2009 р. [8, с. 183]; Ю.М. Оборотов, Н.М. Крестовська, А.Ф. Крижанівський, Л.Г. Матвєєва, 2010 р. [12, с. 123]); «формально-обов’язкове правило фізичної поведінки» (серед авторів, наприклад П.М. Рабінович, 2001 р. [13, с. 123]). Варіаціями слова «правило», «правило поведінки» є «припис», «відправне установлення» (наприклад, у М.Й. Байтіна, 2000 р. [14, с. 360]); «веління, яке має вираз державно-владного припису» (наприклад, у В.К. Бабаєва, 2006 р. [15, с. 399]);

– конкретизація суб’єкта, від якого норма походить – держава [14, с. 360] (найчастіше це позначається за допомогою конструкції «встановлюється та/або санкціонується»), та вказівка на охорону норми з боку держави (наприклад, у працях Л.С. Явича, 1979 р. [3, с. 123]; О.Е. Лейста, 1998 р. [16, с. 369]) або компетентних її органів (наприклад, у І.Я. Дюрягіна, С.С. Алексєєва, 1985 р. [5, с. 333]; П.М. Рабіновича, 2001 р. [13, с. 123]; А.А. Акмалової, В.М. Капіцина, 2005 р. [17, с. 91]; В.М. Субботіна, О.В. Філонова, Л.М. Князькової, І.Я. Тодорова, 2005 р. [18, с. 200]; Р.С. Притченка, 2009 р. [8, с. 183]; Ю.М. Оборотова, Н.М. Крестовської, А.Ф. Крижанівського, Л.Г. Матвєєвої, 2010 р. [12, с. 123]); державними органами в межах їх компетенції (наприклад, у працях А.М. Колодія, В.В. Копейчикова, С.Л. Лисенкова, О.Д. Тихомирова, 2004 р. [9, с. 179], В.С. Ковальського, 2005 р. [10, с. 180]). Інколи до суб’єкта встановлення правила поведінки додаються й інші, зокрема: громадські організації (за дорученням держави – Я.С. Михаляк, 1980 р. [4, с. 310]; уповноважені державою – І.Я. Дюрягін, С.С. Алексєєв, 1985 р. [5, с. 333]); суспільство (В.Д. Перевалов, 2000 р. [6, с. 280]). Також є конкретизації щодо не лише прийняття, а й суб’єкта зміни, відміни, припинення норм (наприклад, у працях А.М. Колодія, В.В. Копейчикова, С.Л. Лисенкова, В.П. Пастухова, О.Д. Тихомирова, 2004 р. [9, с. 179]; Л.М. Шестопалової, 2004 р. [11, с. 82]; В.С. Ковальського, 2005 р. [10, с. 180]; В.С. Шилінгова, 2008 р. [7, с. 57]). Інколи конкретизуються положення щодо встановленого порядку прийняття (зміни, скасування) норм (наприклад, у Л.М. Шестопалової, 2004 р. [11, с. 82]) та заходи охорони (забезпечення) норми – заходи державного примусу (наприклад, у О.Е. Лейста, 1998 р. [16, с. 369]; Р.С. Притченка, 2009 р. [8, с. 183]; А.А. Акмалової, В.М. Капіцина, 2005 р. [17, с. 91]); примусові заходи (наприклад, у В.М. Субботіна, О.В. Філонова, Л.М. Князькової, І.Я. Тодорова, 2005 р. [18, с. 200]); організаційна, виховна та примусова діяльність держави (наприклад, у П.М. Рабіновича, 2001 р. [13, с. 123]); примусова сила держави (наприклад, у Ю.М. Оборотова, Н.М. Крестовської, А.Ф. Крижанівського, Л.Г. Матвєєвої, 2010 р. [12, с. 123]); забезпечення державними органами у межах їх компетенції (наприклад, у В.С. Шилінгова, 2008 р. [7, с. 57], Л.М. Шестопалової, 2004 р. [11, с. 82]);

– конкретизація змісту цього правила поведінки. Так, Я.С. Михаляк акцентувала увагу на наділенні суб’єктів юридичними правами та обов’язками, на встановленні у разі порушення відповідальності перед державою або за його уповноваженням перед громадською організацією [4, с. 310]. Ю.Г. Ткаченко, 1983 р. [19, с. 314], В.Д. Перевалов, 2000 р. [6, с. 280] вказували, що норма визначає права і обов’язки осіб;

– певний «натяк» на галузевість. Так, наприклад, О.Е. Лейст (1998 р.), визначав норму права, як «розраховане на врегулювання різновиду суспільних відносин загальне правило поведінки…» [16, с. 369]; А.А. Акмалова, В.М. Капіцин (2005 р.) – «розраховане на врегулювання конкретного різновиду суспільних відносин загальне правило поведінки…» [17, с. 91]; В.М. Субботін, О.В. Філонов, Л.М. Князькова, І.Я. Тодоров – «розраховане на регулювання виду суспільних відносин загальне правило поведінки…» [18, с. 200];

– вказівка на мету прийняття норми права – регулювання суспільних відносин (наприклад, праці В.Д. Перевалова, 2000 р. [6, с. 280]; М.І. Байтіна, 2000 р. [14, с. 360]; П.М. Рабіновича, 2001 р. [13, с. 123]; В.К. Бабаева, 2006 р. [15, с. 399]; Р.С. Притченка, 2009 р. [8, с. 183]; Ю.М. Оборотова, Н.М. Крестовської, А.Ф. Крижанівського, Л.Г. Матвєєвої, 2010 р. [12, с. 123]);

– вказівка на офіційність норми. Так, наприклад, В.Д. Перевалов (2000 р.) у дефініції норми права зазначає, що вона є «правилом поведінки, яке закріплене та опубліковане в офіційних актах» [6, с. 280], М.І. Козюбра, С.П. Погребняк, О.В. Цельєв, Ю.І. Матвєєва – «закріплене у джерелах права» [1, с. 129].

Є й доволі заплутані визначення, які конкретизують на дуже дріб’язкових деталях. Наприклад, І.М. Рассолов визначає норми права, як «проголошене різними способами, очевидне для всіх за результатами суспільної практики, і тому обов’язкове, керівне начало побудови сталих відносин між особами з метою їх самореалізації шляхом застосування у конкретних справах даних від природи здібностей; необхідна для існування держави і суспільства модель відносин, яку суб’єкти права (особи) з’ясовують та виражають різними способами з метою побудови, збереження, захисту необхідного порядку та забезпечення сталого ведення своїх справ» [20, с. 228, 238].

Отже, як вірно було зазначено М.І. Козюброю, С.П. Погребняком, О.В. Цельєвим та Ю.І. Матвєєвою, за всього плюралізму праворозуміння концепції, які б заперечували нормативність як визначальну ознаку права, відсутні [1, с. 126], а, враховуючи тенденції до діалектичного поєднання різних аспектів права та інтегративність юриспруденції, дослідження різноманітних авторських дефініцій «норма права» є доцільним і завжди залишатиметься актуальним, адже у кожній з них акцентується увага на певних важливих рисах норми права як предмета реалізації у правовій сфері. Всі ж риси цієї правової категорії можна поділити на ті, на які зазвичай вказується у дефініціях, та ті, які у дефініціях не відображені, натомість розміщуються в окремих переліках таких ознак та ґрунтовно пояснюються. Ці переліки є різноманітними, натомість їх аналіз дозволить дійти певної уніфікованої позиції вчених-юристів, що, в свою чергу, полегшить роботу нормотворцям, адже буде чітке розуміння цього важливого правового поняття. Йдеться, звичайно, про специфічні (притаманні лише правовим, а не іншим різновидам соціальних норм) ознаки.




Література:

1. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М. І. Козюбри. – К. : Ваіте, 2015. – 392 с.

2. Теория государства и права. Основы марксистко-ленинского учения о государстве и праве / Под ред. П. С. Ромашкина, М. С. Строговича, В. А. Туманова. – М. : Издательство Академии наук СССР, 1962. – 534 с.

3. Явич Л. С. Основы знаний о советском государстве и праве. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1979. – 134 с.

4. Теория государства и права: Учебник / Под ред. А. И. Денисова. – М. : Юридическая литература, 1980. – 432 с.

5. Теория государства и права / Под ред. С. С. Алексеева. – М. : Юридическая литература, 1985. – 480 с.

6. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – 2-е изд., изм. и доп. – М. : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА М), 2000. – 616 с.

7. Теорія держави і права для підготовки до іспиту: Навчальний посібник / [Самофалов Л. П., Старостюк А. В., Кононець Т. Л. та ін.] ; за ред. В. С. Шилінгова. – К. : КНТ, 2008. – 228 с.

8. Теорія права і держави: підручник / [Борщевський І. В., Васильєв А. С., Зілковська Л. М. та ін.] ; за заг. ред. А. С. Васильєва. – К. : КНТ, 2009. – 464 с.

9. Теорія держави і права: навчальний посібник / [А. М. Колодій, В. В. Копейчиков, С. Л. Лисенков та ін.] ; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.

10. Теорія держави і права: підручник / [С. Л. Лисенков, А. М. Колодій, О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський] ; за ред. С. Л. Лисенкова. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.

11. Теорія держави і права: навчальний посібник / Упорядник Л. М. Шестопалова. – К. : Прецедент, 2004. – 224 с.

12. Теорія держави і права. Державний іспит / [Оборотов Ю. М., Н. М. Крестовська, А. Ф. Крижанівський, Л. Г. Матвєєа]. – Харків : Одіссей, 2010. – 256 с.

13. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Навчальний посібник. – вид. 5-те, зі змінами. – К. : Атіка, 2001. – 176 с.

14. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2000. – 776 с.

15. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В. К. Бабаева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2006. – 637 с.

16. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М. Н. Марченко. – М. : Зерцало, 1998. – 476 с.

17. Акмалова А. А. Теория государства и права. Вопросы и ответы : учебное пособие / Акмалова А. А., Капицын В. М. – М. : ИД «Юриспруденция», 2005. – 184 с.

18. Теорія держави і права : навчальний посібник / [В. М. Субботін, О. В. Філонов, Л. М. Князькова, І. Я. Тодоров]. – К. : Знання, 2005. – 327 с.

19. Теория государства и права: Учебник / Под ред. А. М. Васильева. – 2-е изд. – М. : Юридическая литература, 1983. – 416 с.

20. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М. М. Рассолова, В. О. Лучина, Б. С. Єбзеева. – М. : Юнити-Дана, Закон и право, 2001. – 640 с.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
23.02.2017 14:31
ВОЛОНТЕРСТВО У СИСТЕМІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВʼЯ
11.02.2017 16:31
БУДІВЛІ ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ
02.03.2017 14:00




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше