Питання суб’єкта злочинів неодноразово досліджувалося у науці. Деякі питання, пов’язані із дослідженням посягань на об’єкти права інтелектуальної власності і вивчення їх суб’єктів були розглянуті у роботах Берзіна П.С., Волинця Р.А., Нерсесяна А.С., Харченка В.Б. та деяких інших науковців. Проте, особливості суб’єкта злочинів, які посягають на об’єкти права інтелектуальної власності, на даний час, все ж досліджено недостатньо.
Кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за посягання на об’єкти права інтелектуальної власності, вказують на можливість вчинення цих злочинів:
1) загальним суб’єктом (ч. 1, ч. 2 ст. 176, ч. 1, ч. 2 ст. 177, ч. 1, ч. 2 ст. 229, ст. 231, ст. 232-1 КК);
2) спеціальним суб’єктом (ч. 3 ст. 176, ч. 3 ст. 177, ч. 3 ст. 229, ст. 232, ст. 232-1, ст. 232-2 КК).
При цьому, законодавчі конструкції статей 176, 177, 229, 231, 232, 232-1 і 232-2 КК дозволяють виокремити такі групи посягань на об’єкти права інтелектуальної власності (в залежності від суб’єкта вчинення посягання):
1) діяння, що можуть вчинятися тільки загальним суб’єктом: незаконне отримання і використання відомостей, що становить комерційну або банківську таємницю (ст. 231 КК);
2) діяння, що можуть вчинятися як загальним, так і спеціальним суб’єктом: суспільно небезпечні посягання на об’єкти авторського права і суміжних прав; порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, незаконне використання інсайдерської інформації (статті 176, 177, 229, 232-1 КК);
3) діяння, що можуть вчинятися виключно спеціальним суб’єктом: розголошення комерційної або банківської таємниці; приховування інформації про діяльність емітента (статті 232, 232-2 КК).
Слід звернути увагу на те, що загальний суб’єкт злочинів, визначених статтями 176, 177, 229, 231, 232-1 КК, позначається законодавцем:
- опосередковано – шляхом вказівки на незаконність дій (наприклад, статті 176, 177, 229, 231 КК), шляхом вказівки на спрямованість дій (ст. 231 КК);
- безпосередньо – шляхом включення у кримінально-правову норму формулювання «особа, яка вчинила дії» і надання визначення цього поняття, яке охополює як загального, так і спеціальних суб’єктів злочинів (ст. 232-1 КК). Зокрема, у ч. 3 примітки до ст. 232-1 КК визначено, що під особами, які вчинили дії, розуміються (крім спеціальних суб’єктів) особи, які ознайомилися з інсайдерською інформацією неправомірним шляхом.
З цього виявляється, що загальним суб’єктом розглядуваних злочинів є особа, яка:
- не є суб’єктом права інтелектуальної власності (наприклад, незаконне використання чужого твору);
- є суб’єктом права інтелектуальної власності, але не визначена законом як спеціальний суб’єкт (наприклад, у разі вчинення діянь одним із співавторів твору по відношенню до іншого співавтора);
- не має права володіти відомостями (мати доступ до відомостей), що становлять предмет комерційної, банківської таємниці, чи віднесені до інсайдерської інформації (наприклад, незаконне отримання відомостей, які становлять предмет комерційної таємниці).
Аналіз судової практики у кримінальних справах, що стосується засудження осіб за посягання на об’єкти права інтелектуальної власності, дозволяє узагальнити відомості про суб’єкта таких посягань у вигляді наступної таблиці.
У даному узагальненні слід звернути увагу на таке.
По-перше, переважна більшість засуджених осіб є такими, що здійснюють підприємницьку діяльність або не мають місця роботи. Як правило, під час розгляду цих справ судом встановлювалися факти того, що особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, незаконно використовували об’єкти права інтелектуальної власності саме у зв’язку з її здійсненням, а для осіб, які не були працевлаштовані, незаконне використання об’єктів права інтелектуальної власності становило основний рід діяльності. І в першому, і в другому випадку, посягання на об’єкти права інтелектуальної власності відбувалися для одержання матеріальної вигоди від їх незаконного використання.
По-друге, як вбачається з матеріалів розглянутих справ, які були описані у винесених вироках, більшість посягань на об’єкти права інтелектуальної власності, вимагали наявності спеціальних знань і застосування спеціальних засобів, зокрема, обладнання для виготовлення копій об’єктів права інтелектуальної власності, засобів для здійснення трансляції аудіовізуальних творів тощо. Відтак, переважна більшість осіб з вищою освітою (приблизно 80%), засуджених за посягання на об’єкти права інтелектуальної власності, мали вищу технічну освіту, а із середньою освітою – приблизно 50% мали спеціальну середню технічну освіту.
Література:
1. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 316 с.
2. Волинець Р.А. Кримінально-правова охорона фондового ринку: сучасний стан та перспективи вдосконалення : монографія / Р.А. Волинець. – Київ : ВД Дакор, 2018. – 452 с.
3. Нерсесян А.С. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності: Монографія. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2010. – 192 с.
4. Харченко В.Б. Кримінально-правова охорона прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації в Україні: монографія / В.Б. Харченко. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 480 с.
Коротюк О.В. ЗАГАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ОБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.
У статті розглянуто особливості загального суб’єкта злочинів, які посягають на об’єкти права інтелектуальної власності. Встановлено, що загальний суб’єкт цих злочинів: не є суб’єктом права інтелектуальної власності; є суб’єктом права інтелектуальної власності, але не визначений законом як спеціальний суб’єкт; не має права володіти відомостями (мати доступ до відомостей), що становлять предмет комерційної, банківської таємниці, чи віднесені до інсайдерської інформації. Узагальнено судову практику і надано характеристику суб’єкта посягань на об’єкти права інтелектуальної власності.
Ключові слова: загальний суб’єкт злочину, об’єкт права інтелектуальної власності, посягання, кримінальна відповідальність, судова практика.
Коротюк О.В. ОБЩИЙ СУБЪЕКТ ПРЕСТУПЛЕНИЙ, ПОСЯГАЮЩИХ НА ОБЪЕКТЫ ПРАВА ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИ.
В статье рассмотрены особенности общего субъекта преступлений, посягающих на объекты права интеллектуальной собственности. Установлено, что общий субъект этих преступлений: не является субъектом права интеллектуальной собственности; является субъектом права интеллектуальной собственности, но не определен законом как специальный субъект; не имеет права владеть сведениями (иметь доступ к сведениям), составляющих предмет коммерческой, банковской тайны, или тем, которые отнесены к инсайдерской информации. Обобщена судебная практика и охарактеризован субъект посягательств на объекты интеллектуальной собственности.
Ключевые слова: общий субъект преступления, объект права интеллектуальной собственности, посягательства, уголовная ответственность, судебная практика.
Korotiuk O.V. SUBJECT OF CRIMES THAT INFRINGE ON THE OBJECTS OF INTELLECTUAL PROPERTY RIGHTS.
The article deals with the features of the general subject of crimes that infringe on the objects of intellectual property rights. It is established that the subject of these crimes: is not subject of intellectual property rights; is a subject of intellectual property rights but is not defined by law as a special subject of crimes; has no right to possess information (access to information) that is subject to commercial, bank secrecy or insider information. Case law is summarized and the subject of infringement on objects of intellectual property rights is described.
Keywords: subject of crime, object of intellectual property rights, encroachment, criminal liability, judicial practice.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
