Теорія права досліджує загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування права, виробляє свою систему наукових понять, визначень і принципів, внаслідок чого є самостійною юридичною наукою в системі юридичних наук, що має для цих наук методологічне й загальнотеоретичне значення.
Методологію визначають як науку про методи дослідження явищ, як галузь знання, що вивчає засоби, передумови та принципи організації теоретико-пізнавальної і практично-перетворюючої діяльності. Методологія – це наука, що вивчає пізнання і наукову діяльність. Її розвиток є однією із сторін вдосконалення наукового пізнання в цілому [1, с. 42].
В особливості предмета загальної теорії права виражена своєрідність її методу. Дана обставина відповідає загальнонауковій вимозі логічної і теоретичної єдності предмета і метода наукової системи знань, що виконується в сукупності з завданнями, методами теорії права щодо особливостей його предмета.
Теоретичні знання про право як сутності та явища, що містяться в існуючих концепціях права, в своїй єдності виражають тенденцію взаємозв'язку його предмета і метода. Як правило, в науковій концепції визначальне місце для пізнання сутності як предмета, так і метода даної правової теорії посідає основне поняття права, від короткої дефініції до логічно завершеної концепції. Предмет і метод – це різні форми вираження і характеристики єдиної теорії [2, с. 56].
Предметом теорії права є право як специфічне суспільне явище, загальна закономірність його виникнення, призначення і функціонування, його сутність, типологія, форми, функції, структура і механізм дії, правовідносини з іншими суб’єктами суспільного життя, основні правові категорії, спільні для всіх галузей юриспруденції, а також особливості державної політичної й правової свідомості та правової культури [3, с. 23].
При дослідженні проблеми співвідношення предмета і метода загальної теорії права предмет розглядається як об'єктивний компонент, а метод як суб'єктивний компонент даної науки. Метод загальної теорії права як сукупність пізнавальних засобів і прийомів правового дослідження, як шлях пізнання, що веде від об'єкта до предмета, що являється теоретичною формою, тобто самою теорією парадигми самопізнання.
Форми поєднання предмета і метода в процесі функціонування загальної теорії права проявляються в складних аспектах взаємодії: предмет, як складовий компонент правової теорії висловлює пізнавальні підсумки дії метода у вигляді певної системи отриманих знань про об'єкт, а метод у якості іншого компонента теорії висловлює пізнавальний статус, зміст і значення цих знань.
Предмет, як комплексні знання про об'єкт методологічно обгрунтований. У свою чергу, метод, як спосіб, форма пізнання, розуміння, пояснення об'єкта предметно виражений. Тільки в такому контексті теорія знаходить методологічне значення.
Сучасне право розвивається (змінюється, модифікується, модернізується) у взаємодії з діючими на момент дослідження структурно-функціональними законами. Закономірності генези права включають в себе такі специфічні закони, які виражають особливості його виникнення як якісно нового, щодо самостійного явища, і такі закони, які виражають закони постійного формування права:
- закон об'єднання юридичних норм в інститути і галузі;
- закон відповідності системі законодавства;
- закон поділу суб'єктивного права на право щодо власних дій, право вимоги певних дій зобов'язаних осіб і права на захист;
- закон об'єднання суб'єктивних прав в інститути і галузі;
- закон відповідності однорівневих структур об'єктивного права.
Таким чином, виділення окремо метода і предмета дослідження в загальній теорії права має однією з причин множинність юридичної науки, потреба в поясненні того факту, що кожна з юридичних наук має свій особливий предмет дослідження. При цьому сама правова дійсність настільки складна і масштабна, що не може бути охоплена предметом (об'єктом) будь-якої однієї з юридичних наук. Саме історичний розвиток суспільства і науки призвів до необхідності вивчення даної сфери за допомогою цілого комплексу юридичних наук. В сучасних умовах дана тенденція продовжує зберігатися і розвиватися.
Теорія права досліджує загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування права, виробляє свою систему наукових понять, визначень і принципів, внаслідок чого є самостійною юридичною наукою в системі юридичних наук, що має для цих наук методологічне й загальнотеоретичне значення.
Література:
1. Кельман М.С. Юридична наука: проблеми методології. Тернопіль, 2011. 492 с.
2. Луць Л.А. Загальна теорія держави і права : навч.-метод. посіб. Київ, 2018. 412 с.
3. Основи теорії права: Навчальний посібник. А.А. Нечитайленко. Харків, 2008. 376 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
