:: LEX :: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ПОГЛЯД НА СУЧАСНУ ПОСТСОЦІАЛЬНУ УКРАЇНУ У РЕТРОСПЕКТИВІ ХІІІ-ХV СТ.
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 62)

Термін подання матеріалів

13 червня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ПОГЛЯД НА СУЧАСНУ ПОСТСОЦІАЛЬНУ УКРАЇНУ У РЕТРОСПЕКТИВІ ХІІІ-ХV СТ.
 
17.07.2020 11:58
Автор: Васецький В’ячеслав Юрійович, кандидат юридичних наук, науковий співробітник, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, м. Київ, Україна
[Секція 1. Теорія держави і права. Філософія права]

В сьогоднішньому постсоціальному світі спостерігаються суттєві зрушення в усьому комплексі прав та свобод людини, особливо в політико-культурному аспекті. Світ зазнає величезних змін, коли він відходить від попередніх досягнень, але не уявив ще свого сучасного положення і у загальному розумінні не може з певною достовірністю прогнозувати майбутнє становище. Це стосується і України, яка прагне досягти європейських стандартів та стати повноправним членом європейського співтовариства. Тому реформування правової системи України, що повинне відбуватися на основі її історичних і культурних традицій, є актуальним питанням. 

З цих позицій доцільним є дослідження історичних аспектів розвитку джерел права, його витоків, роблячи акцент на зв’язок з важливими історичними подіями, які певним чином вплинули не тільки на тодішнє життя, а й мали довгострокову дію в майбутньому. Звідси випливає мета доповіді, яка стосується ретроспективного розгляду державно-правових явищ, які відбувались в України-Русі та навколо неї у ХІІІ-ХV ст., які визначили основні тенденції вільного в той час розвитку України в напрямі її наслідування досягнень західної цивілізації. 

Переломною віхою в історичному розвитку України-Русі стали трагічні події, наприкінці 1240 р., коли монгольські орди зруйнували Київ і рушили далі до східноєвропейських країн. Всю тодішню Європу і весь тодішній Світ охопила паніка, на Русі, у Візантії та на Балканах події розвивались динамічним чином. Бату-хан рушив на Захід, поруйнував всю південно-західну Русь, Угорщину, Польщу. Проте в Чехії під Оломоуцем зазнав поразки від чеського Короля Вацлава. Незважаючи на те, що Вацлав чеський загинув в бою з монголами, а поле битви залишилось також за ними, то монголи не мали сили рухатись далі і змушені були повертати назад. Саме тоді Імператор Священної Римської імперії, дізнавшись, що монголи відмовились від подальшого просування до Риму та Атлантики, виголосив під час своєї тронної промови фразу: “Моя мандрівка на Мальту відкладається”. Це означало, що Західний світ було врятовано. Проте незважаючи на те, що Бату-хан повернув зі своєю ордою на схід, і частково залишив Галицьку Русь в спокої, обклавши її даниною, проблеми, які існували на Русі до Батиєвого нашестя, навіть в цьому регіоні, вирішені не були.

Окремо додаємо, що одразу після цих трагічних подій про українські землі немає жодних згадок. Проте вже 1245 р. Плано Карпіні, легат Папи Інокентія IV, згадує київського тисяцького, який його зустрів у Києві. Незважаючи на те, що тисяцькі керували містом під контролем монгольських баскаків, факт їх існування свідчить про початок відродження українського міста після Батиєвого погрому [1, 253-336]. 

У взаємовідносинах з Золотою Ордою Руська держава була приречена і перебування два століття під кочовою експансією позначилось на правосвідомості та правовій культурі Русі. По-перше, на фоні жорстоко централізованої міліарної організації татаро-монголів стала очевидною нежиттєздатність удільної форми Руської держави. По-друге, централізаторська ідеологія Орди була спрямована на поступову нейтралізацію національної знаті та приведення її в залежний від завойовників стан. Єдиною підставою для отримання “ярлика на управління” була особиста прихильність з боку ханської влади до власника такого ярлика.

Тільки з 1331 р. у Києві, а одночасно з ним і в інших українських містах, було відновлено княже правління, тобто функції управління містом перейшли до князя. Як зазначає М. Недюха, розпочинаючи з середини XIV ст. у розвитку місцевого самоврядування на українських землях спостерігаються дві тенденції. Перша з них характеризується європеїзацією місцевого життя в українських містах на основі, зокрема, магдебурзького права, тоді як друга пов’язана із розвитком військово-демократичного ладу, що зародився в середовищі українського козацтва та знайшов своє подальше втілення в Запорізькій Січі та Гетьманщині [2, 83-84].

У той період у Середньовічній Європі відбувалися суттєві зміни у політичному і економічному житті. Феодальна роздробленість поступалася процесам зміцнення держав, стихійні ринкові відносини замінювалися стійкими комерційними зв’язками. Одночасно цей період характеризувався прокладанням нових торгівельних шляхів, відкриттям невідомих до цього земель, намаганням встановити зв’язки на нових землях, які, однак, часто приймали грабіжницькі риси. 

Оскільки, саме Візантія була духовною батьківщиною руського православ’я, на нашу думку, поразкою культурних здобутків тогочасного світу стало падіння Константинополя у 1453 р. 

Говорячи про ті події Л. Кушинська виокремлює такі аспекти. По-перше, падіння Константинополя вплинуло на розстановку сил в Європі, зокрема, зміцнилось Московське князівство, яке декларувало себе “Третім Римом.” По-друге, було тимчасово перекрито торгівельний шлях з Сходу на Захід. Тобто, західно-європейським торгівельним компаніям довелось шукати порозуміння з новим більш “проблемним” економічним гравцем – Османською імперією [4, 117].

Однак, активізація економічного життя провідних держав Європи, потреба надати цим відносинам стабільного характеру обумовили зміни і в нормативно-правовому регулюванні відносин, насамперед економічних. Правила торгівлі, відомі як Lex mercatoria, та правила міського самоврядування, відомі як Магдебурзьке право, закріплюються на теренах середньовічної Європи. Розвиток міського права у державах Східної Європи, у тому числі на теренах роздробленої Русі, протікав значно повільніше. Спочатку Магдебурзьке право виникло у Львові, Луцьку, Перемишлі та інших містах, тобто «переміщувалося» з західного напрямку, і тільки у 1494 році з метою пожвавлення господарства міста Києву було надано Магдебурзьке право. У 1494-1497 рр. був утворений і запрацював київський магістрат. Відтак, основою київського життя з початку 90-х рр. XV ст. до кінця XVIII ст. стало Магдебурзьке право, яке й визначало статус міста не лише у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитої, а й за часів Гетьманщини під безпосередньою владою Російської імперії. Статус Києва, як вільного міста, залишався переважно непорушним.

В правовій сфері особливе значення мало повернення до основ римського права, оскільки воно найповніше відповідало суспільним і майновим потребам того часу. Процеси в цьому відношенні відомі як рецепція римського права. Розробка основних правових ідей відбувалася переважно в університетах, правова ідеологія була основним джерелом права на європейському правовому просторі. Праці п’ятьох найвидатніших юристів: Ульпіана, Папініана, Гая, Павла та Модестіна були джерелом права в період Середньовіччя і Відродження в континентальній Європі. Завдяки діяльності університетів Середньовіччя, на базі Зводу законів Юстиніана була створена університетська доктрина права, а з нею і відповідна правосвідомість, що є історичним етапом становлення, зокрема, романо-германської правової системи [3, 114-116].

Руські землі з попередніх епох отримали історико-правову спадщину, яка в майбутньому відіграла вирішальну роль в подальшому державно-правовому розвитку відновлюваної країни [4, 115]. Наприклад, Київське князівство підпадає під владу Великого князівства литовського, а згодом і Польського королівства, що певним чином посприяло відновленню тутешніх земель.

У підсумку можна констатувати, що в історичному аспекті західна традиція в значній мірі вплинула на вибір Україною свого шляху розвитку. Однак, на наш погляд, тільки події початку ХХІ ст. подали  Україні надію на здобуття не тільки свого головного атрибуту держави – суверенітету, а й самоутвердження національної спільноти зсередини та ззовні.

Література:

1. Дзюба Е. Н. Культура. История Киева: в 4-х т. Т. 1: Древний и средневековый Киев. К.: Наукова думка. 1982. 407 с. 

2. Недюха М. П. Правова ідеологія українського суспільства. К.: “МП Леся”. 2012. 400 с.

3. Трансформація правової ідеології у контексті сучасних викликів. Монографія / За заг. ред. Н. М. Оніщенко. Вінниця: Вид-во «Німан-ЛТД». 2016. 472  с.

4. Кушинська Л. А. Звичаєве право України: навчальний посібник для студентів напряму підготовки “Правознавство” К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова. 2013. 209 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
EUTANASIA: THE PROBLEM OF MORALITY AND RIGHTS
24.07.2020 10:47
СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВОВОЇ ДОКТРИНИ, ПРАВОВОЇ ТЕОРІЇ, ПРАВОВОЇ КОНЦЕПЦІЇ
21.07.2020 12:37
ASSESSMENT OF THE IMPLEMENTATION OF COORDINATION LEGAL TECHNOLOGY IN THE REPUBLIC OF CROATIA
20.07.2020 15:23




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше