:: LEX :: ЩОДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУБꞌЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У СФЕРІ НАДАННЯ СЕРВІСНИХ ПОСЛУГ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 59)

Термін подання матеріалів

14 березня 2024

До початку конференції залишилось днів 22


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЩОДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУБꞌЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У СФЕРІ НАДАННЯ СЕРВІСНИХ ПОСЛУГ
 
14.07.2021 19:09
Автор: Дишкантюк Юлія Ігорівна, аспірантка кафедри господарського права і процесу, Національний університет «Одеська юридична академія»
[Секція 5. Господарське право. Господарське процесуальне право. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право. Фінансове право. Банківське право]

За порушення законодавства щодо сфери послуг, а саме порядку та умов їх надання наступає відповідальність, яка різниться за галузевою ознакою: цивільна, господарська, кримінальна, адміністративна та самостійними її видами, які повꞌязані із чисельними способами захисту та різновидами самих послуг. Також відповідальність може бути за відсутність легалізаційних документів щодо здійснення та надання сервісних послуг. 

Найбільш поширеною формою відповідальності за порушення порядку та умов надання послуг є відповідальність майнового характеру, як правило, у формі відшкодування збитків, які також виокремлюють як самостійну санкцію, як правило, майнового характеру. Розмір збитків визначається, відомчими актами та судовою практикою, наприклад, діє Методика визначення суми завданих замовниками збитків у разі недотримання ними вимог чинного законодавства під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти [1]. Представляється за доречним розробити та прийняти єдиний нормативний акт, який містив би єдині чіткі підстави та види відповідальності. 

17 вересня 2011 р. набув чинності Закон України від 19 травня 2011 р. № 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» [2], норми якого містять поняття дефекту продукції як порушення, як правило, її якісних характеристик, які впливають на її використання в майбутньому, адже, саме «інститут якості продукції розглядається як економічна категорія, як сукупність властивостей та ознак виробів і процесів, що обумовлюють ступінь її придатності до використання за призначенням. Якість окремої одиниці продукції визначається за її технічними характеристиками та потрапляє під дію технічних норм. Технічні норми, що мають важливе соціальне значення, отримують закріплення у правових актах та набувають юридичної сили, а якість стає правовою категорією» [3, с. 15]. Так, Верховний суд України аналізуючи відшкодування шкоду споживачу послуг та зазначений нормативний акт вказує на те, що «цим законом установлено порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, які є рухомим майном. Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, які є нерухомим майном, а також шкоди, завданої внаслідок недоліків робіт і послуг, регулюється нормами ЦК (статті 1209 - 1211). У Законі № 3390-VI надано визначення понять "шкода" (ст. 1) і "дефектна продукція" (ст. 5), чим усунуто раніше існуючу прогалину, оскільки ні Закон № 1023-XII, ні інші нормативні акти не містили тлумачення "дефектної продукції" і чим саме "дефектна продукція" відрізнялась від "продукції неналежної якості". Отже, відповідно до цього Закону шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект. Продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати, виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних із розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити; час, коли продукцію було введено в обіг. Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за потерпілим - споживачем або користувачем, якому завдано шкоду внаслідок дефекту в продукції, і не залежить від того, чи перебував потерпілий із виробником (виконавцем, продавцем) у договірних відносинах. При цьому на потерпілого покладається обов'язок довести: наявність шкоди; наявність дефекту в продукції; наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом у продукції та завданою шкодою. Отже, право на відшкодування шкоди визнається не тільки за споживачем, який сам придбав продукцію, будучи однією зі сторін відповідного договору, але і за будь-якими іншими громадянами, які постраждали у результаті його використання» [4]. М.О. Бондаренко визначає, що «закон поширюється на відносини щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка вводиться в обіг в Україні, а також випадки звільнення від відповідальності» [5, с. 197]. На нашу думку для деяких різновидів дійсно доцільніше застосовувати термін «дефекти», які потребують відшкодовування та/або повернення грошей (вартості послуг).

Відповідальність несуть винні особи. Так, у світі застосовується спільна відповідальність повꞌязаних осіб, тобто тих, хто має відношення до реалізації послуг. Наприклад, за ст. 431 Німецького торгівельного уложення «перевізник відповідає за провину своїх співробітників та інших осіб, яких він використовує при здійсненні перевезення, в такому ж обсязі, як і за власну провину» [6]. Також, правила, викладені у Директиві ЄС 2018/851 від 30 травня 2018 р. [7], яка доповнює Директиву 2008/98/ЄС про відходи [8], дозволяють використовувати системи поводження з відходами, де саме муніципалітети несуть загальну відповідальність за збирання комунальних відходів, або ж існують системи, де такі послуги надають приватні оператори, або ж будь-який інший вид розподілу відповідальності між державними та приватними суб’єктами. Вибір будь-якої з таких систем, а також їх зміна залишається обов’язком держав-членів.

Розповсюдженою підставою відповідальності є порушення умов договору щодо порядку та умов надання сервісних послуг. Так, за ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. передбачена відповідальність за неналежне виконання договору і зазначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу [9]. Так, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України  зазначає, що «нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином. Отже, враховуючи зазначене, нарахування пені у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги може здійснюватися після 1 травня 2019 року виходячи з умов договорів, укладених відповідно до вимог статей 13-15 Закону. При цьому пеня за несвоєчасне здійснення платежів за комунальні послуги може нараховуватися на ту суму заборгованості, що утвориться з моменту укладення відповідного договору про надання комунальних послуг» [10]. М.М. Кузьміна з цього приводу пропонує ч. 3 статті 268 викласти наступним чином: «У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або (та) до звичайного рівня якості для предмета договору чи (та) загальних критеріїв якості. Загальними критеріями якості є: безпечність продукції для споживачів та навколишнього середовища, відповідність обов’язковим нормам, надійність» [11, с. 16].

Таким чином, відповідальність у сфері надання сервісних послуг представляє собою вид господарсько-правової відповідальності, яка полягає у настанні несприятливих правових наслідків для субꞌєктів, які їх надають, як правило, майнового характеру, підставою якої є порушення умов договору. Класифікувати  відповідальність у сфері надання сервісних послуг можливо в залежності від: 1) видів порушення на майнову, немайнову або змішану; 2) підстав - на договірну та позадоговірну; 3) субꞌєктів – на одноособову або спільну (солідарну або субсидіарну). 

Література:

1. Методика визначення суми завданих замовниками збитків у разі недотримання ними вимог чинного законодавства під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти: рішення Рахункової палати, Міжвідомчої  комісії  з  питань  державних закупівель від 21 серпня 2007 р. Баланс-Бюджет від 24 вересня 2007 р. № 32. Інформаційний ресурс. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/

2. Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції: Закон України від 19 травня 2011 р. № 3390-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 47. ст. 531.

3. Запорожець А.М. Правові проблеми забезпечення якості продукції.  Х., 1989. 151 с.

4. Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.). Верховний суд України від 01 лютого 2013 р. Вісник Верховного суду України. 2013. № 1.

5. Бондаренко М.О. Відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції. Збірник наукових праць Ірпінської фінансово-юридичної академії (економіка, право).  2013. № 2. С. 195-198.

6. Немецкое торговое уложение от  10 мая 1897 г. Інформаційний ресурс. Режим доступу: http://ex-jure.ru/law

7. DIRECTIVE (EU) 2018/851 of the European Parliament and of the Council of 30 May 2018 amending Directive 2008/98/EC on waste. Official Journal of the European Union. L 150/109. 14.6.2018. URL: https://eur-lex.europa.eu

8. Directive 2008/98/EC of the European Parliament and of the Council of 19 November 2008 on waste and repealing certain Directives. Official Journal of the European Union. L 312/3. URL: https://eur-lex.europa.eu

9. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 19 травня 2011 р. № 3390-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 47. ст. 531.

10. Щодо укладання договорів на надання послуг з поводження з побутовими відходами: Роз’яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України  від 19 вересня 2019 р. Інформаційний ресурс. Режим доступу: http://www.minregion.gov.ua/

11. Кузьміна М.М. Господарсько-правові засоби забезпечення якості продукції: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. М.М. Кузьміна; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого.  Х., 2010.  20 с. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ, УХВАЛЕНИХ ЗА ЗАЯВОЮ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ, В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
02.08.2021 20:47




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше