Позбавлення батьківських прав — це санкція у сімейному праві, яка застосовується до батьків у разі невиконання ними своїх обов'язків щодо дітей, застосовується в тих випадках, коли здоров’я, фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток дитини піддається небезпеці.
Женевська Декларація прав дитини містить п'ять основних програмних пунктів: дитині повинні надаватися всі засоби, потрібні для її нормального матеріального та духовного розвитку; голодна дитина повинна бути нагодовна: хвора дитина повинна отримати допомогу; сироті чи безпритульній дитині повинен бути наданий притулок і забезпечений догляд; дитина перша повинна отримувати допомогу під час лиха; дитина повинна мати дитинство і захист від усіх форм експлуатації; дитину слід виховувати з усвідомленням того, що її кращі риси мають бути спрямовані на благо ближнім.
Основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини, (була, ратифікована Україною ще 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня 1991 року) - є Конвенція ООН «Про права дитини».
Якщо розглянути внутрішнє законодавство, що регулює позбавлення, батьківських прав, то це - Цивільний процесуальний кодекс України, Сімейний кодекс України, Закон України «Про охорону дитинства».
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Законодавством чітко встановлений порядок позбавлення батьківських прав, - в Україні такий процес відбувається тільки в судовому порядку.
Позбавлення батьківських прав особи, що знаходиться на тимчасово окупованій території, відбувається у такому ж порядку, як і всіх інших.
Особливості такої справи пов’язані з тим, до якого суду необхідно звертатися для розгляду справи. Адже, за загальним правилом, позов про позбавлення батьківських прав подається до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
На окупованій території українські суди не працюють. Але для кожного населеного пункту, який залишився на цій території, визначений відповідний суд на підконтрольній території, до якого можна звернутися з позовом.
Незначна складність розгляду таких справ пов’язана із викликами відповідача у судове засідання. Для цього суд просто розміщує відповідне оголошення на своєму сайті. У такому випадку не має значення чи прибув відповідач у судове засідання, воно може відбутися і без нього. Якщо позивач також не може особисто бути присутнім у судовому засіданні, бо проживає в іншому місті, то можливо провести розгляд справи у режимі відеоконференції.
Відповідно до звернення до суду необхідно підготувати докази: зокрема довідка про заборгованість по аліментах, характеристику з навчального закладу, висновок органів опіки та піклування, медичні картки тощо.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу ДРАЦС за місцем реєстрації народження дитини.
Разом з тим, Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 15 квітня 2022 р. № 447 «Про внесення змін до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини» вніс зімни до п. 79-2 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини.
Відтепер, відповідно до п. 79-2 під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану статус дитини, позбавленої батьківського піклування надається, зокрема, дітям, батьки яких не виконують своїх обов’язків з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на території, де ведуться або велися активні бойові дії, чи на окупованій території, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно з додатком.
Після припинення або скасування надзвичайного або воєнного стану статус дитини повинен бути підтвердженим чи спростованим на підставі документів, передбачених законодавством.
Крім того, у постанові КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 про позбавлення батьківських прав зроблено висновок, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов’язків у розумінні ст. 164 СК України, і може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Тлумачення п. 2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Розширене тлумачення цього поняття надав Верховний Суд України: ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:
• не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
• не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
• не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
• не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
• не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
• не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені чинники, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Тобто, якщо батько не міг би певний час виконувати свої обов’язки з об’єктивних причин, наприклад, через створення перешкод матір’ю дитини, тяжку хворобу, це не було б підставою для позбавлення батьківських прав.
У цій справі суди з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України дійшли обґрунтованого висновку про те, що батько не виконував повноцінно свої батьківські обов`язки, а періодичне спілкування за допомогою засобів зв’язку також не є таким виконанням обов`язків, а отже особа, яка свідомо змінює країну проживання, не приймає участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків, що в даному випадку і відбулось — малолітні діти фактично залишились без батьківського піклування.
Отже, відповідно до закону підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення батька від виховання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов’язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Література:
1. Сімейний кодекс України. [Електронний ресурс]. Режим доступу - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text.
2. Цивільний процесуальний кодекс України. [Електронний ресурс]. Режим доступу - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text.
3. Про внесення змін до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини. Постанова КМ України від 10 вересня 2022 р. № 1013. [Електронний ресурс]. Режим доступу - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1013-2022-%D0%BF#Text
4. Про внесення змін до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини. Постанова КМ України від 15 квітня 2022 р. № 447. [Електронний ресурс]. Режим доступу -https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/447-2022-%D0%BF#Text
5. Постанова КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 про позбавлення батьківських прав. [Електронний ресурс]. Режим доступу -
http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=104178273&red=1000030511d37ad5de31e69a1021595b936d0e&d=5
____________________
Науковий керівник: Полішко Н.Л., доктор філософії, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, Національної академії внутрішніх справ
|