:: LEX :: ПРИНЦИП АВТОНОМІЇ ВОЛІ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 67)

Термін подання матеріалів

12 грудня 2024

До початку конференції залишилось днів 4


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРИНЦИП АВТОНОМІЇ ВОЛІ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ
 
12.06.2023 20:15
Автор: Калнусенко І.С., студентка 2 курсу факультету прокуратури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Сьогодні, у час цифрової доби, де переважають такі політико-правові явища, як економічно-політична інтеграція країн та глобалізація, особливо важливим є правове регулювання договірних відносин на міжнародному рівні. Міжнародне приватне право сприяє врегулювання цих відносин, оскільки є найбільш сучасною та найдинамічнішою галуззю права, що постійно розвивається та удосконалюється. У  кожній галузі права існують різні принципи, які виступають як орієнтири у формуванні права, виступають як керівні ідеї та засади для творення законодавства. Одним з таких принципів в міжнародному приватному праві є принцип автономії волі. 

Автономія волі - це однин з ключових принципів регулювання відносин, що ускладнений іноземним елементом. В українському законодавстві він зазначений в статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» [1]. Даний механізм допомагає ефективно розпізнавати право, що найбільш близьке до відносин сторін та їхній волі. Цей принцип є популярним у законодавстві різних країн, тому він посідає особливе місце в системі принципів міжнародного приватного права. [3, с. 307]. Прикладом може слугувати Цивільний кодекс Квебеку 1991 року, де зазначено, що юридичний акт, незалежить від того, чи наявний якийсь іноземний елемент, регулюється правом, що вказаний у акті [2, с. 95]. Даний приклад містить положення де зауважено, що автономія волі існує незалежно від наявності іноземного елемента. Схоже законодавство, що не обмежує волю сторін є у Вірменії, Австрії, Угорщині, Венесуелі, Німеччині, Греції, Канаді, Китаю, Швейцарії. Щодо українського законодавства, то згідно з п. 6 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах [1]. Також існують часові обмеження автономії волі, вони полягають у тому, що сторони мають право в будь-який час домовитися про використання в договорі будь-якого іншого права. В одних країнах дотримується концепція необмежена часовими рамками автономія волі, а в інших обмежена, тобто вибір повинен бути здійснений під  час вчинення правочину. В Україні необмежена автономія волі, відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» [1]. Що стосується форми волевиявлення, існує дві форми волевиявлення між сторонами щодо чинного права. Прямий вираз і мовчання. За прямо вираженим вільним волевиявленням сторін, прямо зазначеним у самому договорі або в іншому документі, сторони можуть передбачити підпорядкованість своїх зобов'язань певному правовому порядку.  У випадку усного волевиявлення сторони, сторона має намір, виходячи з умов договору або обставин справи, підпорядкувати зобов’язання певному правовому порядку. В українському законодавстві передбачені обидві форми вираження, а саме ч. 2 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено: (пряме вираження «... прямо випливати з дій сторін правочину») та мовчазне волевиявлення («... прямо випливати з ... умов правочину чи обставин справи») [1].  

Так дані приклади пояснюють, що автономія волі не є абсолютним правилом, це означає, що учасники правовідносин обмежені. Держава має право за собою установлювати приписи в законодавстві, за якими сторони можуть обирати, тільки з урахуванням закону. Це роз’яснюється суверенітетом держави, за допомогою якого вона може запроваджувати імперативні норми, в тому числі в галузі колізійного права. Прикладом імперативних норм, що обмежують автономію волі в українському законодавстві може слугувати положення ч. 3 ст. 42 Закону України «Про міжнародне приватне право», де зазначено, що захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України [1]. Ще одним прикладом колізійної норми може бути положення ч. 1 ст. 16 - особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є [1].

Отже, автономія сторін є визнаним принципом міжнародного приватного права і має важливу місію у регулюванні міжнародних договорів. Автономія волі надає дозвіл сторонам договору здійснювати свою свободу шляхом вибору норм того чи іншого правопорядку. Положення міжнародного приватного права надають учасникам широкі можливості вибору, що є наслідком глобалізації міждержавних правовідносин. Даний принцип міцно закріпився в законодавстві, як в міжнародному, так і в національному.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент кафедри земельного та аграрного права Бакай Ю.Ю.

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. №2709-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#n2.

2. Покачалова А. Г. Автономія волі як основоположний принцип регулювання забезпечення зобов"язань. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2016. Вип. 128. С. 93–104.

3. Корнєва П., Храпська А. Автономія волі сторін у міжнародному приватному праві: деякі аспекти реалізації в умовах війни. Наукові перспективи (Naukovì perspektivi). 2022. № 11(29). 

_________________

Науковий керівник: Бакай Ю.Ю., кандидат юридичних наук, доцент кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОБ‘ЄКТИ, ЗГЕНЕРОВАНІ КОМП‘ЮТЕРНИМИ ПРОГРАМАМИ ТА АВТОРСЬКЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
13.06.2023 20:38
РОЛЬ КОЛІЗІЙ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
08.06.2023 22:57




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше